про відмову у відкритті апеляційного провадження
22 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 6-55/11
Провадження № 22-ц/4815/409/26
Рівненський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого Гордійчук С.О,
суддів: Боймиструка С.В.,
Шимківа С.С.
переверівши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Казбулатової О.М. на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року у справі за заявою ОСОБА_2 до Млинівського районного суду Рівненської області про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником,
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року заяву ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 , зацікавлена особа: відділ державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником задоволено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 19 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Казбулатова О.М. звернулася з апеляційною скаргою, яка подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, покликаючись на те, що судом першої інстанції не було залучено ОСОБА_1 до участі у справі, хоч вона являється заінтересованою особою. Вважає, що суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов'язки.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 січня 2026 року причини пропуску строку скаржника на апеляційне оскарження визнано неповажними, а тому апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення пропуску строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку. Апелянту надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
15 січня 2026 року на виконання вимог ухвали представник скаржника адвокат Казбулатова О.М. надіслала заяву про усунення недоліків.
Як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує той факт, що вона була присутня на судових засіданнях по справах №566/531/1 від 13 січня 2021 року та №566/269/21 від 29 листопада 2021 року, однак у зв'язку з недостатнім рівнем обізнаності у процесуально-правових питаннях не усвідомлювала порядок подальших процесуальних дій.
Разом з тим, скаржниця знала про своє право на звернення за правовою допомогою, однак у відповідний період часу мала незначні та нестабільні доходи, у зв'язку з чим була позбавлена реальної можливості оплачувати послуги адвоката.
На переконання заявника, зазначене є достатніми підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Частиною 4 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися норм процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Верховний суд безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що остання була малообізнана в процесуально-правових питаннях не заслуговують на увагу, оскільки для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність обставин необізнаності в сфері права. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження обставин, які призвели до пропуску процесуального строку, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Згідно положень ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання.
Слід також наголосити на презумпції знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.
Юридична необізнаність ОСОБА_1 і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.
Окрім того, посилання представника апелянта на відсутність коштів у ОСОБА_1 для оплати послуг адвоката також не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки статтею 59 Конституції України передбачено право особи на звернення за безоплатною правовою допомогою для захисту своїх прав.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Отже, наведені представником ОСОБА_1 адвокатом Казбулатовою О.М. підстави пропуску строку (13 років) на апеляційне оскарження є неповажними, а жодних інших підстав для поновлення строків та доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено та не надано.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи наведене, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини другої статті 358 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 357, 358, апеляційний суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Казбулатової О.М. на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Гордійчук С. О.
Судді: Боймиструк С.В.
Шимків С.С.