21 січня 2026 року м. Київ справа №320/1636/25
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доТетіївського районного суду Київської області (09801, Київська область, м. Тетіїв, вул. Соборна, 27, код ЄДРПОУ 02892244)
провизнання протиправним частини наказу та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївського районного суду Київської області, в якому просила суд:
- визнати протиправним п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року № 01/02-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним служюовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області» , щодо встановлення мені надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу, та скасувати п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року № 01/02-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області»;
- визнати протиправним п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року № 09/02-08 «Про внесення змін до наказу №01/03-08 від 22.01.2024 р. «Про встановлення надбавки за вислугу років державним служюовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області» щодо встановлення мені надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу та скасувати п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року № 09/02-08 « Про внесення змін до наказу №01/03-08 від 22.01.2024 р. «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області»;
- зобов'язати Тетіївський районний суд Київської області здійснити перерахунок та виплату мені надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Тетіївського районного суду Київської області «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 14.04.2022 року № 13/02-08 з 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ наказом відповідача від 22.01.2024 №01/02-08 позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 01.01.2024) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, тоді як з 14.04.2022 вона становила 50%. Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані ст. ст. 50 та 52 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також, абзацом шостим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Вказує, що, таким чином, державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу. Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , є працівником Тетіївського районного суду Київської області . Працюю в суді з 2005 року , на посаді старшого секретаря року № 13/02-08 з 2007 року.
Згідно Наказу «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 14.04.22 № 13/02-08 позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 14.04.22 року становить 17 років 00 місяці 1 день.
На виконання вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-ІХ п. 6 Наказу Тетіївського районного суду від 22 січня 2024 року №01/02-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївського районного суду Київської області» на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 01 січня 2024 року) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років якій на державній службі становить 18 років 08 місяців 16 днів.
Далі п. 6 наказу Тетіївського районного суду від 05 квітня 2024 року №09/02-08 «Про внесення змін до наказу №01/02-08 від 22.11.24 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївського районного суду Київської області» на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» мені встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 10 січня 2024 року у розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років якій на державній службі становить 18 років 08 місяців 7 днів.
Не погоджуючись із встановленням надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2024 та з 10.01.2024 в розмірі 30%, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцієюта законами України.
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі -Закон №889-VIII) та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частинами 1, 2ст. 50 Закону №889-VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Згідно з положеннями ст. 46 Закону №889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Однак, Верховною Радою України 09.11.2023 прийнято Закон №3460-IX, пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:
1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;
2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Законом №3460-IX запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов'язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям «якості закону», зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.
Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як «систему»; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.
Водночас, відступ від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб'єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.
Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.
Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб'єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.
Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1)Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.
Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про державну службу», а не Закон України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
У рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
З огляду на викладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII, а не п. 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі є визнання протиправним та скасування спірних наказів із одночасним покладанням обов'язку на відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі позивачу відповідно дост. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Проте, у даному випадку рішення не підлягає допущенню до негайного виконання, оскільки судом на відповідача покладається обов'язок вчинити певну дію, а не присуджується виплата на користь позивача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання позову до адміністративного суду, а тому з урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Тетіївського районного суду Київської області (09801, Київська область, м. Тетіїв, вул. Соборна, 27, код ЄДРПОУ 02892244) про визнання протиправним частини наказу та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року № 01/02-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним служюовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області» , щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу, та скасувати п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року № 01/02-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області».
Визнати протиправним п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року № 09/02-08 «Про внесення змін до наказу №01/03-08 від 22.01.2024 р. «Про встановлення надбавки за вислугу років державним служюовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області» щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу та скасувати п. 6 наказу Тетіївського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року № 09/02-08 « Про внесення змін до наказу №01/03-08 від 22.01.2024 р. «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату Тетіївсьокго районного суду Київської області».
Зобов'язати Тетіївський районний суд Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Тетіївського районного суду Київської області «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 14.04.2022 року № 13/02-08 з 01 січня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.