справа№380/9465/25
22 січня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач - 2), в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 29.12.2025 за вх. №102805, просить:
- зобов'язати Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України у львівській області, як відповідно визначеному органу, провести щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2024 в розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків та з 21.11.2024 в розмірі 30 (тридцяти) відсотків втрати працездатності - постійно (довічно).
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він є пенсіонером, ветераном війни та учасником бойових дій. ОСОБА_1 29.09.2022 рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано придатним до військової служби за гр. II згідно наказу Міністерства Оборони від 2008 року №402 та призвано на дійсну військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69/22 від 24.02.2022, до військової частини НОМЕР_1 та демобілізованого з військової служби 23.04.2024. Відповідно до висновку обласної медико-соціальної експертизи №2 м. Львова від 27.06.2024 позивачу, як застрахованій особі, встановлено 25 (двадцять п'ять) відсотків втрати працездатності, та наручно видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Дата огляду - з 01.05.24 по 27.06.24. Згідно п. 5 довідки причина втрати професійної працездатності; захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, згідно витягу ВЛК №1969/7. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 101/25/485/В, дата прийняття 14.02.2025, номер рішення 101/25/485/Р, підтверджено та збільшено відсотки втрати професійної працездатності визначену в пунктах витягу, а саме: 17.2.3. Причина втрати професійної працездатності: Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, 25%, встановлено з 01.05.2024. Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, 5%, встановлено з 21.11.2024 17.2.3. Відсоток втрати професійної працездатності: 17.2.5. Дата встановлення професійного захворювання: Та підтверджено в п.17.2.5, що: Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини та Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби є професійним захворюванням. Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_1 , на його думку, необхідно зобов'язати відповідача проводити щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.11.2024 в розмірі 25% та з 21.11.2024 в розмірі 30% втрати працездатності (довічно).
Ухвалою суду від 19.05.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
21.05.25 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 26.05.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
27.06.2025 від відповідача - 1 за вх. №53404 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що питання відшкодування шкоди отриманої під час проходження військової служби врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2024 № 1090), якою затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Цей Порядок визначає механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію рф проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак, шкода заподіяна під час захисту країни від російської агресії відшкодовується в іншому, ніж передбачено Законом № 1105, порядку. Факт виникнення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі у заходах по обороні держави від збройної агресії встановлено відповідними документами, і шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336. За таких обставин просив суд відмовити у задоволенні позову.
30.06.2025 від позивача за вх. №53868 відійшла відповідь на відзив, в якій позивач пояснив, що ним не ставиться вимога про одноразову грошову допомогу, як про це зазначає представник відповідача. Позивач стверджує про страхові виплати, які він має отримувати від Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.11.2025 у справі №380/9465/25 залучено співвідповідача - ГУ ПФУ у Львівській області.
12.12.2025 від відповідача - 2 за вх. №99031 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що позивач не реалізував своє право шляхом звернення із відповідною заявою про призначення страхових виплат згідно Закону №1105 до ГУ ПФУ у Львівській області. Водночас, ГУ ПФУ у Львівській області не приймалося жодних рішень щодо призначення страхових виплат, відтак він не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав позивача. Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене вище, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. У зв'язку із зазначеним просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
29.12.2025 від позивача за вх. №102805 надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, як пенсіонер, що отримає пенсію у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до довідки про результати призначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12АА №028174 ОСОБА_1 отримав захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, згідно витягу ВЛК №1969.
Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 25%, дата встановлення страхового випадку 23.05.2024.
Оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , отримав захворювання, ТАК пов'язані із захистом Батьківщини, тому, на його думку, йому слід виплачувати страхові виплати за період з 01.11.2024 в розмірі 25 % та з 21.11.2024 - в розмірі 30% у зв'язку із втратою працездатності.
Відтак, з метою захисту своїх прав звернувся до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1105-ХІVЗаконодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який набув чинності з 01.07.2019 (далі - Порядок №337).
Пунктом 1 Порядку №337 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 Порядку №337 вимоги цього Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та осіб, зазначених у пункті 1цього Порядку. Дія цього Порядку не поширюється на: військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки, Збройних Сил, Управління державної охорони, СБУ, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії, курсантів (слухачів) закладів освіти МВС і Національної гвардії; осіб, що утримуються в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах, крім випадків, коли зазначені особи залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами; осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби; осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ДСНС; військовослужбовців Адміністрації Держприкордонслужби та її регіональних управлінь, Морської охорони, органів охорони державного кордону, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, закладів освіти, науково-дослідних установ та органів забезпечення Держприкордонслужби у період проходження ними військової служби; осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків щодо яких установлюється Директором Державного бюро розслідувань; осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро, порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків щодо яких встановлюється Директором Національного антикорупційного бюро. Розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.
Отже, призначення та виплата щомісячної страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням військовослужбовцям не передбачена ані Законом №1105, ані Порядком №337.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав захворювання, ТАК пов'язані із захистом Батьківщини, згідно витягу ВЛК №1969, йому встановлений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 25%, дата встановлення страхового випадку 23.05.2024, що підтверджується довідкою про результати призначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12АА №028174.
Відповідно Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232 ) визначено поняття військовослужбовця та військової служби.
Згідно із абз. 3 ч. 9 ст.1 Закону № 2232 військовослужбовці - особи, які проходять військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації, на особливий період (абз. 3 ч. 6 ст. 2).
Відповідно до ч.1 та 4 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Питання відшкодування шкоди отриманої під час проходження військової служби врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2024 № 1090), якою затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Порядок № 336).
Цей Порядок визначає механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відтак, шкода заподіяна під час захисту країни від російської агресії відшкодовується в іншому, ніж передбачено Законом № 1105, порядку.
Отже, факт виникнення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі у заходах по обороні держави від збройної агресії встановлено відповідними документами, і шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336.
Відповідно до п. 9 Порядку №336 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги заявник подає до Мінветеранів заяву.
Заява може подаватися:
у паперовій формі;
в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у разі наявності технічної можливості (далі - Портал Дія) або засобами Реєстру.
Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України (крім законних представників або уповноважених осіб особи з інвалідністю внаслідок війни, зазначеної у пунктах 11-16 частини другої статті 7 Закону, члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зазначеного в частині четвертій статті 10-1 Закону), засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків).
Заява в електронній формі засобами Порталу Дія та/або Реєстру може бути подана адміністратором центру, який здійснює ідентифікацію заявника шляхом пред'явлення заявником паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про звернення за визнанням особою без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства), після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу адміністратора центру.
Після формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія або Реєстру на неї разом з доданими електронними копіями оригіналів паперових документів накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису заявника або адміністратора центру, з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Судом встановлено, що позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач щомісячної страхової виплати за наслідками нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, з заявою за призначенням страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання не звертався.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України розуміються як нормативно - правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно - правові акти поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і призначено для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.
При цьому, дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, не оприлюднення нормативно-правового акта тощо).
Відтак, предметом оскарження до адміністративного суду може бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що Пенсійний фонд України, а також його органи на місцях, відносяться до центральних органів виконавчої влади, які покликані сприяти міністерствам та Уряду в реалізації їх політики шляхом виконання функцій державного управління функціонального характеру, статус якого прирівнюється до державного комітету. Як суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, Пенсійний фонд та його органи приймають рішення, здійснюють дію чи бездіяльність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 990/309/24 зазначив, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд погоджується із доводами представника відповідача - 2 про те, що позивач не реалізував своє право шляхом звернення із відповідною заявою про призначення страхових виплат згідно Закону №1105 до ГУ ПФУ у Львівській області, тому останнім не приймалося відповідних рішень щодо призначення страхових виплат, а відтак, не було порушено жодних прав позивача.
З урахуванням вищенаведеного, суду доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22.01.2026.
Суддя Потабенко В.А.