22 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15765/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання процедури направлення для перевірки свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 до ВЛК обласного ТЦК та СП, задля подальшого затвердження штатною ВЛК, відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити направлення свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 до ВЛК обласного ТЦК та СП для перевірки та подальшого затвердження штатною ВЛК, відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
В обґрунтування позову зазначено, що ненаправлення постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 , позивач вважає протиправним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Відповідач відзив та докази, які витребувані судом, своєчасно не надав суду.
Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання відповідачем відзиву та доказів, які витребувані судом ухвалою про відкриття провадження, є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов'язку.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Відповідач не подав заяву по суті спору щодо заперечень доводів та доказів позивача, то суд вважає такі обставини такими, що визнаються відповідачем, з метою процесуальної економії та своєчасного розгляду справи у категорії про захист соціальних прав.
Третьою особою надано до суду пояснення.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом.
30.01.2025 р. при проходженні військово-лікарської комісії лікар хірург проставив відмітку у картці обстеження, що позивач визнаний непридатним до військової служби за ст. 64а Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, затвердженого наказом МОУ № 402.
За результатами проходження ВЛК позивача було повідомлено, що через деякий час вони сформують свідоцтво про хворобу та направлять його по ієрархії на затвердження. Однак, пройшов значний проміжок часу, і в жовтні 2025 року, через неповідомлення Позивача про результати затвердження його свідоцтва про хворобу, та відсутність відображення таких відомостей в його електронному військово-обліковому документі.
Адвокатом позивача було направлено адвокатський запит Вих.№23/09/25 від 23 вересня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно направлення свідоцтва про хворобу Позивача на затвердження штатною ВЛК.
ІНФОРМАЦІЯ_4 було надано відповідь листом №7/6906 від 29.09.2025, в якій зазначено, що позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з військово-обліковим документом та надати медичні висновки для направлення на ВЛК на погодження до обласної військово-лікарської комісії у м. Полтава.
Адвокатом позивача було повторно направлено адвокатський запит Вих.№24/10/25 від 24 жовтня 2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з врахуванням листа № 7/6906 від 29.09.2025 р. стосовно направлення свідоцтва про хворобу Позивача на затвердження штатною ВЛК.
У відповідь на нього Відповідач надіслав відповідь листом №7/7692 від 04.11.2025 р. (копія додається), ідентичного змісту, якою повідомив наступне: "направлення документів про непридатність до військової служби, вище вказаного громадянина, не було здійснено так як документи не були оцифровані в електронному кабінеті ВЛК у відповідності з внесеними змінами до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (з змінами) наказом від 27.02.2025 №150 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства оборони України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2025 за № 294/41278, де вказано, що вci військовозобов'язані, які були визнані "непридатними до військової служби" до 01.04.2025, повинні з'явитися для повторного медичного огляду для можливості формування свідоцтва про хворобу в електронному кабінеті ВЛК та подальшого направлення на перевірку та погодження до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .".
Позивач не погоджуючись з такою бездіяльність відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби зазначеній категорій осіб проводиться військово-лікарська комісія.
Відповідно до статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України Про національну безпеку України.
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За правилами пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення, основними завданнями військово-лікарської експертизи у тому числі є:
добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
Таким чином, законодавчо закріплено, що з метою якісного призову на військову службу громадян за станом здоров'я, таким особам проводиться військово-лікарська комісія, зокрема, для визначення ступеню придатності до військової служби. Разом з тим, визначення ступеню придатності до військової служби осіб зазначених у пункті 1.2 глави І розділу І Положення, належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії та є одним із її основних завдань.
Згідно із абзацами першим, другим, четвертим, п'ятим, шостим, сьомим, дев'ятим пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення, штатні ВЛК є військово- медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК), ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
За визначенням підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення на ВЛК регіону покладається, зокрема:
організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;
розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення визначено, що ВЛК регіону серед іншого має право:
приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;
направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів.
Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення, до позаштатних постійно діючих ВЛК належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.
За визначенням підпункту 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення, позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Згідно із підпунктом 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення, до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).
Відповідно до підпункту 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення, штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Підпунктами 2.8.1, 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу 1 Положення визначено, що ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
Відповідно до підпункту 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення, на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
За правилами підпункту 2.8.6 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Підпунктом 2.8.7 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення встановлено, що голова ВЛК при ТЦК та СП:
організовує роботу ВЛК;
перевіряє заповнення книги протоколів засідань ВЛК;
відповідно до результатів ВЛК перевіряє і підписує картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаних (резервістів);
доповідає керівнику районного (міського) ТЦК та СП про результати проведення медичних оглядів ВЛК, засвідчує свій підпис у картках обстеження та медичного огляду військовозобов'язаних (резервістів) та подає на перевірку книгу протоколів засідань ВЛК;
перевіряє відповідність записів і висновків лікарів про придатність громадян до військової служби під час мобілізації, в особливий період та обґрунтованість установлених діагнозів.
З наведеного слідує, що діяльність ВЛК організованих при ТЦК та СП чітко регламентується Положенням, здійснюється у визначеному складі та структурі, підпорядковується відповідним вищим ВЛК і повинна здійснюватися з урахуванням їхніх обов'язкових роз'яснень та рішень.
Відповідно до абзацу 5 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
Таким чином, на виконання вимог абзацу 5 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 був зобов'язаний протягом десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду ВЛК ОСОБА_1 направити відповідну постанову ВЛК (оформлену свідоцтвом про хворобу) на затвердження до військово-лікарської комісії (згідно адміністративно-територіальної зони відповідності відповідної штатної ВЛК).
Проте в порушення абзацу 5 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України Першим відділом Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 було допущено бездіяльність щодо ненаправлення висновків військово- лікарської комісії щодо ОСОБА_1 (свідоцтва про хворобу) на затвердження.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання процедури направлення для перевірки свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 до ВЛК обласного ТЦК та СП, задля подальшого затвердження штатною ВЛК, відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
Зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити направлення свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 до ВЛК обласного ТЦК та СП для перевірки та подальшого затвердження штатною ВЛК, відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко