Справа № 755/18104/25 Головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
Провадження № 22-ц/824/7224/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про залишення апеляційної скарги без руху
22 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19 січня 2026 року безпосередньо до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, яким позов задоволено.
Апеляційну скаргу подано із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі зазначено, що оскаржуване судове рішення відповідач не отримував, а про його існування дізнався шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та в той же день подав апеляційну скаргу.
Проте, зазначені посилання не дають підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження не пропущено, оскільки початок перебігу строку на апеляційне оскарження обчислюється не з дня оприлюднення в ЄДРСР або вручення учаснику справи відповідного судового рішення, а з дня його ухвалення або з дня складення повного судового рішення, зокрема й у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи.
За наведених в апеляційній скарзі обставин та у випадку не зазначення судом першої інстанції дати виготовлення повного тексту судового рішення скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до положень частини другої статті 354 ЦПК України, утім такого клопотання в апеляційній скарзі заявлено не було, а в силу диспозитивності цивільного судочинства суд не може самостійно поновити цей процесуальний строк.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, скаржнику необхідно надати суду апеляційної інстанції заяву, в якій, вказавши на підстави поважності причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження, порушити питання про поновлення цього строку.
Також апеляційна скарга не може бути прийнята, оскільки не оплачена судовим збором.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачем порушено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що його майновий стан не дозволяє сплатити йому судовий збір, оскільки він тривалий час не має стабільного місця працевлаштування та на його утриманні знаходиться дочка, яку він виховує самостійно.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
За змістом цієї правової норми існують чотири умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена сплати судового збору, є вичерпним.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 521/1372/23 (провадження № 61-7136св24)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначено, що:
«36. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
37. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення».
Аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми права є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду за наявності викладених в законі умов, на власний розсуд оцінивши їх, звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».
Отже, положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. При цьому звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 додав до апеляційної скарги копії трьох сторінок його трудової книжки з відомостями про роботу за період з 02 серпня 2010 року по 08 грудня 2016 року та копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03 серпня 2023 року УСЗН Дніпровської РДА в м. Києві, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства до 18 років.
Дослідивши надані відповідачем докази, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не відображають реального майнового стану особи, яка подала апеляційну скаргу, а тому достатні підстави для задоволення клопотання відсутні.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При визначенні майнового стану особи для цілей статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи
Тобто, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Проте додані до апеляційної скарги документи безумовно не свідчать про скрутне матеріальне становища відповідача, його незадовільний фінансовий стан, соціальний статус і не дає апеляційному суду обґрунтованих підстав для звільнення від сплати судового збору у справі.
Посилання відповідача на те, що в нього на особистому утриманні перебуває неповнолітня дочка з інвалідністю з дитинства також не можуть бути належною і достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розумінні підпункту б) пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки він не надав суду документального підтвердження, що інший з батьків ухиляється від матеріального утримання дитини, а саме від сплати аліментів.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.Наведене вище відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Ураховуючи, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження його незадовільного матеріального та соціального становища, що можуть свідчити про реальний майновий стан ОСОБА_1 та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.
Зважаючи на встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір» щодо його сплати за оскарження рішення суду першої інстанції, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
Оскільки підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі немає, то йому слід сплатити судовий збір.
Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2025 році згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складав 3 028,00 грн.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду установлена в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ураховуючи категорію спору, характер та розмір задоволених позовних вимог позивача, а також вимоги апеляційної скарги відповідача, розмір судового збору в даному випадку становить 4 542,00 грн.
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 11 грудня 2025 року по справі № 755/18104/25, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення наведених вище недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 136, 185, 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків апеляційної скарги, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження та/або апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб