21 січня 2026 р.Справа № 583/4837/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Плотникова Н.Б., вул. Жовтнева, 7, м. Охтирка, Ахтырський, Сумська, 42700, по справі № 583/4837/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , поліцейського сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Котельва) відділення поліції № 4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Дяденка М.В.
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Головного управління патрульної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області, апелянт), в якому просиd скасувати постанову серії ЕНА № 5870082 винесену поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Котельва) відділення поліції №4 (м. Зіньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Дяденко М.В., від 05.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою накладено на нього штраф в розмірі 510 грн.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області ухвалив рішення від 11 листопада 2025 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнив.
Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5870082, винесену 05.10.2025 поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Котельва) відділення поліції № 4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Дяденко М.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви розмірі 605,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУНП в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує про законність та обґрунтованість спірної постанови. Звертає увагу на те, що позивач не заперечував того, що він їхав без ввімкненого ближнього світла фар, а лише вказував, що їхав в межах населеного пункту. Вважає, що ним належним чином доведено факт допущення позивачем порушення, а позивач не виконав свій обов'язок доказування протилежного всупереч приписів ч. 2 ст. 77 КАС України. Звертає увагу, що спірна постанова скасована лише з двох підстав, а саме, що ГУНП в Полтавській області не надано доказів руху позивача поза межами населеного пункту та те, що ГУНП в Полтавській області не надано доказів руху позивача з вимкненим світлом фар. Вважає, що твердження позивача про те, що останній рухався у межах населеного пункту не відповідає дійсності.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які ГУНП в Полтавській області посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорені сторонами.
05.10.2025 поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Котельва) відділення поліції № 4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Дяденко М.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5870082, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Згідно з даною постановою ОСОБА_2 05.10.2025 о 12.13 год. на 111 км. автодороги Н-12 керував автомобілем Рено днз НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено, що до неї додаються відео з нагрудної камери.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови з огляду на відсутність доказів як того, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на автодорозі Н-12 поза межами населеного пункту так і доказів руху вказаного транспортного засобу без ввімкнення ближнього світла фар.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов'язок поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
Отже, не ввімкнення денних ходових вогнів (у разі їх відсутності - ближнього світла фар), які є зовнішніми світловими приладами, під час руху поза межами населеного пункту є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Як вбачається із оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 , 05.10.2025 о 12.13 год. на 111 км. автодороги Н-12 керував автомобілем Рено днз НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Колегія суддів зауважує, що у контексті цього спору суб'єктом владних повноважень виступає саме ГУНП в Полтавській області, та саме на ГУНП в Полтавській області покладається тягар доказування його постанови, отже, посилання апелянта на те, що позивач всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності своїх вимог є юридично нікчемним.
Судами першої та апеляційної інстанції переглянуто надані до відзиву на позов відеозаписи, здійсненим працівниками поліції, та встановлено, що відеозапис починається з відео, на якому патрульний автомобіль рухається по автодорозі. За допомогою звукового сигналу працівниками поліції був зупинений автомобіль Рено білого кольору під керуванням позивача ОСОБА_1 . Після цього один з поліцейських підходить до автомобіля позивача та повідомляє водію причину зупинки - керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом. ОСОБА_1 заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху та просить показати відео, яке б підтверджувало факт керування ним автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар. Працівник поліції на заявлене позивачем клопотання надав йому для перегляду на екрані службового планшету відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, після перегляду якого ОСОБА_1 зазначає, що на відео - ввімкнене світло фар, і що він не бачить, що там щось не ввімкнене. Працівник поліції наполягає, що відеозапис містить фіксацію здійснення позивачем руху транспортного засобу без ввімкненого світла фар. Після цього працівник поліції роз'яснює позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі зміст ст. 63 Конституції та складає постанову.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на вказаному відеозаписі зафіксована процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка відбувалася власне після зупинки транспортного засобу. Однак, самого факту фіксування здійснення руху вказаного транспортного засобу без ввімкнення ближнього світла фар відеозапис не містить.
Відповідач, всупереч імперативного обов'язку встановлено, зокрема ч. 2 ст. 77 КАС України не надав жодного доказу як того, що позивач керував транспортним засобом з вимкненим світлом фар, так і факту керування позивачем транспортним засобом поза межами населеного пункту.
Кожна з цих підстав є достатньої та самостійною підставою для скасування спірної постанови як протиправної.
Отже, ГУНП в Полтавській області не довело наявності об'єктивної сторони правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Також позбавлено жодного сенсу твердження апелянта про те, що спірна постанова скасована лише з двох підстав, а жодних інших підстав для скасування не наведено, оскільки кожна з підстав, з яких суд першої інстанції правильно скасував спірну протиправну постанову, є достатніми та самостійними для її скасування, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 147 КУпАП ГУНП в Полтавській області не доведено наявності в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та як наслідок наявність підстав для скасування постанови постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 листопада 2025 року по справі № 583/4837/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін