Іменем України
20 січня 2026 року
м. Харків
справа № 636/7617/24
провадження № 22-ц/818/468/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Смелянець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «П.О.С.Т.», третя особа: Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року, постановлене суддею Золотоверхою О.О.
У вересні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023 укладений між ТОВ "П.О.С.Т." та ОСОБА_5 ; застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023, зобов'язати ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) повернути (передати) ОСОБА_1 транспортний засіб - легковий автомобіль марки «PEUGEOT» моделі «301», номер шасі/кузова/рами (ідентифікаційний номер транспортного засобу) НОМЕР_1 та ключ до запалювання до вказаного транспортного засобу, скасувати перереєстрацію вказаного транспортного засобу, здійснену Територіальним сервісним центром № 8045 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві за ОСОБА_5 ; відновити державну реєстрацію вказаного транспортного засобу за позивачем, а також стягнути судові витрати.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023, укладений між ТОВ "П.О.С.Т." та ОСОБА_5 . Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023, що укладений між ТОВ "П.О.С.Т." та ОСОБА_5 . Зобов'язано ОСОБА_7 повернути (передати) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «PEUGEOT» моделі «301», номер шасі/кузова/рами (ідентифікаційний номер транспортного засобу) НОМЕР_1 та ключ до запалювання до вказаного транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «П.О.С.Т.» на користь ОСОБА_1 в рівних частках судові витрати у розмірі 5284.78 грн., по 2642.39 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачка є добросовісним набувачем, судом проігноровано той факт, що транспортний засіб «PEUGEOT», був законно та офіційно придбаний ОСОБА_2 . Так, між минулим власником ОСОБА_1 як Комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «П.О.С.Т.» як Комісіонером в особі ОСОБА_8 було укладено Договір комісії №6508/23/1/014803 від 29.11.2023. Суди повинні враховувати положення ч. 2 ст. 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності. Це означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, отже майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу 8047/2022/3576886 транспортного засобу від 28.12.2022 (копія а.с.13-14), укладеного між ТОВ «ТРАСТ КОНСАЛТИНГ ГРУП» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), останній придбав транспортний засіб марки Peugeot, моделі 301, 2021 р.в., білого кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , н.з. - НОМЕР_4 , зареєстрований за продавцем 28.12.2022 ТСЦ 8047, ціна ТЗ за домовленістю сторін складає 100 000.00 грн.
На підтвердження реєстрації за позивачем 28.12.2022 транспортного засобу марки Peugeot, моделі 301, 2021 р.в., білого кольору, VIN НОМЕР_1 надано і копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8047 (д.н.з. ТЗ НОМЕР_6 ) (а.с.15).
До суду надано копію договору комісії № 6508/23/1/014803 від 29.11.2023 (а.с.17-18), з якого вбачається, що ТОВ "П.О.С.Т." (комісіонер) зобов'язується за дорученням ОСОБА_1 (комітента) вчинити за рахунок Комітента за комісійну плату від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «PEUGEOT 301», 2021 р.в., білого кольору, VIN, №кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , н.з. НОМЕР_8 , зареєстрований за власником 28.12.2022, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 15 000.00 грн.
30.11.2023 між ТОВ «П.О.С.Т.» (комісіонером) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (копія а.с.19-20), предметом якого є транспортний засіб марки Peugeot, моделі 301, 2021 р.в., білого кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , н.з. - НОМЕР_4 , зареєстрований за власником 28.12.2022, згідно якого остання придбала вказаний автомобіль за 15000.00 грн.
01.12.2023 ОСОБА_5 звернулася із заявою №1917894481 (копія а.с.21-22) до ТСЦ 8047, в якій просила провести операцію «308 - Перереєстрація на нового власника за дог.купівлі-продажу (СГ)» щодо перереєстрації на її ім'я спірного транспортного засобу та залишення наявних номерних знаків.
13.12.2023 на ТЗ марки Peugeot, моделі 301, 2021 р.в., білого кольору, VIN НОМЕР_1 видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_5 (д.н.з. НОМЕР_6 ) (копія а.с.16).
22.12.2023 до ЄРДР за №12023100050004307 Оболонським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 289 КК України за заявою ОСОБА_1 за наступним фактом: «21.12.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Корабельна 1, невстановлена досудовим розслідуванням особа, шахрайським шляхом незаконно заволоділа транспортними засобами, зокрема: автомобіль марки «Peugeot», моделі «301», 2021 р.н., білого кольору, р.н. НОМЕР_6 , номер шасі « НОМЕР_1 ».
В рамках кримінального провадження за №12023100050004307 проведено почеркознавчу експертизу та надано висновок експерта №СЕ-19/111-24/26490-ПЧ від 06.05.2024 (копія а.с.24-29), з якого вбачається, що підпис у графі «Комітент» у договорі комісії №6508/23/1/014803 від 29.11.2023 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у графі «Комітент (довірена особа)» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6508/23/1/014803 від 29.11.2023 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у графі «Комітент (довірена особа)» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6508/23/1/003562 від 28.08.2023 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
В рамках кримінального провадження за №12023100050004307 проведено автотоварознавчу експертизу та надано висновок експерта №СЕ-19/111-23/68935-АВ від 11.01.2024 (а.с.30-40), з якого вбачається, що ринкова вартість ТЗ марки «Peugeot» моделі «301», 2021 р.в., білого кольору, р.н. НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер кузова « НОМЕР_1 », станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 21.12.2023, становить 315525.60 грн.
З копії ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.06.2024 по справі №756/6773/24 (а.с.41-42) вбачається, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.01.2024 накладено арешт та ТЗ марки «Peugeot» моделі «301», 2021 р.в., білого кольору, ідентифікаційний номер кузова « НОМЕР_1 » із забороною користування, розпорядження та відчуження. Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.06.2024 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.01.2024 у КП №12023100050004307 від 22.12.2023 на вказаний автомобіль в частині заборони користування вказаним майном, роз'яснено необхідність повернення майна власнику.
Згідно копії протоколу передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 12.06.2024 (а.с.43) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано на відповідальне зберігання ТЗ марки «Peugeot» моделі «301», 2021 р.в., білого кольору, р.н. НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер кузова « НОМЕР_1 ».
Третьою особою надано копію результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 28.10.2024 щодо ТЗ Peugeot 301, 1587, (2021), білий, № двиг. НОМЕР_10 , № куз. НОМЕР_1 (а.с.80), з якого вбачається, що 02.06.2021 вказаний ТЗ зареєстровано за ТОВ «ОТП Лізинг» (свідоцтво НОМЕР_11 , первинна реєстрація нового ТЗ, придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону), 28.12.2022 - за ТОВ «ТРАС КОНСАЛТИНГ ГРУП» (свідоцтво СТР 316097, перереєстрація ТЗ за договором фінансового лізингу та ДКП предмета лізингу), 28.12.2022 - за ОСОБА_1 (свідоцтво СТР НОМЕР_12 , перереєстрація ТЗ на нов. Власника по договору, укладеному в ТСЦ), 01.12.2023 - за ОСОБА_5 (свідоцтво СТО 914177, перереєстрація на нового власника за дог.купівлі-продажу (СГ), 13.12.2023 - за ОСОБА_5 (свідоцтво СТО 978171, перереєстрація при переобладнанні для роботи на газовому пальному).
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
Судом встановлено, що реєстрація транспортного засобу марки «PEUGEOT» моделі «301», номер шасі (ідентифікаційний номер НОМЕР_13 ), за відповідачем ОСОБА_2 відбулася 13.12.2023 року на підставі договору комісії № 6508/23/1/014803 від 29.11.2023 та наступного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023, укладеного між TOB «П.О.С.Т.» та ОСОБА_9 .
Водночас, позивач стверджує, що не укладав договору комісії із TOB «П.О.С.Т.» та не уповноважував цього відповідача вчиняти будь-які дії, в тому числі відчужувати спірний автомобіль, у зв'язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 12023100050004307 від 22.12.2023.
Згідно висновку Київського НДЕКЦ № СЕ-19/111-24/26490-ПЧ від 06.05.2024 встановлено, що підпис від імені позивача у договорі комісії № 6508/23/1/014803 від 29.11.2023 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Висновок експерта складено відповідно до вимог чинного законодавства в рамках кримінального провадження 12023100050004307 від 22.12.2023. Експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтею 384, 385 КК України.
Стороною відповідача не надано доказів на спростування вказаного висновку експерта чи його оскарження.
Відтак вказаний висновок слід взяти до уваги, враховуючи постанову Верховного Суду № 363/2043/16-ц від 28 липня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як висновками експертів (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що обставини, які вбачаються із висновку почеркознавчої експертизи, щодо неналежності підпису позивача у договорі комісії, є достатніми для встановлення відсутності волі позивача на вчинення цього правочину.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною 1 статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За змістом частини першої статті 387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як передбачено частинами першою-третьою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Тобто добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. При цьому за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не підписував договору комісії, а тому такий правочин в силу закону між комісіонером TOB «П.О.С.Т.» та комітентом ОСОБА_1 не укладався. Тобто, волі позивача на відчуження спірного транспортного засобу не було, однак на підставі договору купівлі-продажу № 6508/23/1/014803 від 30.11.2023, укладеного між TOB «П.О.С.Т.» та ОСОБА_9 належний позивачу автомобіль марки «PEUGEOT» моделі «301», номер шасі (ідентифікаційний номер НОМЕР_13 ), білий, № двиг. НОМЕР_10 , було перереєстровано на нового власника.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, на підставі договору комісії та договору купівлі-продажу, який ним не підписувався.
Таким чином позивачем доведено факт вибуття спірного автомобіля з його володіння не з його волі, зібрані у справі матеріали не підтверджують факт набуття відповідачкою права власності на спірний автомобіль без достатніх правових підстав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги, що судом не встановлено яким чином авто вибуло з володіння власника судова колегія зазначає, що доказів якіб свідчили, що позивач самостійно передав належний йому транспортний засіб у володіння іншої особи, яка розпорядилась ним шляхом укладення договору купівлі-продажу матеріали справи не містять.
За захистом порушено права позивач звернувся до слідчого управління, з метою встановлення особи, яка незаконно заволоділа належним йому майном.
Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю.Тичкова