Провадження № 22-ц/803/759/26 Справа № 175/10398/25 Суддя у 1-й інстанції - Войтух О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
20 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Комунального підприємства Любимівської сільської ради «Господар»
на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2025 року про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Любимівської сільської ради «Господар» про визнання дій протиправними, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Любимівської сільської ради «Господар» (далі - КП «Господар») про визнання дій протиправними.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборонити КП «Господар», його працівникам та будь-яким залученим особам вживати дії щодо відключення водопостачання та припинення подачі води споживачу ОСОБА_1 (договір про надання населенню послуг з водопостачання № 34 від 10 червня 2019 року) за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Заява обґрунтовувалась тим, що він є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
10 червня 2019 року між ним та КП «Господар» було укладено договір про надання послуг з водопостачання № 34.
01 липня 2025 року на його телефон в месенджер «Viber» надійшло повідомлення, а саме акт від 30 червня 2025 про виявлення самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, попередження про припинення надання комунальних послуг (припинення водопостачання) від 01 липня 2025 року № 71 та таблиця розрахунку витрат за самовільне приєднання та самовільне користування системою централізованого водопостачання.
Предметом позову є визнання дій відповідача щодо складення акту від 30 червня 2025 року про виявлення самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та нарахування плати за воду (розрахунок витрат води) в розмірі 39 992,40 грн. протиправними.
Посилаючись на те, що звернення з позовом до суду не обмежує та не призупиняє право відповідача на відключення водопостачання, позивач просив суд вжити заходи забезпечення його позову.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено КП «Господар», його працівникам та будь-яким залученим особам вживати дії щодо відключення водопостачання та припинення подачі води споживачу ОСОБА_1 (договір про надання населенню послуг з водопостачання № 34 від 10 червня 2019 року) за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
У поданій 14 серпня 2025 року апеляційній скарзі КП «Господар», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем у заяві не зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, що у разі, якщо позов не буде забезпечено, то це порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі встановлено, що між сторонами виник спір у тому числі і щодо розміру та порядку нарахування заборгованості за безоблікове водокористування, що надає право КП «Господар» припинити централізоване водопостачання та водовідведення, однак це в майбутньому може ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У матеріалах позовної заяви міститься копія попередження про припинення надання комунальних послуг у зв'язку із наявністю заборгованості.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що КП «Господар» з метою його спонукання на сплату витрат за безоблікове водокористування висловлює погрози по відключенню його будинку від централізованого водопостачання та водовідведення і не зважає на те, що наразі правомірність нарахування суми боргу є предметом судового розгляду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб, підтверджено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про необхідність забезпечення у вищевказаний спосіб виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 405/2886/23 (провадження № 61-13530св23) зазначено, що:
«Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23».
Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.
При цьому суд першої інстанції правильно вважав за можливе заборонити КП «Господар» вживати заходи щодо відключення будинку ОСОБА_1 у зв'язку з існування заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки у такому випадку вжиття такого виду забезпечення позову як заборона відключення водопостачання не створить негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача КП «Господар», який не позбавлений права нараховувати вартість спожитого газу протягом судового розгляду і в подальшому пред'явити вимоги до позивача по сплаті цієї вартості.
Встановлений судом спосіб забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов'язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що у заяві про забезпечення позову не вказано наявність реальних ризиків істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Аргумент апеляційної скарги стосовно обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді питань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, безпідставності застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими.
Суд першої інстанції встановив наявність спору між сторонами у процесі, а саме наявності спору щодо оскарження дій відповідача при складанні акту від 30.06.2025 року, яким зафіксовано виявлений факт самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання з подальшим направленням на адресу позивача попередження про припинення надання комунальних послуг з вимогою про сплату заборгованості.
Отже, місцевий суд обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову. Судом першої інстанції надано заявнику можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення, яким буде забезпечено судовий захист його законних прав, свобод та інтересів.
Судом правильно враховано практику ЄСПЛ щодо критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, та принципу “пропорційності» при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.
Судом при розгляді питання про забезпечення позову взято до уваги як права позивача, на захист якого вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу. Суд пересвідчився щодо наявності спору і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з»ясували обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність оспорюваного виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Любимівської сільської ради «Господар» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2025 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 20 січня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 21 січня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида