22 січня 2026 року Справа № 580/7786/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Л.В.Трофімової у письмовому провадженні розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/7786/25 за позовом ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
09.07.2025 вх. №35002/25 представник позивача - адвокат Косянчук С.В. у позові просить:
- визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» щодо ненадання ОСОБА_1 довідки за результатами проходження ВЛК;
- зобов'язати військово-лікарську комісію при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» провести повторний медичний огляд позивача - ОСОБА_1 та прийняти постанову про причинний зв'язок його захворювання, з обов'язковим урахуванням: часу, обставин виникнення, початку та розвитку захворювань; його попередньої медичної документації; стану здоров'я до призову на військову службу за мобілізацією;
- зобов'язати військово-лікарську комісію при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» за результатами повторного медичного огляду визнати непридатним ОСОБА_1 до проходження військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до пункту “а» 47 статті Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року.
14.07.2025 суддя А.В.Каліновська прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, 04.09.2025 витребувала від військово-лікарської комісії при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» завірену належним чином копію довідки за результатами проходження ОСОБА_1 ВЛК.
19.01.2026 вх.№2695/26 представник позивача - адвокат Косянчук С.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, просить: зупинити дію будь-яких рішень, розпоряджень або процедур, що реалізуються ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно призову ОСОБА_1 на військову службу до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
22.01.2026 справа прийнята до провадження суддею Л.В.Трофімовою, проте редакції адміністративного позову з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали справи не містять; Позивач не обгрунтував зміст і характер порушеного права кожним із обраних співвідповідачів і не вказав про Рішення відповідної ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст.4 КАС України). Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, що покликаний гарантувати відповідно до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Згідно із ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову усупереч цілям цієї статті під час формального дотримання її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося би запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Верховний Суд 06.02.2019 у справі №826/13306/18 зазначив, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, що є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову та перевіривши доводи, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень - це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у заяві про забезпечення позову не окреслено адвокатом і судом не встановлено.
Суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що діяльність військово-лікарської комісії при КНП “П'ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» має очевидні ознаки протиправності, позаяк такі обставини належать з'ясуванню під час розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду з огляду на можливість комунікації сторін щодо змісту правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, що суд позбавлений компетенції оцінювати діагноз та встановлювати причинно-наслідковий зв'язок у спірних правовідносинах.
Надання оцінки діагнозу позивача виходить за межі судового розгляду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише у межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
За встановлених обставин і перевірених доводів суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, тому підстави для задоволення заяви представника Позивача про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 150, 154, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала складена, підписана 22.01.2026.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА