Іменем України
22 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2305/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі також - відповідач, ГУНП у м. Києві), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 09.09.2025, обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнтів індексу споживчих цін, обчислених наростаючим підсумком, починаючи з листопада 2015 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 09.09.2025, обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнтів індексу споживчих цін, обчислених наростаючим підсумком, починаючи з листопада 2015 року, з урахуванням виплачених сум.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві по 09.09.2025.
Згідно з витягом із наказу ГУНП у м. Києві від 09.09.2025 № 1595 о/с звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенцїї Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 09 вересня 2025 року.
Однак, Головне управління Національної поліції України у м. Києві не застосувало при нарахуванні індексації за період з 01.01.2024 по 09.09.2025 коефіцієнтів індексу споживчих цін, обчислених наростаючим підсумком, починаючи з листопада 2015 року.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 24.12.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
У 2023 році роботодавці були звільнені від обов'язку індексації зарплати в силу приписів пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким призупинена дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
За інформацією, наданою фінансовим підрозділом ГУНП у м. Києві позивачу було виплачено індексацію за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 у загальній сумі 775,15 грн, за період 01.07.2025 по 09.09.2025 - 306,43 грн.
Розрахунки індексації зроблені на основі вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», за базовий місяць взято грудень 2023 року та січень 2025 року, відповідно.
На переконання відповідача, нарахування та виплата індексації позивачу за спірний період здійснювалась у відповідності до вимог вищезазначених приписів законодавства, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності ГУНП у м. Києві.
Ухвалою суду від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 21.01.2026 продовжено Головному управлінню Національної поліції у м. Києві строк на подання доказів у справі, до матеріалів справи долучено відповідні докази.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, посвідчення серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу ГУНП у м. Києві від 09.09.2025 № 1595 о/с звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 майора поліції ОСОБА_2 , інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенцїї Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 09 вересня 2025 року
На заяву позивача від 31.10.2025 листом ГУНП у м. Києві від 25.11.2025 № 451656-2025 повідомлено, зокрема, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024. Тому, якщо підвищення окладів (тарифних ставок) відбулось до 01.01.2024 (по грудень 2023 року включно), базовим місяцем є грудень 2023 року. Відповідно до Постанови № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця. Індексація не виплачувалася з січня 2024 року, оскільки право на неї виникає лише тоді, коли індекс споживчих цін (ІСЦ) перевищує поріг індексації в 103%. Це право вперше виникло у серпні 2024 року, оскільки починаючи з січня 2024 року обчислення ІСЦ ведеться наростаючим підсумком. Впродовж січня - липня 2024 року приріст ІСЦ не перевищував 103%.
Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року з урахуванням базового місяця - грудень 2023 року, що були належні їй до нарахування та були нараховані та виплачені їй у вказаному періоді, останній нарахована та виплачена індексація в такому розмірі: з серпня по листопад 2024 року - по 130,20 грн щомісяця; за грудень 2024 року - 254,35 грн.
Окрім цього, відповідно до розрахунку сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2025 року по 09 вересня 2025 року з урахуванням базового місяця - січень 2025 року, що були належні їй до нарахування та були нараховані та виплачені їй у вказаному періоді, позивачу нарахована та виплачена індексація в розмірі: липень, серпень по 133,23 грн щомісяця; у період з 01.09.2025 по 09.09.2025 - 39,97 грн.
Позивач, уважаючи, що має право на належний розмір індексації грошового забезпечення у спірний період, звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (частина перша статті 60 Закону № 580-VIII).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України та у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 4 Порядок № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що як уже мовилось, Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Тобто, базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення буде грудень 2023 року (оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року), а не листопад 2015 року, як стверджує позивач.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав (2024 рік): у січні - 100,4%; у лютому - 100,3%; у березні - 100,5%; у квітні - 100,2%; у травні - 100,6%; у червні - 102,2%.
У липні 2024 року індекс споживчих цін склав 104,3% (1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022).
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у липні 2024 року складав 104,3%, то у наступному місяці грошове забезпечення підлягало індексації.
З вище викладеного слідує, що до серпня 2024 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.
Проведеними розрахунками індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року із застосуванням місяць підвищення доходу - грудень 2023 року, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 775,15 грн (серпень 2024 року - 130,20 грн, вересень 2024 року - 130,20 грн, жовтень 2024 року - 130,20 грн, листопад 2024 року - 130,20 грн, грудень 2024 року - 254,35 грн), як і було їй нараховано та виплачено, що вбачається із розрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року та не заперечується позивачем.
Тобто, відповідачем у вказаному періоді нарахування та виплата позивачу поточної індексації здійснювалося в належному розмірі, із дотриманням положень Закону № 1282-XII, Порядку № 1078, Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Щодо індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2025 по 09.09.2025, суд зазначає, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
З огляду на наведене, оскільки згідно із положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, то саме січень 2025 року є «базовим» місяцем для індексації грошового забезпечення у 2025 році, а не листопад 2015 року, як вказує позивач. Відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні 2025 року - 101,2%; у лютому 2025 року - 100,8%; у березні 2025 року - 101,5%; у квітні 2025 року - 100,7%; у травні 2025 року - 101,3%; у червні 2025 року - 100,8%.
Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації слід провадити з лютого 2025 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103% до червня 2025 року.
У червні 2025 року індекс споживчих цін склав 104,4% (1,008*1,015*1,007*1,013).
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у червні 2025 року складав 104,4%, то у наступному місяці грошове забезпечення підлягало індексації.
З вище викладеного вбачається, що до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.
Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2025 по 09.09.2025 місяць підвищення доходу - січень 2025 року, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 306,43 грн (липень 2025 року - 133,23 грн, серпень 2025 року - 133,23 грн, за 9 днів вересня 2025 року- 39,97 грн (133,23 грн / 30 календарних днів * 9 фактично відпрацьованих днів)).
Як вказувалось, відповідно до розрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 липня 2025 року по 09 вересня 2025 року з урахуванням базового місяця - січень 2025 року, що були належні їй до нарахування та були нараховані та виплачені їй у вказаному періоді, останній нарахована та виплачена індексація у липні, серпні 2025 року - по 133,23 грн щомісяця; у період з 01.09.2025 по 09.09.2025 - 39,97 грн.
Тож, відповідачем у вказаному періоді нарахування та виплата позивачу поточної індексації також здійснювалася в належному розмірі та із дотриманням положень Закону № 1282-XII, Порядку № 1078, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Подібний підхід до розрахунку індексації грошового забезпечення та застосування правових норм у схожих правовідносинах викладено у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 360/1341/25.
Суд також звертає увагу, що стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення «поточної» індексації грошового забезпечення позивача, суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та з дотриманням норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Суд наголошує, що законодавець у 2024 та 2025 роках у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення. Окремими приписами цих законів встановлювалися лише особливості розрахунку індексації на відповідний календарний рік.
Отже, підприємства, установи, організації у 2024-2025 роках зобов'язані здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема грошового забезпечення з урахуванням особливостей визначених вказаними нормами законів, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.
Твердження позивача, що «базовим» місяцем для обчислення індексації її грошового забезпечення є листопад 2015 року, відхиляються судом як безпідставні, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні вище наведених правових норм Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, без врахування положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Таким чином, відсутнім є факт протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 09.09.2025, обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнтів індексу споживчих цін, обчислених наростаючим підсумком, починаючи з листопада 2015 року.
До того ж доречно вказати, що Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, тому його застосування слід здійснювати в частині, яка не суперечить вище наведеним положенням законів про Державний бюджет України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, суд не бере до уваги, адже обставини такої справи є нерелевантними до спірних у цій справі правовідносин.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (ідентифікаційний код 40108583, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 22.01.2026.
Суддя О.М. Качанок