Справа № 759/7891/25 Головуючий в суді І інстанції Кравець В.М.
Провадження № 33/824/630/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
19 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю захисника - адвоката Сіренка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2025 о 00:10 год. у м. Києві на перехресті просп. Академіка Палладіна - вул. Булаховського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу "Драгер" та у лікаря-нарколога водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на час складення протоколу ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, виконував обов'язки військової служби, про що повідомив працівників поліції, які не здійснили жодних належних дій для встановлення його перебування на військовій службі та не викликали представників ВСП, не забезпечили процедури проведення огляду на стан сп'яніння відносно військовослужбовця, яка передбачена ст. 266-1 КУпАП.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Сіренко М.С. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується відповідним протоколом, відеозаписом, з якого вбачається, що останній керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та у закладі охорони здоров'я. Факт вказаної відмови також був зафіксований на бодікамеру працівниками поліції.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність дій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на військовослужбовця ОСОБА_1 складено не уповноваженою на те особою, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаної норми, огляд на стан сп'яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об'єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.
При цьому огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 безумовно є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано підлягав проведенню відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Твердження захисника ОСОБА_1 , що огляд останнього на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим не вбачається.
Як вбачається з відеозапису адміністративного правопорушення, працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що в нього є ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» та/або в медичному закладі, тому доводи апелянта про зворотне не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Досліджені апеляційним судом матеріали справи та відеозапис є інформативним і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції. Ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини у скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.
Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги його захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстави для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відсутні. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб