20 січня 2026 р.Справа № 520/28106/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 13.11.25 у справі № 520/28106/25
за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2
до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації , Міністерства освіти і науки України , Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини , Освітнього омбудсмена України
треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради , Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Освітнього омбудсмена України, треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма», в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на освіту, та зобов'язати Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти та науки України, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на освіту, та зобов'язати Міністерство освіти та науки України в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Освітнього омбудсмена України, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на освіту, та зобов'язати Освітнього омбудсмена України в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на освіту, та зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на здобуття загальної середньої освіти;
- стягнути солідарно з Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на захист інтересів якого діє його батько ОСОБА_1 , завдану моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Освітнього омбудсмена України, треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що керуючись засадами правової визначеності та належного врядування, як базовим складовим правовладдя (верховенства права), мав легітимні очікування щодо того, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 520/7062/25, яка набрала законної сили, вірно визначено, в порядку якого судочинства мають розглядатися його позовні вимоги. З огляду на наведене, суд першої інстанції повинен був ураховувати зумовлені попереднім судовим рішенням легітимні очікування сторони щодо звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, а отже суд першої інстанції помилково відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Окрім того, позивач оскаржує бездіяльність Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які, не зважаючи на численні звернення ОСОБА_1 , не тільки не вжили заходів в межах своєї компетенції щодо піднятих у зверненні питань, а й навіть у деяких випадках не розглянули звернення по суті та не повідомили заявника про результати розгляду такого звернення, чим було завдано моральної шкоди.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Від Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із перебуванням у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області справи № 619/6361/25 із тотожним предметом та підставами позову, що і у даній справі.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України)
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник щодо правомірності непереведення малолітньої особи ОСОБА_2 з Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма». Тобто, за своєю природою відносини, які склалися між сторонами, пов'язані з наданням освітніх послуг. Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагне захистити цивільні права свого сина на переведення до іншого навчального закладу. Заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Оскільки спір у цій справі стосується приватноправових відносин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що захист прав позивача та його малолітнього сина, в інтересах якого ним фактично пред'явлений позов, має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з цим КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, стаття 160 КАС України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом у ході судового розгляду справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Із позовної заяви вбачається, що вона містить прохальну частину, додано докази, які позивач уважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з цим суд першої інстанції не з'ясував підстави позову, зокрема те, що позивач неодноразово направляв до відповідачів звернення, на які відповідей не отримав.
Так, позивач зауважує, що ним оскаржується бездіяльність Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які, не зважаючи численні звернення ОСОБА_1 , не тільки не вжили заходів в межах своєї компетенції щодо піднятих у зверненні питань, а й навіть у деяких випадках не розглянули звернення по суті та не повідомили заявника про результати розгляду такого звернення.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви або відкриття провадження у справі на підставі поданої позивачем позовної заяви та з'ясувати обставини, характер спірних правовідносин, уточнити позовні вимоги.
Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу прийнято передчасно.
Щодо заявленого третьою особою клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів зауважує, що вказане питання підлягає вирішенню судом першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу про відмову у відкритті провадження, а не здійснює розгляд спору по суті справи.
За змістом ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 520/28106/25 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Освітнього омбудсмена України, треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 22.01.2026