20 січня 2026 року
м. Харків
справа № 644/7865/24
провадження № 22-ц/818/681/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк"
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу Шиганської Наталії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року в складі судді Бабенко Ю.П. -
У вересні 2024 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту № 014-RО-82-93542523 від 17.06.2021 року у сумі 164389,54 грн та судові витрати у справі.
В обґрунтовані позовних вимог зазначено, що між відповідач звернувся до позивача з заявою № РВУ2-1360957 від 01.02.2016 року про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Згідно з цією Заявою, Відповідач прийняв умови публічної пропозиції Банку на отримання банківських послуг, які детально описані у Правилах, висловлюючи свою повну та беззастережну згоду з ними. Банк і Відповідач уклали Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-КО-82-93542523 від 17.06.2021 року, згідно з яким Банк видав Відповідачу кредит у розмірі 101 988,78 грн. до 17.06.2027 року. Факт отримання Відповідачем грошових коштів за Кредитом підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує переказ та зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача. У зв'язку із несплатою Відповідачем платежів за кредитом було проведено реструктуризацію у порядку встановленому п. 1.5 Розділу 6 Правил. У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Кредиту на адресу Відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за вих. №114/5-678768 від 29.07.2024 року, надавши можливість останньому добровільно (в позасудовому порядку) врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Дана вимога була направлена Позивачем засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта», однак у визначені у вимозі строки Відповідачем не виконана. Станом на 26.08.2024 року заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитом складає 164389,54 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 149391,75 грн., заборгованості за відсотками 14997,79 грн. 23.04.2025 року, під час розгляду справи в суді, представником позивача надано суду уточнений розрахунок заборгованості відповідача станом на 21.04.2025 року, згідно якого заборгованість за кредитом відповідача становить 117867,48 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за договором № 014-RО-82-93542523 від 17.06.2021 року у сумі 117867,48 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2171,08 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження погодження між сторонами у справі істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру процентів. Також суд дійшов висновку про доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів. За таких обставин суд задовольнив позовні вимоги з урахуванням наданого розрахунку заборгованості станом на 21.04.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Шиганська Н. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання кридитних коштів. Оскільки в матеріалах спрви відсутня інформацію про інші кредитні договори між сторонами у справі, судом безпідставно не враховано погашення заборгованості за договором кредиту на сумму 78 500 грн. Розрахунок заборгованості не містить в собі належні складові такого розрахунку, зокрема, в частині суми виданого кредиту, а саме замість 101 998,78 грн вказано 158 512,17 грн (капіталізовано в рамках реструктуризації 56 523,39 грн), на які безпідставно та протиправно Банком нараховувались відсотки за користування. Всього відповідач сплатила 206 011 грн, що свідчить про повне погашення заборгованості.
22.09.2025 Салтиков С.С., який діє в інтересах АТ «Райффайзен банк» подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази укладення кредитного договору та перерахування коштів за цим договором. Відповідачка підписавши кредитний договір усвідомлено погодилася з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також була належним чином поінформована про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту. Розрахунок заборгованості, складений представником банку станом на 21.04.2025 року містить в собі належні складові такого розрахунку. Посилання відповідачки на повну сплату заборгованості ОСОБА_1 та відсутність перед банком боргу спростовуються даними банкіської виписки та розрахунком заборгованості, що долучені до матеріалів справи та містиять відомості про частуову сплату відповідачкою грошових котів в рахунок повернення боргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 звернулася до АТ «Райффайзен Банк» та підписала угоду № PDV2-1360957 від 01.02.2016 року про акцепт Публічної пропозиції/Угода. Як вбачається зі змісту вказаної заяви, відповідачка прийняла/акцептувала публічну пропозицію АТ "Райффайзен Банк Аваль" про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Райффайзен Банк Аваль", що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті банку, висловила повну та безумовну згоду з її умовами (т.1 а.с. 14).
17.06.2021 на підставі вказаної угоди сторони підписали заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-93542523 від 17.06.2021, за умовами якої банк видав відповідачу кредит у розмірі 101 988,78 грн на строк 72 місяці з 17.06.2021 зі сплатою 0,01 % річних. З 18.08.2021 року процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 35,30 % річних, без укладання додаткової заяви до Заяви-Договору. Заява - Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 409283, позначка часу АЦСК: 17.06.2021 о 20:39 (т.1 а.с.9-10).
Пунктами 2.2.,2.5. вказаного договору визначено, що повернення кредиту має відбуватися щомісячними ануїтетними платежами, який включає плату погашення частини основної суми кредиту та процентів. З метою виконання грошового зобов'язання відповідач доручив банку здійснювати 12 числа кожного місяця договірне списання коштів з рахунку в сумі 3 428,87 грн., яка дорівнює сумі ануїтетного платежу.
З пункту 1.4. Договору вбачається, що у разі настання передбачених підпунктом 3.6.2 пункту 3.6 статті 3 розділу 6 правил обставин дефолту, банк має право відмовити клієнту в наданні кредиту (з припиненням зобов'язань банка надати кредит)та/або вимагати дострокового виконання клієнтом зобов'язань за кредитом, включаючи суму кредиту, сплату процентів, пені та інших платежів за кредитом, про що направляє клієнту письмове повідомлення. На письмову вимогу Банка, клієнт зобов'язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитом у відповідності до умов, зазначених у письмовому повідомленні Банка. У разі невиконання цієї вимоги, Банк має право пред'явити вимогу поручителям та або вжити заходи для стягнення заборгованості клієнта за кредитом, які не суперечать законодавству.
Одночасно з підписанням заяви- договору ОСОБА_1 було підписано заяву №014-RO-82-93542523 на приєднання до договору добровільного страхування життя №РБ1704-г від 12 червня 2020 року, графік платежів, паспорт споживчого кредиту та згода на обробку персональних даних о 17:33 (т.1 а.с. зворот 10-15).
Розділом 6 додатком 1 п.1.5 до розпорядження №Р-147/2 від 16.09.2023 року Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райфайзен банк» затвердженого Правлінням АТ «Райфайзен Банк» зазначено, що банк має прав проводити реструктиризацію зобов'язань клаєнта за кредитом. Ресруктуризація проводиться банком відповідно до внутрішніх документів банку з урахування платоспроможності та кредитоспроможності клієнта. Сторони дійшли згоди, що реструктуризація може бути здійснена банком без підписання додаткових угод між банком і клієнтом (т.1 зворот 26).
Згідно розрахунку заборгованості та виписки за договором, станом на 21.04.2025 року відповідачка має заборгованість у сумі 117867,48 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 117867,48 грн (т.1 а.с. 176-178).
На підтвердження позовних вимох АТ «Райффайзен Банк» надав виписку особистого рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с.16-19)
29.07.2024 АТ «Райффайзен Банк» на адресу ОСОБА_1 за вих № 114/5-678768 від 29.07.2024, направив вимогу про дострокове погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою процентів у сумі 164 389,54 грн (т. 1 а.с.20).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734 - VIIIдоговір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із АТ "Райффайзен Банк" угоду № PDV2-1360957 від 01.02.2016 та електронний договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-193542523 від 17.06.2021 та підписала таку у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»(електронним підписом одноразовим ідентифікатором 464236), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
АТ "Райффайзен Банк" свої зобов'язання перед Відповідачкою за Кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 101988,78 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 25.07.2024 року (а.с. 16).
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 101 988,78 грн.
Судова колегія зазначає, що відповідачка, підписавши кредитний договір, підтвердила факт ознайомлення з його змістом та Правилами, а також отримання повної та достатньої інформації для належного розуміння умов надання послуги. Таким чином, відповідачка усвідомлено погодився з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також була належним чином поінформована про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
За умовами договору погашення заборгованості мало відбуватися шляхом здійснення щомісячних аутентних платежів у вигляді тіла кредиту та нарахованих відстотків
Даними виписки та розрахунку підтверджується, що відповідач припинила виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів. Станом на 26.07.2024 прострочена зборгованість складала 18 538,38 грн .
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
09.09.2024 Банк направив відповідач вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №114/5-678768 від 29.07.2024 та дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою проценів в сумі 164 389, 54 грн.
За змістом розрахунку заборгованості за кредитним договором частина зазначеного боргу у розмірі була капіталізована в межах реструктуризації, проведеної у порядку, визначеному пунктом 1.5 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк». Тобто відповідачка фактично була звільнена від частини боргу.
Наданий банком розрахунок містить усі складові, зокрема: суму фактично отриманого кредиту - 101 988,78 грн, суму, капіталізовану в межах реструктуризації, а також деталізацію дат планового та фактичного нарахування та залишку заборгованості, що у сукупності свідчить про коректність і повноту здійсненого розрахунку. Згідно даних розрахунку станом на час звернення до суду борг позивачки за тілом кредиту дорівнював 143 938,60 грн та за відстотками 3 313,97 грн
Враховуючи часткове погашення відповідачем боргу, а саме: 11.12.2024 у розмірі 8570,00 грн 13.01.2025 в розмірі 16 980 грн , 10.02.2025 у розмірі 12 600 грн ,12.03.2025 які були зараховані банком у рахунок погашення існуючої заборгованості за договором № 014-RO-82-193542523 від 17.06.2021 року, та станом на 21.04.2025 року заборгованість складає 117 867,48.
Доводи апеляційної скарги щодо повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки надані відповідачем виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 та квитанції від 18.02.2025, 31.08.2024, 06.08.2024, 06.06.2024, 29.04.2024, 20.02.2024, 13.02.2024, 07.02.2024, 07.01.2024, 02.01.2024, 09.12.2023, 02.12.2023, 29.09.2023, 17.10.2023, 25.07.2023, 27.06.2023 та 06.06.2023 не містять обов'язкових реквізитів отримувача коштів, зокрема відомостей про рахунок отримувача та призначення платежу.
За відсутності таких даних неможливо встановити, що зазначені грошові кошти були фактично зараховані саме на рахунок кредитора та спрямовані на погашення заборгованості за спірним кредитним договором, у зв'язку з чим ці докази не підтверджують виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для звдовлення апенляційної скарги і скасування рішення суду - відсутні.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук