про відмову в забезпечені адміністративного позову
22 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/93/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімов О.В., розглянувши матеріали позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Престижний дім-2" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішень,-
У поданому до суду позові Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Престижний дім-2" (далі - позивач) просить:
- визнати протиправним за скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.08.2025 року, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України у відношенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Престижний дім -2»;
- визнати протиправною та скасувати Постанову № 61-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2025 року, видану Державною інспекцією архітектури та містобудування України у відношенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Престижний дім-2».
Ухвалою суду від 22.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
20.01.2025 року до суду надійшла заява представника Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Престижний дім-2" про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва за адресою: вулю Чорновола В., с. Годилів, Великокучурівська територіальна Громада, Чернівецький р-н., Чернівецька обл., на земельній ділянці з кадастровими номерами: 7324582000:03:001:3549.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва за адресою: вул. Чорновола В., с. Годилів, Великокучурівська територіальна громада, Чернівецький р-н., Чернівецька обл., на земельній ділянці з кадастровими номерами: 7324582000:03:001:3549 призведе до ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, як замовника будівництва об'єкту та власника земельної ділянки, за захистом яких він звернувся до суду. Вважає, що складений припис та винесена постанова може негативно вплинути на процес будівництва, унеможливить реалізацію прав позивача, як замовника об'єкту будівництва. У випадку невжиття цього заходу захист прав та інтересів позивача стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За таких обставин невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а заявлений позивачем захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову. Водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Так, відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно пунктів 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається наступне.
Так, позивачем оскаржуються припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.08.2025 року, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України у відношенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Престижний дім -2» та Постанова № 61-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2025 року, видану Державною інспекцією архітектури та містобудування України у відношенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Престижний дім-2».
На думку представника позивача припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.08.2025 року, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України у відношенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Престижний дім-2» створює для позивача негативні наслідки, а тому до часу розгляду цієї справи по суті, є необхідність вжити заходи забезпечення розову шляхом зупинення дії вказаного припису.
Однак, суд вважає, що на цій стадії процесу суд не може констатувати про правомірність або ж протиправність припису Державною інспекцією архітектури та містобудування України, а тому і вживати заходи забезпечення позову, про які просить представник позивача, не є доцільним.
Поряд з цим, суд не вбачає підстав для втручання у діяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України в частині виконання нею дискреційних повноважень. Натомість роль суду, на цій стадії, полягає у слідкуванні за тим, щоб спірні правовідносини не змінювалися протягом усього часу розгляду справи.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та відсутність належних доказів в обґрунтування своєї заяви, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову.
Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 150,151,154,243,248,256 КАС України, суд -
1. У задоволенні заяви представника Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Престижний дім-2" про забезпечення позову - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов