про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
21 січня 2026 року Київ № 440/16132/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2025 № 216 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
До позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду, позаяк не дотримано правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 адміністративну справу № 440/16132/25 та передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 № 440/16132/25/2.1-06/19863/25 адміністративну справу № 440/19863/25 направлено на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа № 440/19863/25 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення, переведення або передачу для проходження служби ОСОБА_1 до іншої військової частини або підрозділу до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів і зобов'язання вчинити певні дії;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вносити або включати ОСОБА_1 у будь-які бойові розпорядження, списки на виконання бойових (спеціальних) завдань або залучати ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів і зобов'язання вчинити певні дії;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам переміщувати ОСОБА_1 у зону бойових дій або допускати ОСОБА_1 до виконання бойових завдань чи операцій до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів і зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом позову є те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 440/8580/25 було скасовано наказ, відповідно до якого ОСОБА_1 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, однак досі є чинним наказ командира військової частини НОМЕР_1 про внесення заявника до списків особового складу військової частини, за яким останній наразі вимушено продовжує проходити військову службу. Перебуваючи у складі Збройних Сил України на підставі незаконного наказу щодо мобілізації заявника останній вимушений дотримуватися законів і статутів військової служби задля уникнення відповідальності щодо їх невиконання. Однак дотримання цих статутів несе за собою постійне залучення заявника до виконання бойових (спеціальних) завдань під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Заявник перебуває на лінії бойового зіткнення з 08.01.2025 під постійними обстрілами та натиском ворожої піхоти противника. Фактично, у разі задоволення позову, якого стосується ця заява, без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони переміщення ОСОБА_1 до іншої військової частини та заборони залучати до виконання бойових завдань, виконання рішення суду стане неможливим. У разі переведення заявника до іншої частини, оскарження наказу про внесення у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 буде безсенсовим і виникне необхідність ще одного додаткового оскарження наказу про переміщення. Просить вжити заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом із підстав і в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд установив, що позивачем не зазначено достатніх підстав, що б унеможливили захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.
Відтак заявником не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Також суд уважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, що є неприпустимим.
Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Суд зазначає, що згідно з висновками у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 233/2667/23 для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову, фактично нівелює прийняття військовою частиною НОМЕР_1 рішень і вчинення дій, які належать до його виключних (дискреційних) повноважень, оскільки таке направлення/перевід є можливим виключно на підставі наказу або розпорядження командира (начальника).
Суд також зазначає, що в силу пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Європейський суд з прав людини у справі "Беєлер проти Італії" зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення (шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення, переведення або передачу для проходження служби ОСОБА_1 до іншої військової частини або підрозділу, внесення або включення ОСОБА_1 у будь-які бойові розпорядження, списки на виконання бойових (спеціальних) завдань або залучення ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань, переміщення у зону бойових дій або допускати ОСОБА_1 до виконання бойових завдань чи операцій до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів і зобов'язання вчинити певні дії) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник звернеться до суду з позовом, позаяк жодних належних і допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Ураховуючи, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не належить задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Басай О.В.