22 січня 2026 року Справа № 480/8103/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8103/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасування рішення № 104650022336 від 03.06.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке полягає у відмові зарахування стажу за період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 15.08.1987 по 03.06.2025 рік та призначити з 27.05.2025 року, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.05.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 104650022336 від 03.06.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у перерахунку пенсії.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлення прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не зазначено дата видачі свідоцтва про шлюб, період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 27.06.1987 з 01.09.1982 по 27.06.1987, оскільки не долучено свідоцтво про шлюб ( ОСОБА_2 ).
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.10.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 23.10.2025 (а.с. 51-52).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив на позовну заяву не надав.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.05.2025 року. Пенсійний вік, визначений до ст.26 Закону № 1058 - 60 років. Вік заявника на дату звернення - 60 р 23 д. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 - 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Страховий стаж згідно наданих документів - 27 р. 04 м.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлення прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не зазначено дата видачі свідоцтва про шлюб;
період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 27.06.1987 з 01.09.1982 по 27.06.1987, оскільки не долучено свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_2 ).
З 01.01.1998 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За наявними документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 заявниця набуде після досягнення 63 років, тобто 05.05.2028 року. За умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 54-57).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 27.05.2025 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 27).
03.06.2025 ГУ ПФУ у Сумській області прийнято рішення №104650022336, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Пр загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі Закон №1058) (а.с.27-28).
В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника на дату звернення - 60 р. 23 д. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 - 32 років.
Страховий стаж згідно наданих документів - 27 р 04 м.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправленні прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових киижок працівників, а саме: не зазначено дата видачі свідоцтва про шлюб; період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 27.06.1987 з 01.09.1982 по 27.06.1987, оскільки не долучено свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_2 ). З 01.01.1998 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстр; загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За наявними документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 заявниця набуде після досягнення 63 років, тобто 05.05.2028 року.
Не погодившись з відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З оскаржуваного рішення суд вбачає, що до страхового стажу позивача не зараховано, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлення прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не зазначено дата видачі свідоцтва про шлюб.
Так, судом встановлено, що відповідно до титульної сторінки трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987 наявний запис «Змінено прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 » (а.с.29)
На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі по тексту - Інструкція № 162).
Згідно до пунктів 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п. 2.10 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, відповідно до якої зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців", відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, суд зазначає, що відсутність зазначення дати видачі свідоцтва про шлюб на титульній сторінці трудової книжки не може бути самостійною підставою неврахування трудової книжки та, відповідно, зазначених у ній періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 104650022336 від 03.06.2025 року.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 15.08.1987 по 03.06.2025 рік, оскільки, як встановлено судом, при винесенні оскаржуваного рішення, відповідачем взагалі не було прийнято до уваги трудову книжку № НОМЕР_1 від 15.08.1987 та, відповідно, не досліджувалися записи у ній щодо періодів роботи позивача, що робить неможливим для суду об'єктивно оцінити обґрунтованість зарахування до страхового стажу позивача зазначених у трудовій книжці періодів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу з 27.05.2025 року, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 27.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів у трудовій книжці № НОМЕР_1 від 15.08.1987 та з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 27.05.2025 року, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягають.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 104650022336 від 03.06.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від 27.05.2025, з урахуванням трудової книжки № НОМЕР_1 від 15.08.1987 та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук