Рішення від 22.01.2026 по справі 380/8121/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Львівсправа № 380/8121/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (позивач/ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (відповідач/Львівська митниця/митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025;

- стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» судові витрати у загальній сумі 49689 грн 60 коп. (сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 коп.), що включає 26000 грн 00 коп. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката за надання правової допомоги у суді першої інстанції, 9689 грн 60 коп. (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 коп.) судового збору за подання до суду адміністративного позову та витрат на оплату перекладу документів у розмірі 14000 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2, від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2, від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2, а також складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022, від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000021, від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025 (далі - також спірні/оскаржувані рішення/картки відмови) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач, як декларант, подав до митного оформлення імпортованих товарів усі документи, що підтверджують правомірність декларування таких товарів за основним (першим) методом та чітко ідентифікують придбані товари, містять об'єктивні та достовірні дані, не мають дефектів, розбіжностей та підтверджують числові значення, зазначені в митних деклараціях, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не навів ані порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, ані будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, що є порушенням частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України). Зауважує також, що скоригована Львівською митницею митна вартість оцінюваних товарів є завищеною, така в декілька разів перевищує середньоринкову вартість за оцінювані товари. Спірні картки відмови є похідними від оскаржуваних рішень і у разі їх скасування також мають бути скасовані.

У зв'язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує повністю з тих же підстав, які зазначені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів. Спростовуючи позов, зазначає також, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митними деклараціями і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів у декларанта. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товарів за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав всіх витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, зокрема обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, зокрема обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

У зв'язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн відповідач зазначає, що ця справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів, опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення, є незначним. Водночас у позовній заяві адвокатом наведено норми права, що застосовуються до спірних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що, своєю чергою, вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви.

Щодо стягнення витрат на переклад документів у розмірі 14000,00 грн відповідач вказує, що витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи, тож не підлягають розподілу. Крім того, підстави для стягнення витрат, пов'язаних із користуванням послуг перекладача відсутні, оскільки стаття 254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належно засвідчений переклад, до того ж, питання залучення перекладача у процесі судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково вказує, що відповідач не обґрунтував належно, які саме відомості/числові значення у наданих декларантом документах свідчать про наявність розбіжностей та стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Приписи чинного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження правильності скоригованої позивачем митної вартості імпортованих товарів. Витрати на професійну правничу допомогу адвоката за надання правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 26000,00 грн не є надмірними та повністю доведені позивачем, натомість відповідач не надав жодних доказів на підтвердження їх неспівмірності. Позивач має право самостійно замовити переклад документів і подати їх до суду, а відповідні витрати на здійснення перекладу документів, пов'язаних із розглядом справи, є судовими у розумінні положень статті 132 КАС України та підлягають відшкодуванню, а тому твердження відповідача про те, що витрати на переклад документів не підлягають відшкодуванню через відсутність ухвали суду про залучення перекладача є безпідставними та не відповідають приписам КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчені копії митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості у спірних рішеннях.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (код ЄДРПОУ 42142998) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності товариства є: 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

21 лютого 2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» як Комітентом та ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» як комісіонером укладено Договір комісії (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені та рахунок Комітента договори поставки (купівлі-продажу) Товару, здійснювати всі необхідні дії для митного оформлення та доставки Товару Комітенту.

Відповідно до пункту 3.5 цього Договору Комісіонер зобов'язаний подати документи на оформлення митної декларації, передати Комітенту оригінал митної декларації та здійснювати всі інші необхідні дії, подавати і отримувати будь-які інші документи, заяви для належного оформлення імпортного Товару.

21 лютого 2023 року на підставі Договору комісії від 21 лютого 2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» як Покупцем та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) як Продавцем укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № HF21/02-4 (далі - також Контракт).

Згідно зі статтею 1 Контракту відповідно до цього Контракту продає і поставляє Покупцю в Україну, а Покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м'ясо: птиця, яловичину, включаючи всі види субпродуктів, яловичих, свинину, включаючи сало, а також всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту.

18 липня 2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) укладено Додаткову угоду до Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року, якою Сторони погодили змінити реквізити Покупця, викладені в розділі 13 Контракту «Юридичні адреси Сторін».

29 грудня 2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) підписано Доповнення до Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року, яким Сторони дійшли згоди, що термін дії Контракту автоматично продовжується до 31 грудня 2024 року з моменту закінчення його первісного терміну.

09 лютого 2024 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року, якою Сторони погодили змінити реквізити Продавця, викладені в розділі 13 Контракту «Банківські реквізити».

27 грудня 2024 року представниками ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» та Biuro Handlowe «Hand Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) підписано Доповнення до Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року, яким Сторони узгодили автоматичне продовження терміну дії Контракту до 31 грудня 2026 року з моменту закінчення його первісного терміну.

На підставі Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року позивач здійснив купівлю таких товарів:

- їстівні субпродукти курей свійських (Gallus domesticus), морожені: печінка обвалена, не подрібнена, без теплової кулінарної обробки, не консервована, без харчових добавок та приправ, придатна для споживання людиною, вагою нетто 19780,00 кг, вартістю 0,24 євро/кг, загальна сума - 4747,20 євро;

- їстівні субпродукти курей свійських (Gallus domesticus), морожені: печінка обвалена, не подрібнена, без теплової кулінарної обробки, не консервована, без харчових добавок та приправ, придатна для споживання людиною, вагою нетто 19800,00 кг, вартістю 0,24 євро/кг, загальна сума - 4752,00 євро;

- їстівні субпродукти курей свійських (Gallus domesticus), морожені: печінка обвалена, не подрібнена, без теплової кулінарної обробки, не консервована, без харчових добавок та приправ, придатна для споживання людиною, вагою нетто 19770,00 кг, вартістю 0,24 євро/кг, загальна сума - 4744,80 євро.

Країною походження товару (їстівні субпродукти курей свійських (Gallus domesticus), морожені: печінка обвалена, не подрібнена, без теплової кулінарної обробки, не консервована, без харчових добавок та приправ, придатна для споживання людиною) є Фінляндія, що підтверджується міжнародними ветеринарними сертифікатами EXPORT.EU.PL.2025.0010421 від 11 лютого 2025 року, EXPORT.EU.PL.2025.0010444 від 11 лютого 2025 року та EXPORT.EU.PL.2025.0013433 від 24 лютого 2025 року.

На виконання вимог статті 1 Контракту № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland) виставило позивачу такі рахунки-фактури (інвойси):

1) № 44/EX/2025 від 12 лютого 2025 року на суму 4747,20 євро;

2) № 45/EX/2025 від 12 лютого 2025 року на суму 4752,00 євро;

3) № 60/EX/2025 від 24 лютого 2025 року на суму 4744,80 євро.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, декларант ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» оформив та подав до Львівської митниці:

1) митну декларацію № 25UA209160001678U0 від 13 лютого 2025 року (вартість товару 4747,20 євро) разом з такими документами:

- сертифікат якості б/н від 11 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 44/EX/2025 від 12 лютого 2025 року;

- автотранспортну накладну б/н від 11 лютого 2025 року;

- міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0010421 від 11 лютого 2025 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AT 0272927 від 12 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225/1 від 12 лютого 2025 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка транспортних витрат) № 12022 від 12 лютого 2025 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 липня 2023 року, від 09 лютого 2024 року та від 27 грудня 2024 року;

- внутрішній договір (контракт) комісії від 21 лютого 2023 року;

- договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № 1431/1 від 11 лютого 2025 року;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю під час застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи № 12483462 від 12 лютого 2025 року);

- копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000KNOB2 від 12 лютого 2025 року;

2) митну декларацію № 25UA209160001673U4 від 13 лютого 2025 року (вартість товару 4752,00 євро) разом з такими документами:

- сертифікат якості б/н від 11 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 45/EX/2025 від 12 лютого 2025 року;

- автотранспортну накладну б/н від 11 лютого 2025 року;

- міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0010444 від 11 лютого 2025 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT 0272925 від 12 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225 від 12 лютого 2025 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року;

- внутрішній договір (контракт) комісії б/н від 21 лютого 2023 року;

- договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № 1433_1 від 11 лютого 2025 року;

- копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000KNMB4 від 12 лютого 2025 року;

3) митну декларацію № 25UA209160002190U3 від 26 лютого 2025 року (вартість товару 4744,80 євро) разом з такими документами:

- сертифікат якості б/н від 24 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 60/EX/2025 від 24 лютого 2025 року;

- автотранспортну накладу б/н від 24 лютого 2025 року;

- міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0013433 від 24 лютого 2025 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AT 0273358 від 24 лютого 2025 року;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 250225 від 25 лютого 2025 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка транспортних витрат) № 25022 від 25 лютого 2025 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року;

- внутрішній договір (контракт) комісії б/н від 21 лютого 2023 року;

- договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № PRPO-25015 від 24 лютого 2025 року;

- копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000OYOB3 від 25 лютого 2025 року.

Львівська митниця надіслала декларанту письмову вимогу (повідомлення) про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, на що позивач проінформував митний орган про те, що всі документи, які є необхідними для здійснення митного оформлення товарів, вже були надані декларантом разом із електронними митними деклараціями № 25UA209160001678U0 від 13 лютого 2025 року, № 25UA209160001673U4 від 13 лютого 2025 року та № 25UA209160002190U3 від 26 лютого 2025 року та відсутня можливість надати додаткові документи.

За результатами розгляду митних декларацій № 25UA209160001678U0 від 13 лютого 2025 року, № 25UA209160001673U4 від 13 лютого 2025 року та № 25UA209160002190U3 від 26 лютого 2025 року та доданих до них документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2, від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2, від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2 та склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022, від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000021, від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган, зокрема зазначив, що: «(…) За МД від 13.02.2025 № 25UA209160001678U0 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форму митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» щодо можливого заниження митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та виявлено наступне:

- для підтвердження транспортних витрат декларантом долучено рахунок-фактуру № 120225/1 від 12.02.2025, довідку та Договір-замовлення № 1433/1 від 11.02.2025. Надані документи підписані ФОП ОСОБА_1 , однак від сторони замовника ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» Договір не завірений печаткою, а підпис містить ознаки підробки. Із наданого рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов'язкового оформлення декларації по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат, у повному обсязі, оскільки за умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну;

- відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на завантаження оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів, поставка не здійснювалась на площах продавця. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу;

- дата завантаження товару в наданій CMR є « 11.02.2025», однак датою виставлення рахунку-фактури № 44/EX/2025 є « 12.02.2025», тобто інвойс виданий пізніше ніж дата завантаження товару на транспортний засіб;

- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 21.02.2023 № HF21/02-4 (далі - Контракт), однак даний документ не містить печатки Покупця, а підпис Покупця очевидно скопійовано/перенесено з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії), що викликає сумніви що підпис, а відповідно і контракт є валідними (ч. 3 ст. 53 МКУ - наявні ознаки підробки);

- у п. 12.2 Контракту зазначено, що усі зміни та доповнення є дійсними лише якщо вони підписані і завірені печатками обох Сторін, однак надане доповнення до Контракту від 18.07.2023 № б/н щодо зміни юридичної адреси не містить печатки Покупця, а підпис Продавця (Криштоф Шевчук) не відповідає підпису такого у Контракті;

- у п. 3.1 Контракту визначено термін дії до 31.12.2023, доповнення до Контракту від 27.12.2024 № б/н щодо продовження терміну дії містить ознаки підробки, оскільки печатка та підпис Продавця очевидно скопійовані/перенесені, а печатка Покупця відсутня, що суперечить п. 12.2 Контракту;

- відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч. 2 ст. 53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, рахунку № 120225/1) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу (…)».

«(…) На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено, становить 0,5501 дол. США/кг (джерело МД від 27.01.2025 № 25UA209160000934U3 Заморожена куряча печінка, FI). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося».

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган, зокрема зазначив, що: «(…) За МД від 13.02.2025 № 25UA209160001673U4 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форму митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» щодо можливого заниження митної вартості товарів. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та виявлено наступне:

- для підтвердження транспортних витрат декларантом долучено рахунок фактуру № 120225 від 12.02.2025, довідку та Договір-замовлення № 1433_1 від 11.02.2025. Надані документи підписані ФОП ОСОБА_1 , однак від сторони замовника ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» Договір не завірений печаткою, а підпис містить ознаки підробки. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов'язкового оформлення декларації по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення, необхідні для розрахунку таких витрат, у повному обсязі, оскільки за умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну;

- до митного оформлення надано CMR № б/н від 11.02.2025, у графах 16 та 23 якої відсутні відомості про перевізника, що є порушенням вимог ст. 5 та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956);

- відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів, поставка не здійснювалась на площах продавця. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу;

- у п.12.2 Контракту зазначено, що усі зміни та доповнення є дійсними лише якщо вони підписані і завірені печатками обох Сторін, однак надане доповнення до Контракту від 18.07.2023 № б/н щодо зміни юридичної адреси не містить печатки Покупця, а підпис Продавця (Криштоф Шевчук) не відповідає підпису такого у Контракті;

- відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч. 2 ст. 53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, рахунку № 120225) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган, зокрема зазначив, що: «(…) За МД від 26.02.2025 № 25UA209160002190U3 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форму митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» щодо можливого заниження митної вартості, та щодо нерезидента HAND-FOOD Krzysztof Szewczuk, по якому наявні ризики порушення митного законодавства, ризики заявлення недостовірних відомостей щодо товарів за результатами отриманих відповідей уповноважених органів іноземних країн щодо непідтвердження автентичності документів. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та виявлено наступне:

- для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактуру № 250225 від 25.02.2025, довідку та Договір-замовлення № PRPO-250155_1 від 24.02.2025. Надані документи підписані ФОП ОСОБА_1 , однак від сторони замовника ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» Договір не завірений печаткою, а підпис містить ознаки підробки. Із наданого рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов'язкового оформлення декларації по території Євросоюзу. У Договорі п. 2 зазначено, що оплата після підписання документів, отже, на момент митного оформлення оплата за надані послуги вже могла бути здійснена, платіжних документів не надано. За умовами поставки FCA Покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну;

- відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч. 2 ст. 53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваного товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність обчислення митної вартості;

- з огляду на умови пункту 6.1 Контракту та враховуючи, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена.

«(…) На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено, становить 0,5501 дол. США/кг (джерело МД від 20.02.2025 № 25UA209160001974U5 Заморожена куряча печінка, виробник Atria Finland Ltd, країна виробництва FI). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2, від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2, від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2 та складених карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022, від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000021, від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п'ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема, в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах): № 44/EX/2025 від 12 лютого 2025 року на суму 4747,20 євро; № 45/EX/2025 від 12 лютого 2025 року на суму 4752,00 євро; № 60/EX/2025 від 24 лютого 2025 року на суму 4744,80 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з електронними митними деклараціями № 25UA209160001678U0 від 13 лютого 2025 року, № 25UA209160001673U4 від 13 лютого 2025 року та № 25UA209160002190U3 від 26 лютого 2025 року такі документи (зазначені у картках відмови), а саме:

- щодо митної декларації № 25UA209160001678U0 від 13 лютого 2025 року: сертифікат якості б/н від 11 лютого 2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 44/EX/2025 від 12 лютого 2025 року; автотранспортну накладну б/н від 11 лютого 2025 року; міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0010421 від 11 лютого 2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AT 0272927 від 12 лютого 2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225/1 від 12 лютого 2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка транспортних витрат) № 12022 від 12 лютого 2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 липня 2023 року, від 09 лютого 2024 року та від 27 грудня 2024 року; внутрішній договір (контракт) комісії від 21 лютого 2023 року; договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № 1431/1 від 11 лютого 2025 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю під час застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи № 12483462 від 12 лютого 2025 року); копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000KNOB2 від 12 лютого 2025 року;

- щодо митної декларації № 25UA209160001673U4 від 13 лютого 2025 року: сертифікат якості б/н від 11 лютого 2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 45/EX/2025 від 12 лютого 2025 року; автотранспортну накладну б/н від 11 лютого 2025 року; міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0010444 від 11 лютого 2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT 0272925 від 12 лютого 2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225 від 12 лютого 2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка транспортних витрат) № 12022 від 12 лютого 2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 липня 2023 року, від 09 лютого 2024 року та від 27 грудня 2024 року; внутрішній договір (контракт) комісії б/н від 21 лютого 2023 року; договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № 1433_1 від 11 лютого 2025 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю під час застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи № 12483469 від 12 лютого 2025 року); копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000KNMB4 від 12 лютого 2025 року;

- щодо митної декларації: № 25UA209160002190U3 від 26 лютого 2025 року: сертифікат якості б/н від 24 лютого 2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 60/EX/2025 від 24 лютого 2025 року; автотранспортну накладу б/н від 24 лютого 2025 року; міжнародний ветеринарний сертифікат EXPORT.EU.PL.2025.0013433 від 24 лютого 2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AT 0273358 від 24 лютого 2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 250225 від 25 лютого 2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка транспортних витрат) № 25022 від 25 лютого 2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 липня 2023 року, від 09 лютого 2024 року та від 27 грудня 2024 року; внутрішній договір (контракт) комісії б/н від 21 лютого 2023 року; договір (контракт) про перевезення (договір-замовлення) № PRPO-25015 від 24 лютого 2025 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю під час застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи № 12536931 від 25 лютого 2025 року); копію митної декларації країни відправлення MRN 25PL301010000OYOB3 від 25 лютого 2025 року.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що декларант до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Проте в усіх трьох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджені документально та такі не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 МК України, навівши у цих рішеннях відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.

Стосовно зауважень митного органу щодо транспортних витрат позивача суд ураховує таке.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження транспортування задекларованих відповідно до електронних митних декларацій товарів позивач подав до митного органу копії таких документів: 1) договору-замовлення на надання транспортних послуг № 1431/1 від 11 лютого 2025 року; 2) рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225/1 від 12 лютого 2025 року; 3) довідки транспортних витрат № 120225 від 12 лютого 2025 року; 4) договору-замовлення на надання транспортних послуг № 1433_1 від 11 лютого 2025 року; 5) рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 120225 від 12 лютого 2025 року; 6) довідки транспортних витрат № 120225 від 12 лютого 2025 року; 7) договору-замовлення на надання транспортних послуг № PRPO-250155_1 від 24 лютого 2025 року; 8) рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 250225 від 25 лютого 2025 року; 9) довідки транспортних витрат № 250225 від 25 лютого 2025 року.

Усі вищезазначені документи не містять помилок та дають можливість точно встановити вартість транспортно-експедиційних витрат під час перевезення імпортованих товарів.

Зі змісту автотранспортних накладних б/н від 11 лютого 2025 року та від 24 лютого 2025 року, а також договорів-замовлення на надання транспортних послуг № 1431/1 від 11 лютого 2025 року, № 1433_1 від 11 лютого 2025 року та № PRPO-250155_1 від 24 лютого 2025 року слідує, що місцем завантаження оцінюваних товарів є Холодильня HERSAN, Папротня 30а, 95-060, Бжезіни, Польща.

Відповідно до довідки транспортних витрат № 120225 від 12 лютого 2025 року транспортно-експедиційні витрати під час перевезення вантажу автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: Польща - Рава-Руська (500 км) становить 21448,00 грн; страхування вантажу відсутнє.

Відповідно до довідки транспортних витрат № 250225 від 25 лютого 2025 року транспортно-експедиційні витрати під час перевезення вантажу автомобілем д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 за маршрутом: Польща - Рава-Руська (500 км) становить 21755,00 грн; страхування вантажу відсутнє.

Суд відзначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Указана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14.

Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 810/4441/16 зазначив таке: «Суд звертає увагу на тому, що, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Отже, надані позивачем митному органу під час митного оформлення разом з іншими документами довідки про транспортні витрати № 120225 від 12 лютого 2025 року, № 120225 від 12 лютого 2025 року та № 250225 від 25 лютого 2025 року є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення імпортованих товарів, з огляду на що суд відхиляє покликання митного органу на те, що позивачем не надано іншого документу, який містить числові значення, необхідні для розрахунку таких витрат.

Щодо витрат на завантаження оцінюваних товарів суд зазначає, що згідно з пунктом 12.3 Контракту № НF21/02-4 оплата експортних ліцензій, вантажних витрат, податків, мит та будь-яких інших витрат у країні навантаження провадиться за рахунок продавця.

Отже, за умовами Контракту № НF21/02-4 витрати на навантаження товарів покладені на продавця, який, своєю чергою, включає їх до фактурної вартості таких товарів.

Водночас суд звертає увагу на те, що за змістом частини десятої статті 58 МК України витрати на навантаження додаються до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари лише тоді, якщо вони не включені до ціни товарів.

Тож зазначена продавцем у відповідному рахунку-фактурі (інвойсі) ціна товару вже включає транспортні витрати, пов'язані із завантаженням товару, у зв'язку з чим згадані витрати не потребують додаткового підтвердження та не входять до митної вартості товару, а їхня вартість відповідно не додається під час здійснення розрахунку митної вартості такого товару.

З огляду на вказане суд резюмує, що надані позивачем митному органу разом із електронними митними деклараціями документи на підтвердження транспортування товарів, імпортером яких є позивач, є належними та допустимими доказами понесених ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» витрат, пов'язаних із перевезенням оцінюваних товарів, які, своєю чергою, дають змогу перевірити суму, сплачену позивачем за надання транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару), що свідчить про безпідставність доводів відповідача у цій частині.

Стосовно зауважень митного органу щодо страхування товарів суд зазначає таке.

Контракт № HF21/02-4 від 21 лютого 2023 року не містить вимог щодо страхування товару у зв'язку з чим ані продавцем (Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewczuk (Poland), ані позивачем (ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ») не здійснювалось страхування товарів, імпортером яких є позивач, що, зокрема, підтверджується наданими митному органу довідками транспортних витрат, зі змісту яких чітко видно, що страхування вантажу відсутнє.

З огляду на відсутність зобов'язань зі страхування товарів як в продавця, так і в покупця за умовами зовнішньоекономічного контракту, позивач не здійснював будь-яких витрат на страхування ввезених ним на територію України товарів, а тому підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Водночас чинним законодавством не передбачено обов'язкового зазначення у товаросупровідних документах інформації про відсутність здійснення страхування оцінюваних товарів, у зв'язку з чим твердження митного органу стосовно необхідності зазначення відомостей щодо здійснення або нездійснення страхування товарів у товаросупровідних документах є помилковими та відхиляються судом.

Стосовно зауважень митного органу щодо відсутності печатки позивача на окремих документах (договорах-замовленнях на надання транспортних послуг, зовнішньоекономічному контракті та доповненнях до нього), а також сумнівів щодо підпису покупця або ж продавця на цих документах суд зазначає таке.

19 липня 2017 року набув чинності Закон України від 23 березня 2017 року № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями», яким, серед іншого, статтю 58-1 Господарського кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, зокрема, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи-підприємця. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Отже, використання печаток суб'єктами господарювання в процесі здійснення ними господарської діяльності, зокрема під час укладення різних договорів, з 19 липня 2017 року є їх правом, а не обов'язком, у зв'язку з чим у позивача не виникло обов'язку з проставлення печатки на тих документах, про які вказує митний орган у спірних рішеннях, а її відсутність на таких документах не створює юридичних наслідків.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до наказу ТОВ «МІТ ПРІНЦЕС» від 07 липня 2023 року № 2-К з 07 лютого 2023 року запроваджено практику ведення документообігу у ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» без використання печаток та штампів.

Суд відзначає, що договори-замовлення на надання транспортних послуг, зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього підписані уповноваженими представниками сторін, а тому відповідно до вимог статті 58-1 Господарського кодексу України в редакції, яка діє з 19 липня 2017 року, вважаються засвідченими у встановленому порядку, а доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Щодо сумнівів митного органу у підписах на цих документах (такі за твердженням митниці скопійовані/перенесені з інших документів або не відповідають підписам в інших документах), то такі сумніви є лише припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а, отже, є необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу на те, що до митного оформлення надано CMR № б/н від 11 лютого 2025 року, у графах 16 та 23 якої відсутні відомості про перевізника, що є порушенням вимог статті 5 та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956), то суд погоджується з доводами позивача про те, що самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної), не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів, адже транспортна накладна (CMR) не містить інформації щодо вартості (ціни) товару та не є тим документом, що підтверджує його митну вартість, у зв'язку з чим незрозумілим є те, як наявність або відсутність відомостей про перевізника у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) може вплинути на митну вартість товару, одержувачем якого є позивач.

Щодо посилань митного органу на те, що дата завантаження товару в наданій CMR є « 11.02.2025», однак датою виставлення рахунку-фактури № 44/EX/2025 є « 12.02.2025», тобто інвойс виданий пізніше ніж дата завантаження товару на транспортний засіб, суд зазначає, що ситуація, за якої дата оформлення рахунку-фактури (інвойсу) є більш пізньою за дату, що вказана у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), не є порушенням митного законодавства України та ніяк не впливає на кількісні показники митної вартості товару, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Отже, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Суд дійшов переконання, що відповідач, зобов'язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не оцінив належно подані декларантом документи та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню імпортованих товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних електронних митних деклараціях митна вартість імпортованих товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірні рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митні декларації від 27 січня 2025 року № 25UA209160000934U3 та від 20 лютого 2025 року № 25UA209160001974U5. Утім відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме ці митні декларації; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості імпортованих товарів та свідчить про свавільність оскаржуваних рішень.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2, від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2 та від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2 є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності їх в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказані рішення про коригування митної вартості стали підставою для складення Львівською митницею спірних карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022, від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000021, від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025, то позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування також підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 9689,60 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 9689,60 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач вказує, що його витрати на правничу допомогу у цій справі становлять 26000,00 грн.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:

1. Ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1503336 від 18 квітня 2025 року.

2. Витяг із договору № 28-01-02/25 про надання правової допомоги від 28 лютого 2025 року, укладений між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» як Клієнтом та Адвокатським об'єднанням «ЮРІС ФЕРРУМ» (адвокатське об'єднання), предметом якого є надання правничої допомоги Клієнту, зокрема у Львівському окружному адміністративному суді.

Відповідно до пункту 4.1 цього витягу із договору загальна сума гонорару за цим Договором становить 48000,00 грн та складається із таким сум:

- 26000,00 грн - за надання правової допомоги в суді першої інстанції;

- 22000,00 грн - за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Клієнт зобов'язаний виплатити гонорар за надання правової допомоги у суді першої інстанції у вигляді авансу впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня укладення цього Договору на підставі наданого адвокатським об'єднанням рахунку на оплату. Сума авансу становить 26000,00 грн без ПДВ (пункт 4.2 витягу із договору).

3. Платіжну інструкцію від 17 квітня 2025 року № 156 про сплату ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» на користь одержувача Адвокатського об'єднання «ЮРІС ФЕРРУМ» грошових коштів за надання правничої допомоги у цій справі згідно з договором № 28-01-02/25 про надання правової допомоги від 28 лютого 2025 року у розмірі 26000,00 грн.

Суд відзначає, що приписами статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 910/10602/23 звернув увагу, зокрема, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи водночас положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм під час оцінки такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат зокрема, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 145, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У підсумку Верховний Суд у вказаній справі № 910/10602/23 виснував, що ненадання позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу (детального опису робіт (наданих послуг) не може свідчити про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, відповідно й не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу.

У розглядуваній справі на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивач надав витяг із договору № 28-01-02/25 про надання правової допомоги від 28 лютого 2025 року, укладений між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» як Клієнтом та Адвокатським об'єднанням «ЮРІС ФЕРРУМ», відповідно якого вартість надання адвокатським об'єднанням правової допомоги в суді першої інстанції становить 26000,00 грн.

Своєю чергою, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).

Водночас розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожній конкретній ситуації за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень, зокрема й Верховного Суду, щодо справ у подібних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ тощо.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 26000,00 грн є значно завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 26000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 6000,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на переклади документів у розмірі 14000,00 грн, суд ураховує таке.

Згідно з частинами п'ятою - восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення письмового перекладу на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.

На виконання вимог частини п'ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- рахунок-фактуру № 2202 від 28 лютого 2025 року, видану постачальником - ФОП ОСОБА_2 платнику - ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ», на суму 13500,00 грн за письмовий переклад документів;

- акт виконаних робіт № 2202 від 28 лютого 2025 року, складений про те, що ФОП ОСОБА_2 надані замовнику ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» послуги письмового перекладу документів на суму 13500,00 грн без ПДВ, сторони претензій одна до одної не мають;

- платіжну інструкцію № 134 від 28 лютого 2025 року згідно з якою ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» сплатило на користь ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 13500,00 грн за письмовий переклад документів відповідно до рахунку № 2202 від 28 лютого 2025 року без ПДВ;

- рахунок-фактуру № 0703 від 14 березня 2025 року, видану постачальником - ФОП ОСОБА_2 платнику - ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ», на суму 500,00 грн за письмовий переклад документів;

- акт виконаних робіт № 0703 від 15 березня 2025 року, складений про те, що ФОП ОСОБА_2 надані замовнику ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» послуги письмового перекладу документів на суму 500,00 грн без ПДВ, сторони претензій одна до одної не мають.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Як уже зазначено судом вище, переклад документів замовлений позивачем та наданий до суду з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача згідно з рахунком-фактурою № 2202 від 28 лютого 2025 року (на суму 13500,00 грн), відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується витрат на залучення перекладача згідно з рахунком-фактурою № 0703 від 14 березня 2025 року (на суму 500,00 грн), то докази оплати позивачем таких витрат у матеріалах справи відсутні, з огляду підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (вул. Варшавська, 30А, с. Микуличі, Бучанський район, Київська область, 07852) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800008/2, від 13 лютого 2025 року № UA209000/2025/800007/2, від 26 лютого 2025 року № UA209000/2025/800010/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000022, від 13 лютого 2025 року № UA209160/2025/000021, від 26 лютого 2025 року № UA209160/2025/000025, складені Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (вул. Варшавська, 30А, с. Микуличі, Бучанський район, Київська область, 07852, код ЄДРПОУ 42142998) 9689,60 грн сплаченого судового збору, 6000,00 грн витрат на правничу допомогу та 13500,00 грн судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу та витрат, пов'язаних із залученням перекладача - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22 січня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна

Попередній документ

133499270

Наступний документ

133499272

Інформація про рішення:

№ рішення:	133499271
№ справи:	380/8121/25
Дата рішення:	22.01.2026
Дата публікації:	26.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (20.02.2026)
Дата надходження:	19.02.2026
Предмет позову:	визнання дії та бездіяльності протиправними