Справа № 420/25698/25
22 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
30 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №11/22674-суд від 27.01.2025, станом на 01.01.2023, підготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011 -XII від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 21/224 від 24.01.2024, станом на 01.01.2023, підготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011-ХП від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням рішень Одеського окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 420/16054/21, №420/13089/22, №420/10656/23, №420/12772/23, №420/33666/23, №420/7858/24, №420/18459/24 та №420/6413/25 з урахуванням раніше проведених нарахувань виплат надбавок та доплат.
У позові вказано, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і йому призначено пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач листом від 07.07.2025 звернувся до відповідача, в якому просив здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 11/22674-суд від 17.01.2025, станом на 01.01.2023, підготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб. статті 9 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням рішень Одеського окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 420/6413/25, № 420/16054/21, № 420/13089/22, № 420/10656/23, № 420/12772/23, № 420/33666/23, № 420/7858/24, № 420/18459/24 з урахуванням раніше проведених виплат та доплат.
Проте відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку пенсії листом від 24.07.2025 № 27576-24869/P-02/8-0600/25 та відмовив в перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення по новій довідці, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
17.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, відповідач зазначає, що Згідно зі статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розміри і порядок застосування коефіцієнтів до призначених, зокрема, за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсій, які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (23 610 грн), визначаються Урядом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №420/6413/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.02.2023, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №11/22674-суд від 17.01.2025 року, станом на 01.01.2023 року, підготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХП від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011 -ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії. Рішення №420/6413/25 набрало законної сили 26.07.2025.
На даний час, бюджет Пенсійного фонду України на 2025 не затверджений, а отже відсутнє жодне фінансування для виплати перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набули законної сили з 17.07.2025. Отже, з незалежних від суб'єкту владних повноважень об'єктивних обставин, відсутня можливість для належного та повного виконання судового рішення по справі №420/6413/25.
Перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 за Рішенням №420/6413/25 буде виконано після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
З огляду на вказане, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Суд ухвалою від 28.08.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Разом з тим, вказаною ухвалою суду від 28.08.2025 витребувано у відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахунки пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №420/6413/25.
Однак, вказаних перерахунків до суду відповідачем не надано.
Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання доказів, які витребувані судом ухвалою про відкриття провадження є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов'язку.
Ненадання доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 22.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення провадження у справі №420/25698/25 до набрання законної сили рішенням суду по справі №200/116/25, а також відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 призначено пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 420/6413/25, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.02.2023, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 11/22674-суд від 17.01.2025 року, станом на 01.01.2023 року, підготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011 -XII від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії.
Так, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №420/6413/25 встановлено, що ОСОБА_1 , отримує з 01.07.2009 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Житомирській області; основний розмір пенсії призначений у розмірі 90% від грошового забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, однак розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром.
Окрім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 розмір пенсії обраховано з 70% грошового забезпечення, що додатково підтверджено даними з пенсійної справи від 11.11.2025.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема, у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
13 лютого 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 року ухваленого у зразковій справі № 240/5401/18. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги, 16.10.2019 року підтримала та залишила в силі наведене рішення.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення та наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача, виходячи з основного розміру 90% грошового забезпечення.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, то суд вказує про наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивачу пенсія за вислугу років призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12,13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року ГУ ПФУ обмежив перераховану пенсію позивача розміром, визначеним раніше при перерахунку пенсії позивача на підставі рішення суду.
Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження розміру пенсії.
Положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положенням ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягає у наступному.
Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Таким чином, здійснивши перерахунок пенсії позивача, ГУ ПФУ зобов'язано було виплачувати пенсію позивачу у визначеному розмірі. Застосування обмеження розміру перерахованої пенсії позивача є протиправним.
Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ.
Статтею 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені саме обмеження максимальним розміром та зменшенням основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення , суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: вул. О.Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., 10003.
Суддя Дмитро БАБЕНКО