про забезпечення позову
22 січня 2026 р. № 400/479/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2
прозаява про забезпечення позову,
16.01.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 2 від 12.01.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відстрочку від призову під час мобілізації за сімейними обставинами. 12.01.2025 відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
21 січня 2026 року року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позовув якій він просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 , ІНН: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На даний час у Відповідача 1 існують підстави здійснити заходи щодо призову позивача на військову службу внаслідок чого може змінитись статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 12.01.2026 відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у наданні такої відстрочки.
Оцінюючи доводи заявника, що незабезпечення позову унеможливить виконання рішення в цій справі, якщо його буде прийнято на користь позивач, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 13 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_5 зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, в наявності є умова застосування заходів забезпечення позову, а саме, вбачається, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, судом встановлена обґрунтованість й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/479/26.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпеченння позову,.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/479/26
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набрала законної сили 22.01.26
Строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна