22 січня 2026 року м. Рівне№460/11456/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на військовий облік як військовозобов'язаного;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення про зняття (виключення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку як військовозобов'язаного.
В обґрунтування позову вказав, що 12 квітня 2022 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 305 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; - за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна; - за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки; - за ч. 3 ст. 311 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна. На момент подачі позовної заяви позивач відбуває покарання за вчинений злочин, але у більш м'який спосіб (довідка центру пробації від 11.09.2024 року додається). Вказує, що вирок суду щодо позивача набрав законної сили 12.04.2022 року до внесення змін ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому вважає, що має бути виключений з військового обліку як особа, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції до внесення змін 11.04.2024).
Відповідач подав відзив, в якому зазначає, що згідно п. 9, 10, ч. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: - які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; - які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до положень пункту «г» частини 5 статті 37 ЗУ «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 11.02.2001 передбачено, що виключенню з військового обліку підлягають особи, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів. Отже, на момент відбування покарання в місцях позбавлення волі, позивача було знято з військового обліку. Після звільнення з місць позбавлення волі у зв'язку з закінченням терміну відбування покарання у вигляді позбавлення волі позивач мав обов'язок особисто прибути до ТЦК та СП для виключення з військового обліку. Однак у встановлений законодавством строк позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою виключення з військового обліку не прибув та своїм правом на виключення не скористався. Автоматичного виключення з військового обліку осіб звільнених з місць позбавлення волі, яких було засуджено до позбавлення волі за тяжкий чи особливо тяжкий злочин Законом не передбачено. Зняття з військового обліку не позбавляє статусу військовозобов'язаного. Особа, яка раніше була військовозобов'язаною, стає невійськовозобов'язаною у випадку виключення її з військового обліку військовозобов'язаних. У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було змінено перелік підстав для виключення з військового обліку і станом на зараз позивач не підпадаєте під даний перелік підстав. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. Отже, відповідно до вищезазначеного, позивач на даний час може бути виключений з військового обліку військовозобов'язаних за наявності підстав, передбачених положеннями частини 6 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу». За наведених обставин просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що заяву про виключення з військового обліку було подано відразу, коли позивач дізнався, що він перебуває на військовому обліку, після того, як його безпідставно затримали працівники поліції та доправили до органів ТЦК та СП для вручення протоколу про порушення військового обліку, який він не порушував, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. Позивач не може станом на 04.08.2025 року бути військовозобов'язаним, оскільки на момент подачі відповіді на відзив відбуває покарання, тільки у більш м'який спосіб відповідно до ухвали суду від 26.07.2024 року № 556/1358/24. Станом на 04.08.2025 року, позивач ще не відбув своє покарання, як помилково зазначає відповідач. Позивач подав заяву про виключення його з військового обліку, ще до того як закінчилося його покарання. Його покарання закінчується 05.07.2026 року (звільнення з місць позбавлення волі до моменту поставлення на облік до «Центру пробації» становить з 07.08.2024 року по 27.08.2024 року, 20 днів). Початок покарання від ухвалення місцевим судом Вироку від 12.04.2022 року, а апеляція відбулася 25.07.2022 року.
Ухвалою від 18.07.2025 провадження у справі відкрито, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
12 квітня 2022 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 305 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; - за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна; - за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки; - за ч. 3 ст. 311 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна. Номер справи № 569/14611/19.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.07.2024 року справа № 556/1358/24, засудженому ОСОБА_1 , замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким - на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів.
На підставі ст. 59-1 КК України судом встановлено засудженому ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у виді пробаційного нагляду, рахувати з дня постановки на облік органом з питань пробації.
На момент подачі позовної заяви позивач відбуває покарання за вчинений злочин, але у більш м'який спосіб (довідка центру пробації від 11.09.2024 року а.с.29).
Відповідно до додатку «РЕЗЕРВ+», який сформований 23.05.2025 року позивач на військовому обліку не перебував (а.с.22-27).
Позивач вказує, що після оновлення додатку «РЕЗЕРВ+» 03.07.2025 року та вручення протоколу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, як такого, що порушує військовий облік, позивач рахується військовозобов'язаним і підлягає мобілізації (а.с.28).
Позивач не погоджується з тим, що його взято на облік місцевим ТЦК та СП з наступних підстав: 1. ІНФОРМАЦІЯ_6 відомо, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин та по даний час відбуває покарання, оскільки цій установі було надано витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» та при врученні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, в поясненнях, Головацький вказував свій статус та надав цей витяг, але працівниками дану інформацію проігнорували та не взяли до уваги; 2. Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (стаття 37 із змінами, внесеними згідно із № 2995-IX від 21.03.2023, № 3621- IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 - виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Звертає увагу суду, що вирок суду щодо позивача набрав законної сили 12.04.2022 року до внесення змін ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які відбулися останні зміни 11.04.2024 року, вирок суду по справі 569/14611/19 не набрав законної сили. Також на вирок суду по справі № 569/114611/19 була подана апеляція.
Вважаючи відмову відповідача щодо зняття (виключення) позивача з обліку військовозобов'язаних протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, позивач ОСОБА_1 вироком Рівненського міського суду від 12.04.2022 був засуджений за чинення злочину, який відноситься до тяжких злочинів.
Суд зауважує, що дійсно відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції на час засудження позивача за скоєння злочину) громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягали виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 37 цього ж Закону №2232-XII (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Зазначене свідчить, що позивач з набуттям чинності пункту 2 частини першої статті 37 цього ж Закону №2232-XII (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних після відбування покарання в установах виконання покарань.
Суд також враховує, що перелік осіб, які підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, до яких відноситься відповідач, є вичерпним та наведений в частині 6 статті 37 цього ж Закону №2232-XII, а саме: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
З огляду на зазначене слідує висновок про те, що в розумінні вказаних вимог частини 6 статті 37 Закону №2232-XII вчинення позивачем тяжкого злочину на даний час не є підставою для його виключення з військового обліку у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, спірні відносини між сторонами по даній справі щодо відображення відповідної інформації відносно позивача як військовозобов'язаного врегульовано правовими нормами Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (надалі - Закон № 1951-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Безспірно, за приписами частини 8 статті 5 цього ж Закону № 1951-VIII, відповідач як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відноситься до органів ведення Реєстру.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до вимог статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вказаних вимог частини 6 статті 37 Закону №2232-XII вчинення позивачем тяжкого злочину не є підставою для його виключення з військового обліку у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому у відповідача відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про виключення позивача з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Крім того, суд звертає увагу на те, що з 18 травня 2024 року законної сили набув закон №10449 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який кардинально змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінено умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею.
Як уже зазначалось, до 18 травня 2024 року стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мають право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набували статусу невійськовозобов'язаного та не підлягали призову на військову службу по мобілізації.
При цьому, виключення автоматично не відбувалося. Для цього військовозобов'язаний повинен особисто був звернутись до центру комплектування та соціальної підтримки та подати заяву про виключення з обліку разом з документами, які підтверджують факт засудження.
Ті з військовозобов'язаних, які були виключені з військового обліку до 18 травня 2024 року, отримали статус невійськовозобов'язаного. Проте після 18 травня 2024 року з початком дії нового законодавства, відповідно до якого засудження до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею вже не є підставою для виключення з військового обліку, фактично означає, що ті хто не встиг реалізувати право на виключення з обліку до 18 травня 2024 року вже не можуть це зробити та будуть перебувати на військовому обліку. Тобто фактично такі особи можуть бути призвані на військову службу по мобілізації.
Більше того, частина 4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Крім того, відповідно до п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на дату розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Водночас варто зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 39 "Про військовий обов'язок і військову службу", зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, зокрема, 2) з військового обліку військовозобов'язаних: які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. Позивач на даний час не відбуває покарання в установі відбування покарань, доказів застосування до нього примусових заходів медичного характеру не надано. А відтак, підстави для зняття позивача з військового обліку військовозобов'язаних також відсутні.
Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про відсутність протиправності в діях та рішеннях відповідача. За наведеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя С.М. Дуляницька