22 січня 2026 року
м. Київ
справа №520/6758/22
адміністративне провадження №Зі/990/11/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. від розгляду справи №520/6758/22 за касаційною скаргою Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №520/6758/22 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,
Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі - ХНУПС) звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на його користь суму у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ХНУПС суму у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, 04 квітня 2024 року представник відповідача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №520/6758/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мартинюк Н.М., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року позивача звільнено від сплати судового збору, визнано неповажними підстави пропуску строку та залишено касаційну скаргу без руху. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до суду: 1) касаційної скарги у новій редакції, в якій сформувати вимоги до оскаржуваних судових рішень у цій справі; 2) копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панченко Еллан Валентинович (далі - Панченко Е.В.), строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі №520/6758/22. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункт частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 3) копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панченко Е.В., строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі №520/6758/22.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року визнано поважними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №520/6758/22 і поновлено його; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Панченка Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 .
У зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у соціальній відпустці здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів для розгляду справи №520/6758/22 у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Білак М.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 16 січня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №520/6758/22 за позовом ХНУПС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 16 січня 2026 року скаргу адвоката Панченка Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , від 21 травня 2025 року на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби у справі №520/6758/22 повернуто без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. від 16 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та призначено її розгляд у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
19 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла заява представника відповідача про відвід судді Соколова В.М. від розгляду справи №520/6758/22.
На обґрунтування вказаної заяви представник відповідача вказує на грубе порушення його прав як адвоката та прав на правосуддя, а також порушення Конституції України, яке полягає у відмові у проведенні судового засідання з викликом сторін і довготривалим розглядом справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. визнано необґрунтованою. Передано заяву Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від розгляду справи №520/6758/22 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року заяву Панченка Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. від розгляду справи №520/6758/22 передано на розгляд судді Мельник-Томенко Ж.М.
Вирішуючи порушене заявником питання про відвід судді, Верховний Суд виходить з такого.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу про відвід судді заявник покликається на те, що: «суддя Соколов В.М. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки після того як справа знаходилась у суді 1.5 роки за день 16 січня було прийнято аж 3 ухвали та справа була зрушена з місця та мені було відмовлено як захиснику та адвокату у проведенні судового засідання з викликом сторін та проведенням відеоконференціїї тощо (письмове провадження не дивлячись на моє клопотання), що вважаю є грубим порушенням моїх прав як адвоката та прав на правосуддя та порушенням Конституції України .Окрім того були порушені процесуальні строки на розгляд справи за КАСУ».
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів у цій справі, Верховний Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Як встановлено із поданої заяви про відвів судді, приводом для її подання є фактично незгода заявника із постановленими Верховним Судом ухвалами від 16 січня 2026 року.
Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ'єктивність судді під час розгляду цієї справи.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, Суд уважає, що заявником не наведено, а Судом не встановлено обставин, які ґрунтуються на доказах, які б ставили під сумнів в об'єктивності судді при розгляді цієї справи, а також могли б свідчити про його пряму чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість судді.
З урахуванням зазначеного, уважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви Панченка Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. від розгляду цієї касаційної скарги немає, а отже, в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В.М. від розгляду справи №520/6758/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко,
Суддя Верховного Суду