Справа № 535/976/25 Номер провадження 33/814/353/26Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
21 січня 2026 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
За участю секретаря Дороженка Р.Г.,
Захисника-адвоката Сідько С.І.
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сідько Світлани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Котелевського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року,
Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 08.10.2025, о 22:20 год., по вул. Миколаївська, 6, в с. Котельва, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки, із застосуванням приладу Драгер 6810, результат 0,50%, безперервна відеофіксація, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду, захисник Сідько С.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити на підставі ч.1 п. 1 ст. 247 КУпАП.
Вказує, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже огляд мав проводитися в порядку ст. 266-1 КУпАП, працівниками ВСП, які взагалі не викликалися.
Також звертає увагу, що водій не має посвідчення водія, а отже до нього неможливо застосувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування ТЗ.
Вважає, що поліцейськими були допущені процесуальні порушення при складанні протоколу, оскільки не залучені свідки, водія не одразу було повідомлено про здійснення відеофіксації події та не роз'яснено про права особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами в даній справі є:
протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №477638 від 08.10.2025 за ч. 1 ст.130 КУпАП щодо керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, з особистими поясненнями «згоден»,
талон тестування на алкоголь за допомогою алкотестеру Drager 6810, тест №1197, згідно якого станом на 22:25 год. 08.10.2025 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат 0,50 %,
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, з результатом якого в 0,50 % ОСОБА_1 був згоден,
направлення на огляд водія транспортного засобу, з особистим записом «В медичний заклад відмовляюся»,
записи з бодікамер працівників поліції,
Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані в суді апеляційної інстанції.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не доводять факт відсутності в діях притягнутого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Так, за нормативним визначенням ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З долученого до справи відеозапису з вбачається зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з підстав непрацюючого переднього габариту.
В ході спілкування та перевірки документів у водія, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я.
Водій погодився пройти огляд на місці зупинки та здійснив продуття алготестеру, результат якого виявився позитивним - 0,50 % та з яким ОСОБА_1 був згоден, від проходження огляду в медичному закладі відмовився, про що письмово зазначив особисто.
Позитивний результат огляду на стан сп'яніння став підставою для складання працівниками поліції протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на недотримання процедури огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та відповідно його огляд мав проводитися працівниками ВСП в порядку ст. 261-1 КУпАП є помилковими та відхиляються апеляційним судом.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Правопорушення вчинене військовослужбовцем тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Разом з тим, як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанції, правопорушником чи його захисником не було надано доказів щодо підтвердження перебування останнього в статусі військовослужбовця, який виконує обов'язки військової служби станом на 08.10.2025, в тому числі під час керування транспортним засобом, як то передбачено положеннями ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме : поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Надані в суді першої інстанції військовий квиток на ім'я ОСОБА_1 з записом складення присяги та зарахування на військову службу за контрактом з 02.05.2024 та посвідчення учасника бойових дій, жодним чином не свідчить, що останній на момент скоєння адміністративного правопорушення виконував обов'язки військової служби в розумінні положень ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто на підставі відповідного наказу командира.
Оскільки зібраними по справи доказами не доводиться факт виконання водієм ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом обов'язків військової служби, в тому числі пов'язаної із прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок або повернення до місця служби, апеляційний суд приходить до висновку про вірну кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про не залучення свідків, то апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 266 КУпАП весь процес від моменту зупинки ТЗ, спілкування з водієм, проходження останнім огляду на стан сп'яніння, фіксувався на технічні засоби відеозапису, а залучення свідків проводиться лише в разі неможливості застосування таких засобів.
Безпідставним є також посилання на неправомірність позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом з огляду на неотримання ним взагалі посвідчення водія.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Вказаного висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року при розгляді справи № 702/301/20, який підлягає обов'язковому застосуванню при розгляді справ подібної категорії за правилами КУпАП, які пов'язані з порушенням Правил дорожнього руху України.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника Сідько Світлани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Котелевського районного суду Полтавської області від 24 грудня 20256 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна