Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 січня 2026 р. справа № 520/31416/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Дніпропетровської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Дніпропетровської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007113, від 01.07.2025р.; 2) визнання протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007113, від 01.07.2025р. першими керівниками Дніпропетровської обласної військової адміністрації в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»; 3) зобов'язання Дніпропетровської обласної військової адміністрації розглянути звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007113, від 01.07.2025р з дотриманням вимог ЗУ «Про звернення громадян».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026р. позов було задоволено. Визнано протиправними дії Дніпропетровської обласної військової адміністрації з приводу розгляду звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025р. без дотримання вимог ч.2 ст.14 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян". Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної військової адміністрації з приводу не розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.07.2025р. Головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Головою Дніпропетровської обласної військової адміністрації) у визначений ст.20 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" строк. Зобов'язано Дніпропетровську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію - зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025р. із дотриманням ч.2 ст.14 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян".
Представник позивача 09.01.2026р. подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив суд: 1) ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/31415/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; 2) стягнути з Дніпропетровської обласної військової адміністрації, (49101, м Дніпро, пр. Олександра Поля, 1. ЄДРПОУ 00022467) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятьсот грн. 00 коп.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р. прийнято до провадження заяву представника позивача від 09.01.2026р. про ухвалення додаткового рішення у справі №520/31416/25. Запропоновано Дніпропетровській обласній військовій адміністрації протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду клопотання із запереченнями щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу (у разі наявності підстав для такого зменшення).
19.01.2026 до суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат на правничу допомогу, визначений адвокатом позивача, є завищеним і неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, справа не характеризується високим рівнем складності або значним суспільним інтересом, а також не потребувала значного обсягу доказової роботи або тривалого часу адвоката.
Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.
Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.
Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв'язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.
При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.
Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.
Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1307455, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1209, Договір від 21.11.2025р. про надання правничої допомоги, додаткова угода №1 від 05.01.2026р., акт від 07.01.2026р. прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.01.2026р. за надання правничої допомоги у адміністративній справі №520/31416/25 у Харківському окружному адміністративному суд Клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов'язується виплатити Адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) грн. в строки та в порядку, визначені п. 3.2 Договору.
Згідно з актом прийому - передачі наданих послуг від 07.01.2026 Адвокат надав наступні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від « 21» листопада 2025 року: послуга відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від « 21» листопада 2025 року № б/н, а саме: представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 520/31416/25 в Харківському окружному адміністративному суді та надання інших видів правничої допомоги, пов'язаних з розглядом цієї справи, в тому числі надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав Клієнта на суму 3.500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскарженого рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень.
Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Окрім того, з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що представником заявника до суду було подано низку аналогічних позовів до обласних військових адміністрацій, зокрема у справах: №520/18102/25, №520/18208/25, №520/23506/25, №520/23581/25, №520/23900/25, №520/23968/25, №520/21202/25, №520/21600/25, №520/21667/25, №520/23945/25, №520/24992/25, №520/28105/25, №520/28192/25, №520/28277/25, №520/28626/25, №520/28683/25, №520/29714/25, №520/29724/25, №520/29763/25, №520/29794/25, №520/29848/25, №520/29963/25, №520/29985/25, №520/30260/25, №520/30262/25, №520/30333/25, №520/30380/25, №520/30383/25, №520/30633/25, №520/30635/25, №520/30884/25, №520/30933/25, №520/31085/25, №520/31252/25, №520/31262/25, №520/31411/25, №520/31558/25, №520/31561/25, №520/31679/25, №520/31778/25, №520/31782/25, №520/32186/25, №520/32189/25, №520/32258/25, №520/32262/25, №520/32549/25, №520/32550/25, №520/32728/25, №520/32838/25, №520/24994/25, №520/32721/25, №520/32959/25.
З огляду на обставини справи та надані суду матеріали, можна зробити обґрунтований висновок, що позови, подані представником заявника до інших обласних адміністрацій, є аналогічними за змістом і правовими підставами. Всі ці позови стосуються однакових правових питань, мають схожу структуру та форму. Таким чином, підготовка зазначених позовів вимагала мінімальних зусиль і часу, оскільки вони не потребували значного обсягу доказової роботи чи спеціалізованого аналізу.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 3.500,00грн. є явно та очевидно неспівмірним з обставинами даного конкретного спору.
Підсумовуючи викладені вище міркування та враховуючи результат розгляду справи, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 1.000,00грн.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 132-139, 241-243, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної військової адміністрації (ідентифікаційний код - 00022467; місцезнаходження - просп. Олександра Поля, буд. 1, м. Дніпро, 49101) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 1.000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Сліденко