з питань залишення позову без розгляду
19 січня 2026 рокусправа № 380/21501/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати незаконною відмову ОСОБА_1 у перетині державного кордону від 20 серпня 2025 року, прийняте начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у перетині державного кордону від 20 серпня 2025 року, прийняте начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Під час розгляду справи судом встановлено, позивачем при подачі позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення пропущено строк звернення до суду.
Ухвалою від 13.01.2026 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування такого клопотання зазначає, що батько Позивача є вкрай важко ховорою людиною похилого віку. Є особою з інвалідністю 1 групи. Крім того, він потребує постійного стороннього догляду. Батько позивача є розлученим жодних рідних поруч крім самого позивача у останнього нема. Саме позивач здійснює відповідний догляд за батьком, адже останній мав неодноразово інсульти з крововилими в головний мозок. Тільки швидка реакція позивача на стан батька, давала і дає змогу продовжити життя ОСОБА_3 . Крім того, із-за постійних повітряних тривог позивач має вкрай важку можливітсь відійти від батька, адже при кожній тривозі останнього везе до укриття. Зазначає, що після офіційної відмови відповідача у перетині кордону, позивач з батьком вимушений був залишитися на деякий час у Львові по причині отриманого стресу, та погіршення стану здоров'я батька. Отримавши документи позивач разом з батьком реально не могли зрозуміти, що стало підставою для відмови у перетині кордону і розуміти які норми закону було порушено, що і чим аргументувати свою позовну заяву до суду.( адже і в самій відмові відповідача нема конкретної норми законодавства, яку було порушено ОСОБА_1 ) Також вказує, що залишення даного позову без руху це є надмірним формалізмом, оскільки позивач шукає різні виходи з ситуації для продовження життя батька, відвідуючи різні реабілітаційні центри, різних лікарів, та різні методики лікування. З врахуванням викладеного просить, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Суд перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом та надаючи оцінку доводам представника позивача про поважність причин пропуску такого строку, враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як передбачає частина четверта статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як уже зазначено, частина третя статті 122 КАС передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин у сфері перетину державного кордону є Закон України «Про прикордонний контроль».
Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
З системного аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що вказаними положеннями визначений порядок дій особи у разі відмови їй у перетині державного кордону, зокрема передбачена можливість оскарження такого рішення до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу.
Однак, таке право має бути реалізоване протягом одного місяця з дня надходження відповідного рішення органу Державної прикордонної служби України.
Таким чином, особа має право оскаржити рішення органу Державної прикордонної служби України в адміністративному або в судовому порядку. При цьому оскарження цього рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження, однак з дотриманням строків, визначених частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Як свідчить зміст позовної заяви, позивачем оскаржено до суду рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 20.08.2025, прийняте уповноваженою службово особою начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 , а тому строк звернення до адміністративного суду становить один місяць з дня прийняття такого рішення, який в даному випадку слід обчислювати з 21.08.2025 (тобто з наступного дня після прийняття такого рішення).
Однак, з цим позовом позивач звернувся до суду 28.10.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивачка посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При цьому, представником позивача у заяві не наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі зазначеного та зважаючи на відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строків звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.І. Кузан