Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 січня 2026 р. №520/28695/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ), Командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ), Командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
1. визнати незаконною та протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06.12.2023 по 22.04.2024 у розмірі 187000,24 грн. та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити додаткове грошове забезпечення за цей період в даному розмірі;
2. визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 щодо ненадання в листі військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2024 за вих. №3832 повної, точної та достовірної інформації на запит від 06.09.2024 стосовно додаткової винагороди, яка полагається. Визнати такі дії і бездіяльність як приховування інформації від запитувача;
3. зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , або особу, що виконує його обов'язки, надати в письмовому вигляді інформацію, яку позивач запитував у своєму запиті від 06.09.2024 до військової частини НОМЕР_2 ;
4. стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого перебуває;
5. стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю (без ознак дискримінації);
6. для забезпечення належного захисту прав свобод, інтересів людини і громадянина - позивача, у разі необхідності вийти поза межі заявлених позовних вимог.
7. визнати протиправним і незаконним пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.10.2024 №321 підполковника ОСОБА_2 (додаток 1), яким позивача було визначено таким, що залучався та брав безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та 22 жовтня 2024 року вибув зі складу сил та засобів - в частині навмисного невизначення дати, з якої був включений до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , її посадову особу, невідкладно внести до п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.10.2024 №321 дату включення позивача до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
8. зобов'язати військову частину НОМЕР_2 невідкладно провести позивачу виплату невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за весь час мого знаходження у складі сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - з дати включення позивача до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до 22.10.2024 включно.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що підставами виникнення усіх позовних вимог є положення та вимоги чинного законодавства України, які відповідачі грубо порушили при прийнятті рішень, вчиненні дій та бездіяльності, які позивач оскаржує і на підставі яких позивача було незаконно, тобто безпідставно і необґрунтовано, без надання будь-яких конкретних обґрунтувань таких рішень, увільнено від займаної посади та виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з подальшим призначенням позивача з посади, з якої позивач був вже звільнений, на посаду, яка не є військовою штатною посадою і не є рівною тій посаді, що позивач обіймав. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ), Командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, незаконними, зобов'язання вчинити певні дії. Справа розглядається суддею одноособово у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 закрито провадження у справі №520/28695/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ), Командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, незаконними, зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про визнання протиправним і незаконним пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.10.2024 №321 підполковника ОСОБА_2 (додаток 1), яким позивача було визначено таким, що залучався та брав безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та 22 жовтня 2024 року вибув зі складу сил та засобів - в частині навмисного невизначення дати, з якої був включений до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , її посадову особу, невідкладно внести до п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.10.2024 №321 дату включення позивача до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зобов'язання військову частину НОМЕР_2 невідкладно провести позивачу виплату невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за весь час його знаходження у складі сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - з дати включення позивача до складу сил та засобів по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до 22.10.2024 включно.
В частині позовних вимог:
1. визнати незаконною та протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06.12.2023 по 22.04.2024 у розмірі 187000,24 грн. та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити додаткове грошове забезпечення за цей період в даному розмірі;
2. визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 щодо ненадання в листі військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2024 за вих. №3832 повної, точної та достовірної інформації на запит від 06.09.2024 стосовно додаткової винагороди, яка полагається. Визнати такі дії і бездіяльність як приховування інформації від запитувача;
3. зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , або особу, що виконує його обов'язки, надати в письмовому вигляді інформацію, яку позивач запитував у своєму запиті від 06.09.2024 до військової частини НОМЕР_2 ;
4. стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого перебуває;
5. стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю (без ознак дискримінації);
6. для забезпечення належного захисту прав свобод, інтересів людини і громадянина - позивача, у разі необхідності вийти поза межі заявлених позовних вимог - продовжити розгляд справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у справі, що за Бойовим розпорядженням командира військової частини в Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 відсутні записи про виконання позивачем будь-яких бойових (спеціальних) завдань в період з 06.12.2023 року по 22.04.2024 року, відповідно у начальника підрозділу були відсутні підстави включення до рапортів про участь останнього у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, оскільки підстав для виплати додаткової винагороди в зазначений період позивачу не було. Також зазначає, що порушень законодавства, при розгляді запиту позивача не допустив, інформація надана у встановлені терміни і в обсязі, що стосується позивача.
Протокольною ухвалою суду від 15.10.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №520/28695/24 та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2025 о 11:00.
Довідкою від 19.11.2025 у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території м. Харкова о 10:14 судове засідання, призначене на 19.11.2025 об 11:00, по справі №520/28695/24, перенесено на 17.12.2025 о 11:00.
16.12.2025 представником Військової частини НОМЕР_2 через Електронний Суд подано заяву про розгляду справи без участі, відповідно до якої зазначає, що на даний час особовий склад військової частини НОМЕР_2 , залучений до складу сил та засобів, які приймають безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) на території Чернігівської області. Враховуючи вищевказане на підставі ст. 194 КАС України просить суд розглянути за відсутності представника військової частини НОМЕР_2 та в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог по справі у повному обсязі з урахуванням відзивів військової частини НОМЕР_2 .
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув 17.12.2025, 15.12.2025 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 17.12.2025 відкладено розгляд справи на 14.01.2026 об 11:00 у зв'язку з неявкою позивача.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув 14.01.2026, 11.01.2026 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання, у зв'язку з повторною неявкою позивача. Також суд ухвалив, розглянути справу в порядку письмого провадження, оскільки не вбачає перешкод у розгляді справи без участі представників сторін.
Таким чином, оскільки судом не встановлено перешкод для розгляду справи без участі сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач є військовослужбовцем і проходить військову службу осіб офіцерського складу за призовом по мобілізації з 22.06.2023 у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2024 №2276.
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з запитом на інформацію від 06.09.2024 року, відповідно до якого просив протягом п'яти робочих днів з дня отримання цього запиту надіслати на електронну пошту позивача належним чином засвідчені копії таких документів за період часу: з 1 грудня 2023 року по цей час - на дату надання відповіді на цей запит, або, у разі їх відсутності, письмово повідомити мене про причини їх відсутності:
1) витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо штабів, пунктів управління тощо вищого рівня щодо включення НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) до складу сил і засобів певних ОУВ, ОТУ, тощо;
2) витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо залучення позивача персонально (або у складі підрозділу) до виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федерації;
3) рапорти заступника командира НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 про виплату особовому складу відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 винагороди 30 тис. грн., або 50 тис. грн., на місяць за виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федерації;
4) рапорти інших службових (посадових) осіб НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо виплати позивачу з 01.08.2024 винагороди 30 тис. грн., або 50 тис. грн., на місяць за виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федераці;
5) Довідку про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення (із розшифровкою по статтях грошового забезпечення) з 01.12.2023 по цей час (на дату надання відповіді на цей запит).
Листом Військової частини НОМЕР_2 № 3832 від 14.09.2024 року (вхідний № 12598 від 09.09.2024 року) зазначено, що витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо, надати неможливо, так як зазначені документи мають гриф «Для службового користування», витяги з яких можуть бути надані тільки з дотриманням вимог чинного законодавства (керівних документів) та у компетентні органи, які мають доступ до державної таємниці. Рапорти відділення психологічної підтримки персоналу на виплату додаткової винагороди надати немає можливості, оскільки в них містяться персональні дані військовослужбовців відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 . Довідка щодо розмірів нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та інших додаткових виплат, які нараховані та виплачені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 01 грудня 2023 року по 31 серпня 2024 року, надається на 1 (одному) аркуші.
Позивач не погоджуючись з протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06.12.2023 по 22.04.2024 у розмірі 187000,24 грн., незаконними та протиправними діями та бездіяльністю командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 щодо ненадання в листі військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2024 за вих. №3832 повної, точної та достовірної інформації на запит від 06.09.2024 стосовно додаткової винагороди, яка полагається, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Щодо позовних вимог визнати незаконною та протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 06.12.2023 по 22.04.2024 у розмірі 187000,24 грн. та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити додаткове грошове забезпечення за цей період в даному розмірі, суд зазначає наступне.
Так, 28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Вказана постанова №168 у спірному періоді мала декілька редакцій щодо предмета спору.
Зі змісту постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) видно, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень.
Тобто, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункти 3-5 розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затверджено наказ Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 44).
При цьому, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, абзацами 3, 4 п. 3 якого передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
На підставі рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Таким чином, відповідно до пункту 5 рішення № 248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Згідно Протоколу наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і ті, що забезпечують заходи з евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у збройних діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.
Отже, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.
Враховуючи наведене правове регулювання спірного питання, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої пстановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 рішення №248/1298.
Суд зазначає, що позивач надав до суду довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України № 2530 від 22.10.2024 року.
При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач увесь спірний період постійно виконував бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним умовам, а тому надана довідка не може бути беззаперечним доказом та підставою для виплати 100000 грн, у відповідності до постанови КМУ №168.
Тобто, позивачем не надано жодних доказів своєї безпосередньої постійної участі в бойових діях, як і не надано відповідних бойових розпоряджень командира військової частини, журналів бойових дій, рапортів (донесення) командира підрозділу за відповідний спірний період.
Таким чином, будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на що суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 щодо ненадання в листі військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2024 за вих. №3832 повної, точної та достовірної інформації на запит від 06.09.2024 стосовно додаткової винагороди, яка полагається. Визнати такі дії і бездіяльність як приховування інформації від запитувача та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , або особу, що виконує його обов'язки, надати в письмовому вигляді інформацію, яку позивач запитував у своєму запиті від 06.09.2024 до військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Вимоги щодо запиту на інформацію вістановлені частиню 5 статті 5 Закону України № 2939-VI.
Так, запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
Пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності двох умов-розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Разом з тим, в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21.
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з запитом на інформацію від 06.09.2024 року, відповідно до якого просив протягом п'яти робочих днів з дня отримання цього запиту надіслати на електронну пошту позивача належним чином засвідчені копії таких документів за період часу: з 1 грудня 2023 року по цей час - на дату надання відповіді на цей запит, або, у разі їх відсутності, письмово повідомити мене про причини їх відсутності:
1) витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо штабів, пунктів управління тощо вищого рівня щодо включення НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) до складу сил і засобів певних ОУВ, ОТУ, тощо;
2) витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо залучення позивача персонально (або у складі підрозділу) до виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федерації;
3) рапорти заступника командира НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 про виплату особовому складу відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 винагороди 30 тис. грн., або 50 тис. грн., на місяць за виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федерації;
4) рапорти інших службових (посадових) осіб НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо виплати позивачу з 01.08.2024 винагороди 30 тис. грн., або 50 тис. грн., на місяць за виконання заходів з забезпечення заходів з відсічи збройної агресії Збройних Сил Російської Федераці;
5) Довідку про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення (із розшифровкою по статтях грошового забезпечення) з 01.12.2023 по цей час (на дату надання відповіді на цей запит).
Листом Військової частини НОМЕР_2 № 3832 від 14.09.2024 року (вхідний № 12598 від 09.09.2024 року) зазначено, що витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень тощо, надати неможливо, так як зазначені документи мають гриф «Для службового користування», витяги з яких можуть бути надані тільки з дотриманням вимог чинного законодавства (керівних документів) та у компетентні органи, які мають доступ до державної таємниці. Рапорти відділення психологічної підтримки персоналу на виплату додаткової винагороди надати немає можливості, оскільки в них містяться персональні дані військовослужбовців відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 . Довідка щодо розмірів нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та інших додаткових виплат, які нараховані та виплачені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 01 грудня 2023 року по 31 серпня 2024 року, надається на 1 (одному) аркуші.
З урахування вищенаведеного суд дійшов до висновку, що відповідачем своєчасно розглянуто запит позивача від 06.09.2024 року та надано вичерпну відповідь на питання, вказані у ньому, а тому відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині позовних вимог.
Щодо позовних вимог стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації позивача як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого перебуває та стягнути з командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 кошти в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю (без ознак дискримінації), суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб) вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:
1) наявність моральної шкоди;
2) протиправність діяння її заподіювача;
3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте позивачем в обґрунтування існування таких страждань не конкретизовано, яка саме моральна шкода була заподіяна позивачу, та не наведено обґрунтувань причинно-наслідкового зв'язку виникнення зазначеної шкоди та дії (бездіяльність) відповідача, що є обов'язковою умовою для встановлення судом обґрунтованості заявленої моральної шкоди.
Жодних доказів, які б підтверджували ступінь такої шкоди або моральних страждань та причинно-наслідковий зв'язок позивачем до суду не надано.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, а відтак зазначена вимога задоволенню не підлягає.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ), Командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Пасечнік О.В.