22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 560/9033/24
адміністративне провадження № К/990/2871/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі №560/9033/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 22.05.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення; грошової компенсації за не використану додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для і вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, 31.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 22.05.2024 і посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових та додаткових видів грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані щорічні календарні відпустки за період служби, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період служби та індексацію грошового забезпечення із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відмовлено на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, відповідачем засобами поштового зв'язку подано касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 19.01.2026.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, військова частина НОМЕР_1 вже зверталась до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у цій справі.
Проте, як вже встановлено Верховним Судом, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у даній справі.
У подальшому до апеляційного суду повторно надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 26.12.2025 на підставі пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, Сьомий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що в межах даної справи вже є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З аналізу пунктів 3, 4 частини першої статті 299 КАС України висновується, що використана законодавцем конструкція "є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення" є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила пункту 3 частини першої статті 299 КАС України не підлягають обмеженню в застосуванні.
Аналогічний висновок наведено в постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 справі №816/1310/16.
Отже, у разі наявності у справі постановленої судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, у суду апеляційної інстанції при повторному зверненні цієї ж особи на це саме судове рішення виникає імперативний обов'язок застосувати пункт 3 частини першої статті 299 КАС України та постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, безвідносно до того, з яких підстав відмовлено у відкритті апеляційного провадження при попередньому зверненні з апеляційною скаргою.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки в межах даної справи вже є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 299 КАС України при ухваленні оскаржуваного рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування, а тому касаційна скарга відповідача є необґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі №560/9033/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук С.А. Уханенко