Справа № 638/12628/25 Головуючий суддя І інстанції Щепіхана В.В.
Апеляційне провадження № 33/818/406/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
14 січня 2026 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Гардаушенка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні головний сержант, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку розстрочку виконання постанови суду по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - відмовлено. Роз'яснено ОСОБА_1 , що це не позбавляє його права на повторне звернення до суду в порядку, передбаченому КУпАП, після усунення недоліків клопотання.
Постановою встановлено, що згідно протоколу серії ДНХІ № 3396 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 27.06.2025, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, штаб сержант ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Проте, всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби штаб сержант ОСОБА_1 перебував на території військової частини (в пункті її тимчасової діяльності) та виконував службові обов?язки в стані алкогольного сп?яніння в умовах особливого періоду, за наступних обставин: 27.06.2025 близько 18:30, мобільною групою ВСП був виявлений з ознаками алкогольного сп?яніння штаб сержант ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов?язків по АДРЕСА_2 . В подальшому штаб сержант ОСОБА_1 був доставлений до пункту дислокації групи ВСП АДРЕСА_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння за допомогою приладу Алконт-М № 00242-15. Відповідно до тесту № 3382 від 27.06.2025 вставлено діагноз: алкогольне сп?яніння 2,51 % проміле.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02.09.2025 стосовно нього скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки усі матеріали у цій справі сфальсифіковані лейтенантом ОСОБА_2 , протокол про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП серії ДНХІ № 3396 від 27.06.2025 в його присутності не складався, жодних документів він не підписував, письмові пояснення від 03.07.2025 від його імені складені іншою особою.
До початку апеляційного розгляду ОСОБА_1 також просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02.09.2025, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за його відсутності та останній не був повідомлений про дату і місце судового розгляду, а про існування оскаржуваної постанови йому випадково стало відомо 14.11.2025, а тому він не мав об'єктивної можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений чинним законодавством.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення і доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Гардаушенка С.П., які повністю підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення подану апеляційну скаргу, з наступних підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено об'єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Зокрема, цих обставин також не встановлено і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами обов'язків військової служби в стані сп'яніння.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 (а.с.2-3); акту №70 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу (а.с.5); роздруківки тесту на алкоголь, проведеного за допомогою приладу «Алконт-М» від 27.06.2025 (а.с.4); письмової заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025 (а.с.9); копії військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.6); копії довідки №89 від 15.01.2025 за підписом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а.с.11); письмових пояснень ОСОБА_1 від 03.07.2025 (а.с.12).
З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 вбачається, що він складений у відповідності до ст.ст. 254-256 КУпАП, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та який особисто підписав останній (а.с.3-5).
Зокрема, 27.06.2025 близько 18 год. 30 хв. мобільною групою ВСП був виявлений з ознаками алкогольного сп?яніння штаб сержант ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов?язків по АДРЕСА_2 . В подальшому штаб сержант ОСОБА_1 був доставлений до пункту дислокації групи ВСП АДРЕСА_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння за допомогою приладу Алконт-М № 00242-15. Відповідно до тесту № 3382 від 27.06.2025 поставлено діагноз: алкогольне сп?яніння 2,51 % проміле.
Таким чином, за викладених вище обставин, штаб сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, займаючи посаду головного сержанта, в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.2-3).
При цьому, відповідно до цього протоколу, у ньому зазначені права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, про що свідчить підпис останнього у цьому протоколі (а.с. 2-3).
Крім того, ОСОБА_1 у цьому протоколі зазначив, що свою провину визнає та не вказував щодо незаконних дій працівників ВСП (а.с.3).
Належить також зазначити що протокол про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 також складено за участі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили своїми підписами обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с.2-3).
Згідно відомостей копії військового квитка серії НОМЕР_2 та довідки №89 від 15.01.2025 за підписом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , штаб сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2024 №256 (а.с.6, 7).
Окрім цього, з відомостей акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу № 70 від 27.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою технічного засобу «Алконт-М №00242-15» складає 2,51 проміле. Огляд проведено у зв'язку із встановленням у ОСОБА_1 наступних ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини; хитка хода; нечітка мова. З результатами огляду ОСОБА_1 згоден, що засвідчив особистим підписом (а.с.5).
Також апеляційний суд зауважує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено 27.06.2025 в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчить їх особистий підпис в акті огляду на стан алкогольного з використанням спеціального технічного засобу № 70 від 27.06.2025, а тому відсутні будь-які порушення вимог ст. 266-1 КУпАП (а.с.5).
З роздруківки технічного засобу «Алконт-М» від 02.09.2025, вбачається, що 27.06.2025 о 18 год. 52 хв. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу «Алконт-М» (прилад №00242, тест №3382) та результат огляду складає 2,51 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі роздруківки (а.с.4).
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025, останній просив провадити розгляд справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 за його відсутності. Свою провину визнає в повному обсязі, щиро кається та просив призначити найменш суворе покарання у зв'язку з важким матеріальним становищем. Зі змістом протоколу ознайомлений, фактичні обставини не оспорює та погоджується з ними (а.с.9).
Крім того, апеляційний суд бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.07.2025, які він надав суду першої інстанції та з яких вбачається, що останній просив врахувати суд, що 27.06.2025 він вчинив адміністративне правопорушення, а саме вживав спиртні напої, внаслідок тяжких сімейних обставин, а також просив про розстрочку виконання постанови суду по справі про адміністративне правопорушення у частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с.12-14).
Апеляційний суд бере до уваги, що протокол про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, складений відповідно до вимог Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення № 329 від 23.10.2021 (далі - Інструкція № 329 від 23.10.2021), у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому відомості узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб.
При цьому, незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями офіцера відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенанта ОСОБА_2 , який провадив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та складав протокол про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025, ОСОБА_1 та захисник Гардаушенко С.П. не скористались своїм процесуальним правом і не звертались зі скаргами на дії цієї посадової особи до її керівництва або до вищого військового керівництва, в порядку ст.267 КУпАП, хоча сторона захисту мала для цього достатньо часу.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Гардаушенко С.П. звертались до правоохоронних органів із заявою, в порядку ст.214 КПК України, щодо внесення відомостей до ЄРДР з метою порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи та перевищенні своїх службових повноважень офіцером відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенантом ОСОБА_2 .
Під час апеляційного розгляду, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду цієї справи, досліджуючи апеляційні доводи, апеляційним судом з'ясовано та встановлено, що сторона захисту не має відомостей щодо фальсифікації матеріалів цієї справи лейтенантом ОСОБА_2 або іншими посадовими особами ВСП.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій посадових осіб Військової служби правопорядку щодо огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у пункті дислокації групи ІНФОРМАЦІЯ_3 , складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 за ч.3 ст.172-20 КУпАП та адміністративних матеріалів за цим протоколом.
Апеляційний суд також зазначає, що сторона захисту не заявляла будь-яких клопотань про виклик та допит свідків у цій справі з метою підтвердження їх версії про те, що 27.06.2025 посадовими особами ВСП не провадився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у пункті дислокації групи ВСП АДРЕСА_3 , а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.
За таких обставин, проведений 27.06.2025 о 18 год. 52 хв. огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у у пункті дислокації групи ІНФОРМАЦІЯ_3 не є таким, що проведений з порушенням будь-яких положень ст. 266-1 КУпАП, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним.
Твердження ОСОБА_1 про те, що 27.06.2025 він не виконував службових обов'язків та не перебував на території військової частини НОМЕР_1 (в пункті її тимчасової дислокації), апеляційним судом не приймається, оскільки відповідних відомостей, які б це спростовували, стороною захисту не надано, у зв'язку з чим доводи апелянта також є необґрунтованими та безпідставними.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , безперешкодно міг отримати від свого безпосереднього командира чи командування військової частини, де він проходить військову службу, довідку про те, що 27.06.2025 він не виконував обов'язків військової служби або перебував в іншому місці виконання бойових завдань, ніж це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025, але цього так і не зробив, намагаючись перекласти на суд функції захисту шляхом власного пошуку та збирання доказів на підтвердження доводів його апеляційної скарги, що є неприпустимим.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його права на захист через проведення судового розгляду за його відсутності, на переконання апеляційного суду, такі твердження апелянта також є суб'єктивними та необґрунтованими, з наступних підстав.
Як вбачається з відомостей письмової заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025, останній просив провадити судовий розгляд у цій справі за його відсутності, а також він повністю визнавав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 (а.с.9).
Крім того, в своїх письмових поясненнях від 03.07.2025, яка була адресована на адресу суду першої інстанції, ОСОБА_1 також визнавав свою вину у вчиненні 27.06.2025 адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (а.с.12).
Окрім цього, матеріали судового провадження не містять клопотань або заяв від ОСОБА_1 про обов'язкову його участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції або про відкладення судового засідання, яке було призначено на 02.09.2025.
При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що стороною захисту не надано суду доказів щодо фальсифікації матеріалів цієї справи, про що зазначалося вище.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Водночас, перевіряючи апеляційній доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Окрім цього, ОСОБА_1 був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №3396 від 27.06.2025 та про місце розгляду справи, у зв'язку з чим він не був процесуальної можливості направляти до Шевченківського районного суду Харківської області клопотання про розгляд справи за його присутності або про відкладення судового розгляду.
Крім того, належить врахувати, що судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду подану апеляційну скаргу на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02.09.2025 та під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 разом із своїм захисником Гардаушенком С.П. особисто приймали участь під час апеляційного розгляду з метою повного, всебічного розгляду апеляційної скарги та дотримання процесуального права на захист.
Судом апеляційної інстанції також надано стороні захисту достатньо часу для подання нових доказів у справі на підтвердження версії апелянта щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови.
Разом з цим, ОСОБА_1 та захисник Гардаушенка С.П. цією процесуальною можливістю не скористались та сторона захисту не надала апеляційному суду нових доказів, які могли спростувати висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 , які він зазначив в апеляційній скарзі та підтримав під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Отже, під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.3 ст. 172-20 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Отже, апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції, у повній відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - задовольнити, поновивши цей процесуальний строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков