22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 560/13434/23
адміністративне провадження № К/990/17299/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів - Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 560/13434/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на
рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (суддя В. В. Матущак) від 06 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: М. М. Капустинський М. М., Ватаманюк Р. В., Т. В. Сапальова) від 09 січня 2024 року;
додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (суддя В. В. Матущак) від 23 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: М. М. Капустинський М. М., Ватаманюк Р. В., Т. В. Сапальова) від 09 січня 2024 року;
додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: М. М. Капустинський М. М., Ватаманюк Р. В., Т. В. Сапальова) від 23 січня 2024 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» (далі - ТОВ «Летичів Агро», позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2023 року № 00/551/0703 форма "В4" про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 7 784 278 грн. в частині такого порушення податкового законодавства: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абз.2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ «Летичів Агро» занижено базу оподаткування ПДВ на суму 3 109 080,95 грн, по операціях з постачання пшениці та кукурудзи нижче звичайної ціни, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 435 271 грн. в тому числі: за жовтень 2023 в сумі 86 837 грн, листопад 2021 року в сумі 614 грн, грудень 2021 року в сумі 246 237 грн квітень 2022 року в сумі 1 211 грн, липень 2022 року в сумі 39 387 грн, серпень 2022 року в сумі 49 123 грн, вересень 2022 року в сумі 1 862 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Летичів Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, вересень 2022 від'ємного значення з податку на додану вартість), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками акту документальної позапланової перевірки, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає їх такими, що прийнятті всупереч нормам податкового законодавства України, на підставі суб'єктивних тверджень перевіряючих, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2023 року № 00/551/0703 форма "В4" про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 7 784 278 грн. в частині такого порушення податкового законодавства: пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, абзац 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України ТОВ «Летичів Агро» занижено базу оподаткування ПДВ на суму 3 109 080,95 грн., по операціях з постачання пшениці та кукурудзи нижче звичайної ціни, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 435 271 грн в тому числі: за жовтень 2023 року в сумі 86 837 грн, листопад 2021 року в сумі 614 грн, грудень 2021 року в сумі 246 237 грн, квітень 2022 року в сумі 1211 грн, липень 2022 року в сумі 39 387 грн, серпень 2022 року в сумі 49 123 грн, вересень 2022 року в сумі 11 862 грн.
Стягнуто на користь ТОВ «Летичів Агро» судові витрати (судовий збір) в розмірі 6 529 грн 07 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області.
Встановлено ТОВ «Летичів Агро» строк для надання відповідної заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.
4. До суду першої інстанції надійшло клопотання від представника ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 40 500,00 грн.
5. Ухвалою Хмельницький окружний адміністративний суд від 15 листопада 2023 року призначив до розгляду в судовому засіданні заяву ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» про розмір судових витрат по адміністративній справі № 560/13434/23 на 20 листопада 2023 року о 16:00 год.
6. Відповідач вже у судовому засіданні клопотав про зменшення розміру судових витрат, зазначивши, що розподілу підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та їх предмету. Зважаючи на предмет спору, незначний обсяг застосованих норм, неспівмірність з часом, витраченим на виконання відповідних робіт, відсутність публічного інтересу до справи, даний спір не потребує глибокого правового аналізу та дослідження, а відтак і часових затрат.
7. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, року заяву Товариства задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ДПС у Хмельницькій області на користь ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп.
8. 15 січня 2024 року ТОВ «Летичів Агро» подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
9. 18 січня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення від ГУ ДПС у Хмельницькій області на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення. В поданому запереченні представник відповідача посилаючись на те, що дана справа відноситься до категорії незначної складності просить відмовити у задоволенні поданої заяви.
10. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року клопотання ТОВ «Летичів Агро» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткову постанову, якою вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягнуто з ГУ ДПС у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Летичів Агро» витрати на професійну правничу допомогу, в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000 грн.
11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року;
додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року;
додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року
та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Летичів Агро» відмовити повністю.
12. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та додаткову постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 560/13434/23. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
13. Позивач скористався своїм процесуальним правом та через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
14. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом діяльності ТОВ «Летичів Агро» є вирощування зернових культур (окрім рису), бобових культур та насіння олійних культур.
16. 26 жовтня 2021 року між ТОВ «Летичів Агро» (Постачальник) та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (Покупец) укладено Договір поставки № ВІН22-18119, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2021 на умовах, зазначених у цьому Договорі.
17. Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору товар, що поставляється за цим договором - це кукурудза 3 (третього) класу вартість якої за 1 т. становить: 6 079,00 грн без ПДВ (6 930,06 грн з ПДВ).
18. За цим договором, відповідно до Акту приймання-передачі № 10 від 27 жовтня 2021 року та видаткової накладної № 62 від 27 жовтня 2021 року, ТОВ «Летичів Агро» поставив ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» 700,00 т. кукурудзи 3 (третього) класу вартістю 4 255 300,00 грн без ПДВ (4 851 042,00 грн з ПДВ), що підтверджується також виписками по банківському рахунку позивача, де зазначено про переказ грошових коштів від ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» в сумі 4 851 042,00 грн (призначення платежів: "оплата за кукурудза 3 клас згідно накл. № 62 від 27 жовтня 2021 року (дог.№ ВШ22-18119 від 26 жовтня 2021 року). В т. ч. ПДВ).
19. 30 листопада 2021 року між ТОВ «Летичів Агро» (Постачальник) та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (Покупець) укладено Договір поставки № ВІН22-24777, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2021 на умовах зазначених у цьому Договорі.
20. Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору товар, що поставляється за цим договором являє собою кукурудзу 3 (третього) класу вартість якої за 1 т. становить: 6 141,00 грн без ПДВ (7 000,74 грн з ПДВ).
21. За цим договором, відповідно до Акту приймання-передачі № 18 від 01 грудня 2021 року та видаткової накладної № 109 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Летичів-Агро» поставило ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» 10 000,00 т. кукурудзи 3 (третього) класу вартістю 61 410 000,00 грн без ПДВ (70 007 400,00 грн з ПДВ), що підтверджується також виписками по банківському рахунку позивача, де зазначено про переказ грошових коштів від ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» в сумі 70 007 400,00 грн (призначення платежів: "оплата за кукурудза 3 клас згідно рах. № 86 від 01 грудня 2021 року (дог. № ВШ22-24777 від 30 листопада 2021 року). В т. ч. ПДВ).
22. З метою здійснення своєї підприємницької діяльності ТОВ «Летичів Агро» має в обробітку 4 600 га землі, які орендує у власників земельних паїв, на підставі Договорів оренди земельних ділянок (паїв).
23. З 06 по 27 жовтня 2021 року та з 30 листопада по 16 грудня 2021 року на виконання зобов'язань перед орендодавцями - власниками земельних паїв (далі Пайовики/Орендодавці) ТОВ «Летичів Агро» реалізувало пшеницю 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року в рахунок сплати орендної плати паїв за 2021 рік вартістю від 4,03 до 4,72 грн за 1 кг без врахування ПДВ (в залежності від кількості товару в конкретному замовленні).
24. 31 серпня 2022 року та 30 вересня 2022 року на виконання зобов'язань перед Пайовиками ТОВ «Летичів Агро» реалізувало пшеницю 3 (третього) класу врожаю 2021 року, пшеницю 4 (четвертого) класу врожаю 2022 року та пшеницю нестандартну, вартістю 5,285 грн за 1 кг без врахування ПДВ в рахунок сплати орендної плати паїв за 2022 рік.
25. Посадові особи ГУ ДПС у Хмельницькій області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Летичів Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, вересень 2022 рік від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування.
26. За результатами перевірки складений акт від 16 грудня 2022 року № 8177/22-01-07-03/34978673, яким встановлений ряд порушень Товариством вимог податкового законодавства, зокрема, в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 435 271 грн в тому числі: за жовтень 2021 рік в сумі 86 837 грн, листопад 2021 рік в сумі 614 грн, грудень 2021 рік в сумі 246 237 грн, квітень 2022 рік в сумі 1 211 грн, липень 2022 рік в сумі 39 387 грн, серпень 2022 рік в сумі 49 123 грн, вересень 2022 рік в сумі 11 862 грн.
27. За результатом проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2023 року форми "В4" № 00/551/0703, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 7 784 278 грн.
28. Не погоджуючись із актом перевірки ТОВ «Летичів Агро» подало до ГУ ДПС у Хмельницькій області заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами розгляду якого, висновки Акта перевірки залишено без змін.
29. На основі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення рішення від 16 січня 2023 року № 00/551/0703 форма "В4" про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 7 784 278 грн.
30. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням в частині такого порушення податкового законодавства: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України ТОВ «Летичів Агро» занижено базу оподаткування ПДВ на суму 3 109 080,95 грн, по операціях з постачання пшениці та кукурудзи нижче звичайної ціни, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 435 271 грн в тому числі: за жовтень 2023 рік в сумі 86 837 грн, листопад 2021 рік в сумі 614 грн, грудень 2021 рік в сумі 246 237 грн, квітень 2022 рік в сумі 1 211 грн, липень 2022 рік в сумі 39 387 грн., серпень 2022 рік в сумі 49 123 грн, вересень 2022 рік в сумі 1 862 грн.
31. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах перевірки контролюючий орган не навів обґрунтування, про те, яким чином контролюючим органом при визначенні звичайної (ринкової) ціни було проведено співставлення економічні (комерційні) умови постачання продукції ТОВ «Летичів Агро», відсутній в матеріалах перевірки аналіз та співставлення умов поставки, обсягів поставок, строків оплати поставленого товару.
Суди вважають безпідставним посилання відповідача на проведений ним для цілей перевірки аналіз ринку продажу сільськогосподарських культур на підставі даних інтернет-ресурсів: agrex.gov.ua, apk-inform.com, graintrade.com.ua., оскільки відповідачем не конкретизовано постачальників із цінами яких здійснено порівняння, не наведено таких цін, не надано розрахунків на порівняння середніх цін та цін, за якими здійснювало реалізацію власно вирощеної продукції ТОВ «Летичів Агро» та не зазначено, яка вартість такої продукції є звичайною ціною у розумінні ПК України, що унеможливлює перевірити достовірність відповідних даних.
Водночас, як вже зазначалось, інформація, отримана за результатом неконкретизованого аналізу службових осіб ГУ ДПС у Хмельницькій області ринку продажу сільськогосподарських культур, не є податковою інформацію в розумінні ПК України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.
Отже, контролюючим органом не доведено, що позивачем здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, що нижчі за звичайні (ринкові).
33. Задовольняючи заяву позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до переконання, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 15 000,00 грн. за всіма визначеними у акті прийому-передачі виконаних робіт складовими професійних правничих послуг.
33.1 Зокрема суди зауважили, що з огляду на предмет спору, заявлені позовні вимоги, а також зміст позовної заяви, даний спір не потребує глибокого правового аналізу та дослідження, а відтак і часових затрат. По даній категорії справ є стала судова практика, а тому адвокату, який надавав правову допомогу позивачу не потрібно вивчати додаткові джерела права, оскільки він не міг бути необізнаним у законодавстві, яким регулюється спір у даній справі, у зв'язку з чим підготовка цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
34. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи клопотання представника ТОВ «Летичів Агро» про ухвалення додаткового судового рішення, виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача всієї заявленої суми судових витрат у розмірі 18 000 грн, оскільки подані докази не підтверджують обґрунтованості заявленої кількості часу, витраченого адвокатом на надання відповідних послуг, а також відповідного розміру їх оплати з урахуванням характеру та складності апеляційного перегляду справи.
34.1 Виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності, а також з урахуванням зв'язку заявлених витрат із конкретною справою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, який визначено судом як розумний та достатній з огляду на наведені мотиви.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
35. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки ними не в повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
36. З огляду на зміст касаційної скарги, скаржником як підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначено неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
37. Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 185.1 статті 185 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у правовідносинах, пов'язаних із заниженням бази оподаткування податком на додану вартість по операціями з постачання власно вирощеної пшениці та кукурудзи за ціною, нижчою за самостійно встановлену позивачем ціну реалізації такої ж продукції іншим покупцям (звичайну ціну).
37.1 Обґрунтовуючи наведене, скаржник зазначає, що під час аналізу первинних документів та даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено реалізацію позивачем власно вирощеної продукції як фізичним особам - у рахунок орендної плати за земельні ділянки (паї), так і юридичним особам. При цьому, за твердженням контролюючого органу, реалізація товару з однаковими умовами постачання, в однаковій кількості, по одній і тій самій номенклатурі та в один і той самий день здійснювалася за різними цінами - в діапазоні від 4,07 грн до 4,72 грн за 1 кг, без надання позивачем будь-яких документів щодо обґрунтування встановлення такої різниці в ціні.
37.2 У зв'язку з цим скаржник звертає увагу на те, що, на його переконання, судами не було враховано, що контролюючий орган, збільшуючи базу оподаткування з податку на додану вартість, не здійснював самостійного визначення ціни на власно вирощену продукцію, а лише збільшив базу оподаткування до максимальної ціни, яка була встановлена самим платником податків. Як зазначає скаржник, така ціна підтверджується даними ЄРПН, у якому позивачем у відповідному звітному періоді зареєстровано податкові накладні з ідентичною номенклатурою товару на інших неплатників ПДВ.
38. Крім того, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема частини першої статті 72 КАС України. На думку відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність заниження позивачем бази оподаткування з податку на додану вартість за відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів, якими була б підтверджена ціна власно вирощеної продукції, що реалізовувалася позивачем фізичним особам та суб'єктам господарювання.
39. З посиланням на порушення норм пункту 4 частини другої статті 353 КАС України податковий орган у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій поверхнево встановлено обставини справи щодо відсутності підстав для визначення позивачу бази оподаткування з податку на додану вартість без з'ясування дійсних обставин справи на підставі достатніх та належних доказів, якими, на переконання відповідача, підтверджується ціна реалізації власно вирощеної продукції.
39.1 При цьому скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не надано оцінки доказам контролюючого органу щодо дослідження ринкової ціни на аналогічну продукцію в межах Хмельницької та Вінницької областей, яка, за твердженням відповідача, є значно вищою за ціну, за якою позивач здійснював реалізацію власно вирощеної продукції як юридичним, так і фізичним особам.
40. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
41. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано частини третю, четверту, п'яту статті 134 КАС України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19, від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, від 02 червня 2022 року у справі № 440/4553/19.
41.1 Скаржник наголошує на тому, що Верховний Суд у своєму рішенні від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19 , застосовуючи частини четверту, п'яту статті 134, частину дев'яту статті 139 КАС України зауважив, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
41.2 Підхід до вирішення питання щодо зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення також у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року (справа № 826/9047/16), від 22 квітня 2019 року (справа № 806/2143/18), від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
41.3 Податковий орган звертає увагу, що ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
41.4 Як свідчать матеріали справи, наданий адвокатом акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містить більш загальний опис робіт, без детального розмежування кількості часу, витрачений на кожен вид послуг.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
43. Предметом касаційного оскарження у цій справі є правомірність висновків судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення рішення в частині встановленого контролюючим органом порушення: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, яким ТОВ «Летичів Агро» занижено базу оподаткування ПДВ на суму 3 109 080,95 грн, по операціях з постачання пшениці та кукурудзи нижче звичайної ціни, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 435 271 грн.
43.1 Інші епізоди, що входять до складу спірного ППР, судами попередніх інстанцій не досліджувалися та не були предметом оскарження, у зв'язку з чим не охоплюються межами касаційного перегляду.
44. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
45. База оподаткування є одним з елементів податку, який обов'язково визначається під час його встановлення.
46. Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
47. Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) встановлений статтею 188 ПК України.
48. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
49. З огляду на те, що спірні у цих правовідносинах господарські операції стосуються постачання позивачем самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції, базу оподаткування ПДВ необхідно визначати, ґрунтуючись на договірній вартості такої операції. Водночас база оподаткування у такому випадку не може бути нижчою за звичайні ціни.
50. Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
51. Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
52. Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
53. Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
54. Тому, особа, яка уважає, що платник податків здійснював продаж самостійно виробленої продукції за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
55. Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
56. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 17 липня 2023 року у справі № 640/16890/20, від 03 жовтня 2023 року у справі № 300/15635/22.
57. Також у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.
58. Верховний Суд зауважує, що з'ясування рівня звичайних (ринкових) цін має здійснюватися із дотриманням визначеної процедури, а необхідна для цього інформація повинна підтверджуватися даними, отриманими від уповноважених державних органів, які здійснюють статистичні спостереження та аналіз відповідного ринку.
59. Відтак відсутність доказів звернення контролюючого органу до уповноваженого державного органу з метою отримання необхідної інформації щодо рівня звичайних цін свідчить про порушення відповідачем порядку їх з'ясування, що унеможливлює висновок про доведеність невідповідності договірної ціни рівню ринкових у порівнюваних економічних (комерційних) умовах.
60. Необхідність урахування саме офіційної інформації пояснюється тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену та об'єктивну інформацію щодо середнього рівня цін реалізації відповідних товарів усіма учасниками ринку, що забезпечує перевірюваність висновків контролюючого органу.
61. Поряд із цим, Верхoвний Суд у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб'єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самoстійнo визначеними стoрoнами дoгoвoру. Відповідно до тлумачення нoрм ПК України звичайнoю цінoю для здійснення рoзрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відпoвідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт дoведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв'язoк дoведення невідповідності ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на кoнтрoлюючий oрган.
62. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
63. Судами не встановлено, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб'єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
64. Посилання скаржника на те, що контролюючий орган, коригуючи базу оподаткування, не визначав ринкову ціну самостійно, а лише збільшив її до максимальної ціни, встановленої самим платником податку в інших операціях, не спростовує наведеного висновку. Такий підхід не є тотожним доведенню невідповідності договірної ціни рівню ринкових цін у розумінні підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки не ґрунтується на зіставленні з цінами, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах.
65. Верховний Суд зауважує, що саме по собі існування різних рівнів цін реалізації аналогічної продукції у діяльності одного платника податку не є достатнім і самостійним доказом того, що ціна у конкретній операції є нижчою за ринкову. Для висновку про невідповідність договірної ціни рівню ринкових контролюючий орган повинен довести, що ціна, яку він пропонує як «звичайну», відповідає рівню ринкових цін на відповідному ринку у порівнюваних умовах.
66. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не надано оцінки доказам контролюючого органу щодо дослідження ринкової ціни на аналогічну продукцію в межах Хмельницької та Вінницької областей, є необґрунтованими. Із змісту судових рішень убачається, що суди надали оцінку наведеним відповідачем матеріалам та відхилили їх з огляду на їх загальний характер і відсутність у них конкретизації джерел інформації, вихідних даних і розрахунків, які б дозволяли перевірити співставність комерційних умов реалізації продукції та підтвердити рівень ринкових цін.
67. При цьому контролюючим органом не наведено переконливого обґрунтування того, яким чином під час визначення «звичайної (ринкової)» ціни були зіставлені умови реалізації продукції позивачем з умовами, що враховувалися при формуванні цін, на які посилається відповідач (зокрема щодо обсягів постачання, строків і порядку оплати, умов поставки, якості товару), що є визначальним для висновку про порівнюваність економічних (комерційних) умов.
68. Отже, наведені у касаційній скарзі доводи фактично спрямовані на переоцінку доказів та інше тлумачення установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
69. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків контролюючого органу в частині встановлення факту заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ при реалізації сільськогосподарської продукції за цінами нижчими за звичайні.
70. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
71. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за супроводження справи в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 500 грн, за участь супроводженні справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн.
72. Судом першої інстанції, із чим погодився суд апеляційної інстанції, частково задоволено заяву про стягнення на правничу допомогу та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15 000 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
73. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
74. Відповідно до частини першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
75. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 КАС України).
76. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
77. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19, від 29 листопада 2022 року у справі №340/9016/21.
78. Тобто обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
79. Згідно частин першої, сьомої та дев'ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
80. Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов'язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
81. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
82. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
83. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
84. Крім того, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
85. Судами встановлено, що правова допомога позивачу надавалася відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року, Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року, Акт наданих послуг № 1 від 07 листопада 2023 року, платіжні інструкції: № 10121 від 06 червня 2023 року, № 11229 від 05 вересня 2023 року, № 11674 від 22 вересня 2023 року, № 12079 від 20 жовтня 2023 року, № 12516 від 07 листопада 2023 року.
86. Відповідно до умов Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги Клієнту шляхом:
1.1.1. підготовки позовної заяви для звернення до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Летичів Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, вересень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, оформленої Актом Ш 8177/22- 01-07-03/34978673 від 16 грудня 2022 року;
1.1.2. представництва його інтересів в суді під час розгляду справи, провадження в якій буде відкрито на підставі позовної заяви, зазначеної в п. 1.1.1. цього Договору.
87. На виконання умов Договору між сторонами договору складено Додаток №1 до Договору, відповідно до якого, Сторони Договору дійшли спільної згоди встановити розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги Клієнту по справі № 560/13434/23 в Хмельницькому окружному адміністративному суді та визначили його у наступному розмірі: "Представництво інтересів Клієнта у Хмельницькому окружному адміністративному суді по справі №822/5960/15, що включає надання наступних видів правової допомоги: Підготовка позовної заяви для звернення до суду (збір та аналіз доказів, пошук та аналіз судової практики в аналогічних спорах, визначення правової позиції, написання позовної заяви, формування та оформлення додатків, посвідчення копій документів) - 1500,00 грн./год., Представництво Інтересів Клієнта в судових засіданнях - 3000,00 грн./судове засідання, Підготовка інших процесуальних документів (в разі необхідності) - 1500 грн./год.
88. У відповідності до Акту наданих послуг № 1 Адвокатом були надані, а Клієнтом прийняті такі послуги згідно Договору:
1. Підготовка та направлення до Хмельницького окружного адміністративного суду позовної заяви, витрачено 16 годин, вартість 24 000,00 грн.;
2. Підготовка та направлення до Хмельницького окружного адміністративного суду відповіді на відзив у справі № 560/13434/23, витрачено 5 годин, вартість 7 500,00 грн.;
3. Участь у судовому засіданні 11 вересня 2023 року, вартість 3 000,00 грн.;
4. Участь у судовому засіданні 11 вересня 2023 року, вартість 3 000,00 грн.;
5. Участь у судовому засіданні 11 вересня 2023 року, вартість 3 000,00 грн.
89. ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» здійснило оплату гонорару на користь Адвокатського об'єднання «Естер Гардіанс», по факту наданої правової допомоги, в сумі 40 500,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.
90. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, виходив із предмета спору, заявлених позовних вимог та обсягу процесуальних документів, поданих представником позивача. Суди також врахували, що спір у цій справі є типовим для відповідної категорії податкових правовідносин, а правові питання, порушені сторонами, не вимагали проведення значного за обсягом правового аналізу чи залучення додаткових джерел права. У зв'язку з цим суди дійшли висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат не є співмірним із характером і складністю справи та підлягає зменшенню.
90.1 Оцінюючи заявлений обсяг часу, витраченого представником позивача на підготовку процесуальних документів, суди зазначили, що виконані роботи переважно полягали у викладенні фактичних обставин справи та наведені правового обґрунтування із посиланням на норми законодавства та наявну судову практику. За таких обставин суди визнали заявлені витрати часу у розмірі 16 годин такими, що не узгоджуються з характером виконаних робіт у цій справі, та дійшли висновку про необхідність зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу до співмірного рівня.
91. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, є обґрунтованими та співмірними у розмірі 15 000,00 грн, з урахуванням обсягу фактично наданих послуг, складності справи та критеріїв розумності й пропорційності судових витрат.
92. Також, в межах п'ятиденного терміну після прийняття Сьомим апеляційним судом постанови від 09 січня 2024 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду.
93. На підтвердження понесених витрат адвокатом Дідиком І. М. у суді апеляційної інстанції долучено:
- рахунок про оплату гонорару № 6 від 14 грудня 2023 на суму - 15 000 грн.;
- рахунок про оплату гонорару № 7 від 14 грудня 2023 на суму - 3 000 грн.;
- платіжна інструкція № 13312 від 15 грудня 2023 року на суму 15 000 грн.;
- платіжна інструкція № 13482 від 15 грудня 2023 року на суму - 3 000 грн.
- акт наданих послуг № 2 від 01 січня 2024 року.
94. Так, згідно з наданим представником позивача наданих послуг № 2 від 05 січня 2023 року, послуги включають: підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення - 15 000 грн., участь у судовому засіданні - 3 000 грн. Всього 10 годин, тому до сплати по даному акту належить 18 000 грн.
95. Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд оцінив наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевірив їх розумну необхідність та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті виконаних адвокатами робіт, а також урахував конкретні обставини справи, та зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 5 000 грн.
96. З огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено, що понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги є неспівмірними з обсягом або якістю цих послуг, з реальними витратами адвоката, пов'язаними зі складанням документів у справі, консультуванням, участю в судових засіданнях, вчиненням інших дій, які охоплюються поняттям правничої допомоги.
97. Верховний Суд зазначає, що наведені судами мотиви узгоджуються із вимогами статей 132, 134, 139 КАС України та не свідчать про довільне визначення розміру судових витрат. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди із оцінкою судами співмірності витрат та спрямовані на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
98. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000,00 грн у суді апеляційної інстанції та не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині.
99. При цьому вказані висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, та не суперечать їй.
100. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
101. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
102. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
103. Відтак, проаналізувавши доводи касаційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 23 січня 2024 року відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, а також додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 560/13434/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.М. Яковенко
Судді І.В. Дашутін
О.О. Шишов