20 січня 2026 року справа №320/36963/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2023 №26599240114.
Ухвалою суду від 24.10.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зроблені у винесеному податковому повідомленні-рішенні висновки не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, спростовуються наданими первинними документами. Вказано, що первинна податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік подана позивачкою з дотримання вимог та строків податкового законодавства, тому застосування штрафних санкцій за подану виправлену декларацію є порушенням її прав.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що позивачкою документи, передбачені Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (яким затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України»), не подавались та доказів звернення з відповідними документами позивачем не надано.
До суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відповідача, оскільки відповідачем не спростовано та не взято до уваги факт первинної подачі спірної податкової декларації.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2022 ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік. Граничний строк подання декларації за 2021 рік - 03.05.2022
У той же день, 01.05.2022, о 19 год 38 хв. позивачкою отримано квитанцію №2. Відповідно до квитанції №2 про прийняття податкової декларації про майновий стан та доходи, податкову декларацію від 01.05.2022 прийнято контролюючим органом.
Судом встановлено що через три місяці після прийняття податкової декларації від 01.05.2022, позивачці надіслано лист ГУ ДПС №6514/Р/26-15-24-01-02-12 від 01.08.2022, який містив інформацію про відмову у прийнятті податкової декларації від 01.05.2022.
У листі ГУ ДПС №6514/Р/26-15-24-01-02-12 від 01.08.2022 вказано на описку в частині зазначення в декларації категорії платника податків в податковій декларації від 01.05.2022 - замість «особа, яка проводить незалежну професійну діяльність», було позначено галочкою «фізична особа» та зазначено, що податкова декларація від 01.05.2022, яка була прийнята за №9433196657 у зв?язку із зазначеною опискою вважається неподаною.
Надалі, 28.09.2022 ОСОБА_1 виправлено описку в податковій декларації та надіслано засобами електронного зв?язку виправлену декларацію.
20 квітня 2023 року позивачкою отримано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2023 №26599240114, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у ППР зазначено «порушення «абзацу шість п.69.1 ст.69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010».
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулася до суду з з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) документ, що додається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПК України) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких додатковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого або виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пунктів 48.1 - 48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 ПК України.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Умовою, з якою чинне податкове законодавство пов'язує можливість прийняття або не прийняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
Обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації і за відсутності якої документ втрачає визначений Податкового кодексу України статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Згідно з пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПК України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
За приписами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
У даному випадку, судом встановлено, що 01.05.2022 позивачкою подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.
При цьому, позивачкою отримано квитанцію №2. Відповідно до квитанції №2 про прийняття податкової декларації про майновий стан та доходи, податкову декларацію від 01.05.2022 прийнято контролюючим органом.
Суд звертає увагу, що пунктом 9 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 №557 визначено, що виключно квитанція №2 є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття електронного документа контролюючим органом.
Саме у квитанції №2, зокрема, зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, дата і час прийняття (реєстрації) або неприйняття.
Таким чином квитанція №2 фіксує прийняття або відмову у прийнятті електронного документа, зокрема, податкової декларації після їх перевірки посадовою особою контролюючого органу.
Наведені приписи вказують, що перед прийняттям (тобто ще до відправлення другої квитанції) документ, який надійшов, повинен пройти попередню перевірку на наявність і коректність відображених у ньому обов?язкових реквізитів, в даному випадку - визначених статтями 48 та 49 Податкового кодексу України.
Якщо перевірку пройдено та податкову декларацію прийнято (платником податку отримано квитанцію №2 про прийняття документу), в контролюючого органу відсутні підстави для її подальшого невизнання та/або неприйняття.
Окрім того, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов?язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11. статті 49 Податкового кодексу України).
При цьому у разі отримання такої податкової декларації, надісланої засобами електронного зв?язку контролюючий орган зобов?язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації протягом п?яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1. пункту 49.11. статті 49 Податкового кодексу України).
Як зазначалося вище, податкова декларація від 01.05.2023 отримана податковим органом 01.05.2022, що підтверджується Квитанцією №2 від 01.05.2022.
Таким чином, податковий орган мав право направити письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації від 01.05.2022 із зазначенням причин такої відмови не пізніше 09.05.2022.
У той же час, лист відповідача №№6514/Р/26-15-24-01-02-12 про відмову у прийнятті декларації датований 01.08.2022.
Отже, позивачкою не допущено податкове порушення у виді несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивачки, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2023 №26599240114.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.