Справа № 420/579/21
20 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/579/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
В провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Цховребової М.Г. перебувала справа № 420/579/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 року у справі № 420/579/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2020/500068/2 від 29.10.2020 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA500500/2020/50118.
Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» суму судового збору в розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень нуль копійок).
08.01.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» надійшла заява, в якій заявник просить суд замінити боржника - Одеську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ:43333459) на правонаступника - Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (ЄДРПОУ:44005631) у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/579/21 від 09.08.2023 року. Заява мотивована тим, що 03.12.2020 року проведено державну реєстрацію створення Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (код ЄДРПОУ:44005631), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 розпочато з 01.07.2021 року здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них, зокрема Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Тобто, на момент звернення з даним клопотанням, виконання рішення є неможливим, оскільки юридична особа Одеська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ:43333459) - Відповідач по справі, в результаті реорганізації не значиться як організація, що отримує фінансування з державних та місцевих бюджетів.
Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року № 12 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 420/579/21 у зв'язку з довготривалою відсутністю головуючої судді Цховребової М.Г.
Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 року головуючим суддею щодо розгляду звіту у справі № 420/579/21 визначено суддю Лебедєву Г.В.
Ухвалою від 14.01.2026 року призначено заяву про заміну сторони виконавчого провадження до судового розгляду на 20.01.2026 року.
В судове засідання призначене на 20.01.2026 року заявник та учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Приписами ч.2 ст.379 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою) та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Обов'язковість судових рішень встановлена також нормами статті 370 КАС, зокрема згідно з нормою частини першої цієї статті судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС).
Відповідно до частин першої, третьої статті 373 КАС виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленого законом.
Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом (частина четверта статті 373 КАС).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, перелік яких визначено в цій статті, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №№1404-VIII).
Відповідно до положень частин першої, п'ятої статті 26 зазначеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження.
Норми Закону №1404-VIII регулюють виконавче провадження, як завершальну стадію судового провадження, тільки в частині примусового виконання судового рішення. В контексті стадії судового провадження виконавче провадження розпочинається з видачі судом виконавчого листа.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З цією нормою кореспондує норма частини першої статті 379 КАС, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Водночас частиною четвертою статті 379 КАС встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Тобто, норма частини першої статті 379 КАС, як і норма абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII регулюють заміну сторони виконавчого провадження, відкритого в разі звернення судового рішення до примусового виконання, тоді як норма частини четвертої статті 379 КАС примусове виконання судового рішення не регулює, але передбачає можливість заміни боржника або стягувача (потенційних сторін виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення) у виконавчому листі.
Частина четверта статті 379 КАС не встановлює підстави, за яких заміна боржника або стягувача у виконавчому листі можлива. Така заміна є прийнятною у правовідносинах, що допускають правонаступництво, що узгоджується з положеннями абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII.
Це також узгоджується з нормою статті 52 КАС, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11.10.2019 у справі №812/1408/16.
Так, Верховний Суд у цій постанові, застосувавши у системному зв'язку норми Закону України «Про виконавче провадження», статтей 52, 379 КАС, виснував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва.
Вказавши на дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва (фактичне (компетенційне) та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво (тобто, унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа), Верховний Суд зазначив, що для визнання адміністративного (публічного) правонаступництва вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема (але не виключно) у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 (справа N 804/958/17), від 03.12.2020 (справа N 805/2173/16-а), від 30.12.2020 (справа 805/4361/17-а).
Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489, відповідно до частини третьої статті 211 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», частини другої статті 546 Митного кодексу України, пункту 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та керуючись пунктом 9, підпунктами 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, пунктом 4 Плану заходів щодо реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби від 16.10.2020 № 456, підпунктом 2.1 пункту 2 наказу Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів», затверджено Положення про Одеську митницю.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочинають з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року здійснення покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями, затвердженими наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489, функції і повноваження з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459), перебуває в стані припинення, а Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631) є відокремленим підрозділом Державної митної служби України.
Таким чином, Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, є правонаступником повноважень та функцій Одеської митниці Держмитслужби, як юридичної особи.
Як свідчать матеріали справи, Одеським окружним адміністративним судом 20.02.2025 року видано виконавчий лист у справі № 420/579/21, в якому зазначено: « Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» суму судового збору в розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень нуль копійок).». Боржником у виконавчому листі зазначено Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код юридичної особи: 43333459).
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 (з наступними змінами)) (далі також Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Нормами Порядку не передбачено прийняття органом Казначейства рішення про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення бюджетних коштів. У випадках, передбачених пунктами 9, 9-1, 9-2 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу.
Системне застосування норм частин першої, четвертої статті 379 КАС, абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII та Порядку дають підстави виснувати, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива, якщо виконавче провадження відкрито відповідно до положень Закону №1404-VIII. В іншому випадку суд може здійснити заміну боржника чи стягувача у виконавчому листі.
Аналогічні правові висновки викладене в Постанові КАС ВС від 03 квітня 2023 року у справі № 160/2598/20.
Враховуючи викладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що достатні правові підстави для заміни боржника у виконавчому листі, а тому заява представника позивача про заміну сторони виконавчому провадженні належить до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 52, 241, 243, 256, 294, 295, 297, 379 КАС України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити частково.
Замінити боржника у виконавчому листі, виданому 20.02.2025 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/579/21 з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код юридичної особи: 43333459) на Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код юридичної особи: 44005631).
В решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного тексту.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя Г. В. Лебедєва