про відмову в забезпеченні позову
21 січня 2026 року № 320/46960/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення доказів в адміністративній справі №320/46960/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправними дій,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/46960/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними конкретні дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрельця Валентина Юрійовича, а саме: · незаконне відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 від 07.08.2025 та № НОМЕР_2 від 07.08.2025, без належного повідомлення позивача, що суперечить ч. 1 ст. 28 та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»;
- винесення постанов про арешт банківських рахунків, на які надходить грошове забезпечення військовослужбовця, що прямо заборонено ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», а також без повідомлення боржника (ст. 28 цього Закону);
- проведення виконавчих дій з вселення у житло без згоди співвласника та без його участі, що є порушенням ст. 30 Конституції України (право на недоторканність житла), ст. 19 Конституції України (органи влади зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, передбачений законом), а також ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Скасувати постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрельця Валентина Юрійовича: про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 від 07.08.2025 та № НОМЕР_2 від 07.08.2025, винесені з порушенням ч. 1 ст. 28 та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність належного повідомлення боржника); про накладення арешту на банківські рахунки позивача у вказаних провадженнях, про накладення арешту на банківські рахунки позивача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 від 07.08.2025 та № НОМЕР_2 від 07.08.2025 як такі, що порушують:
- ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» (заборона арешту грошового забезпечення військовослужбовців);
- ст. 43 Конституції України (право на своєчасне отримання винагороди за працю); ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
3. Зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) замінити державного виконавця у зазначених провадженнях, враховуючи порушення принципів законності та неупередженості, визначених ст. 19 Конституції України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
4. Заборонити державному виконавцю у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 від 07.08.2025 та № НОМЕР_2 від 07.08.2025:
- накладати арешт або здійснювати стягнення з грошового забезпечення позивача як військовослужбовця, що прямо заборонено ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження»;
- вчиняти виконавчі дії щодо житла, що є у спільній власності позивача, без його повідомлення та згоди, що суперечить ст. 30 Конституції України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
У подальшому позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної постанови та заборонити відповідачу та його посадовим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на арешт, блокування або стягнення коштів, що надходять на банківські рахунки позивача як грошове забезпечення військовослужбовця, у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - до вирішення справи по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
При цьому зазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року по справі №640/5463/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас суд звертає увагу на те, що посилання на негативний вплив рішень суб'єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №640/110/20, від 09 вересня 2020 року по справі №813/944/18 та від 28 вересня 2020 року по справі №620/2206/20.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).
Також суд звертає увагу на те, що наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання таких в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 по справі №200/3887/19-а.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи вказане, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 248, 256 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Марич Є.В.