Провадження № 22-ц/803/1981/26 Справа № 203/3682/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
22 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кенжиної Олени Олександрівни на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння зупинено до набрання законної сили рішенням, ухваленим у цивільній справі №203/4645/21 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Кенжинова Олена Олександрівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Встановлено, що у провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №203/4645/21 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В.М., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В., Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності. Предметом вказаної справи також є квартира АДРЕСА_1 , яка була відчужена за договором купівлі-продажу ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_1
7 листопада 2024 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення про відмову у задоволенні заявленого позову. Рішення оскаржене позивачкою в апеляційному порядку. Дотепер апеляційну скаргу по суті не розглянуто (т. 2 а.с.а.с. 91 - 96).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зупинення провадження у справі, оскільки до вирішення судом питання законності рішення, ухваленого у цивільній справі №203/4645/21 розв'язання даного позову є передчасним, так як обидві справи пов'язані одним суб'єктним складом та одним предметом спору. При цьому у справі №203/4645/21 судом досліджувалася правомірність відчуження спірної квартири, що матиме безумовне преюдиційне значення у справі №203/3682/24.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції).
У відповідності з практикою ЄСПЛ, розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Згідно національного законодавства, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
За приписами ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. 1-3, 4-1 ч. 1 ст. 251 та п. 1-3 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов'язку суду зупинити провадження у справі.
Так, п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року по справі № 214/9415/21 (провадження № 61-12297св23) зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21), вбачається, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 1522/27468/12 (провадження № 61-35937 св 18) та від 27.02.2019 року у справі № 308/5006/16-ц (провадження № 61-35967св18).
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Тобто, між двома справами повинен існувати близький взаємозв'язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).
При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
Предметом позову у справі, що розглядається, є витребування майна із чужого незаконного володіння.
Статтями 387, 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на витребування майна від добросовісного набувача.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Тобто, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
У даній справі позивач наполягає на вирішенні спору між ним та добросовісним набувачем спірного майна. На підтвердження зазначених позивачем обставин надані докази, які на думку позивача, свідчать про обґрунтованість позову.
Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду судом цивільної справи № 203/4645/21 за позовом про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності.
У порушення вимог ст. 251 та 260 ЦПК України місцевий суд, пославшись на конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, та вказавши, що справи мають аналогічний предмет спору, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах, не зазначив обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, причинний матеріально-правовий зв'язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи, а тому дійшов безпідставного висновку про зупинення провадження у даній справі до вирішення позову в іншій цивільній справі № 203/4645/21.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду одної справи до прийняття рішення в іншій справі.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відтак, у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження.
При цьому колегія суддів наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Згідно з практикою ЄСПЛ, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України.
Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кенжиної Олени Олександрівни - задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: