Справа № 420/42499/25
22 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим ТЦК та СП, його посадовим та службовим особам: вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) ОСОБА_1 ; здійснювати його розшук, затримання, примусову доставку, направлення на військово-лікарську комісію, до військових частин або навчальних центрів, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо, що його подано в розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, що свідчить про намір відповідача здійснити: примусову доставку позивача; направлення на військово-лікарську комісію; подальшу мобілізацію. Таким чином, існує реальна, а не гіпотетична загроза, що до ухвалення рішення суду по суті спору щодо правового статусу позивача, до нього будуть застосовані примусові заходи, наслідки яких є невідворотними. У разі мобілізації позивача до ухвалення рішення у цій справі виконання можливого рішення суду на користь позивача буде істотно ускладнене або неможливе, оскільки: фактичне виконання мобілізаційних заходів не може бути «скасоване заднім числом»; повернення особи зі служби не є автоматичним навіть у разі визнання дій ТЦК протиправними. Судовий захист втратить свою ефективність, що суперечить статті 55 Конституції України; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; принципу effective remedy, закріпленому в практиці ЄСПЛ. Сам спір буде фактично вирішено поза судом, шляхом застосування примусових адміністративних заходів з боку відповідача. Позивач наполягає, що до остаточного вирішення спору щодо його перебування або не перебування на військовому обліку, будь-які мобілізаційні дії є передчасними та юридично необґрунтованими, оскільки правовий статус позивача є предметом судового розгляду; держава зобов'язана утриматися від дій, які можуть нівелювати судовий захист; застосування примусових заходів у період судового розгляду порушує принцип правової визначеності.
Суддя вважає заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суддя також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, з наданої представником заяви про забезпечення позову не вбачається підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені представником позивача в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку із чим, суддя вважає заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову не обґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст.150, 151, 256, 293 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА