Іменем України
20 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 394/273/25
провадження № 22-ц/4809/105/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) Дуковського О.Л.
суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року, у складі головуючого судді Краснопольської Л.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми боргу,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми боргу.
В обгрунтування позову вказував, що 01.10.2020 у м. Кропивницькому по вул. Преображенській сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Opel державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 .
Зазначав, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2020 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
02.08.2021 між ПрАТ «СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №02/08/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПрАТ «СК «Вусо» відступив, а ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу, збитків завданих за договорами страхування, перелік яких зазначено в додатку №1 до договору, в тому числі право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом №190151984 від 11.04.2020.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто із ОСОБА_2 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 21461,38 грн , крім того стягнуто сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
01.05.2023 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №71658079.
Проте, станом на день звернення до суду із цим позовом рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 залишилося не виконаним.
Просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі - 2025,01 грн , інфляційні втрати в розмірі 10479,77 грн , сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн .
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в розмірі 429,23 грн, інфляційні втрати в розмірі 61,74 грн, всього 490,97 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплачений судовий збір в розмірі 38,00 грн, витрати за надану правову допомогу в розмірі 1000,00 грн .
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, не врахував, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, тож вони нараховуються незалежно від вини боржника. Неможливість виконання зобов'язання внаслідок відсутності коштів не звільняє від відповідальності.
Позивач вважає, що порушення боржником взятих на себе зобов?язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на п. 18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України, а саме, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності ,визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.
Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що між сторонами не укладалося договорів, а стягнення шкоди відбулося в порядку регресу на підставі судового рішення, яке є обов?язковим для виконання.
Тому, у цій справі наявні деліктні зобов?язання або зобов?язання із заподіяння шкоди, що передбачають собою недоговірні зобов?язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 було задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнено з ОСОБА_2 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 21461,38 грн , сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн (а.с. 4-5).
Після набрання рішеннями суду законної сили, 01.05.2023 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №71658079.
Встановлено, що станом на день звернення ФОП ОСОБА_1 із цим позовом до суду, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 не було виконане (а.с. 6).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 було встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 190151984, автомобіля марки «Opel Omega 2.0», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з терміном дії з 12.04.2020 по 11.04.2021 включно.
Відповідно до вказаного полісу страхування ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
При цьому базовий платіж та коригуючі коефіцієнти, що застосовувалися для розрахунку розміру страхового платежу становить зменшення пільговику 50 %.
Було встановлено, що 01.10.2020 о 09:11 годині в м. Кропивницький на перехресті вул. Преображенська та вул. Архангельська сталася ДТП за участю автомобілів «Opel Omega 2.0» під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ 21101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 ..
Постановою Ленінського районного суд м. Кіровограда від 17.12.2020 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення.
Власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля ВАЗ 21101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 звернувся до страховика ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за полісом № 190151984 від 11.04.2020.
Страховиком визнано вказану подію страховим випадком і відповідно до чого виплатило власнику автомобіля ВАЗ 21101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 страхове відшкодування в загальному розмірі 42922,75 грн , що підтверджується страховим актом № 2063859-3 від 12.11.2020 та платіжними дорученнями № 31987 від 03.11.2020, № 29132 від 12.10.2020 та № 33048 від 12.11.2020 .
02.08.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» ( первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір № 02/08/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеним договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до Додатку №1 до вищевказаного договору новим кредитором прийнято право вимоги по договору страхування № 190151984.
Оскільки рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 не було виконано, позивач звернувся із цим позовом з посиланням на те, що має право на стягнення із відповідача суми інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня ухвалення рішення у справі та до дня звернення із цією позовною заявою.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що відповідач звільняється від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також звільняється від сплати неустойки за таке прострочення, застосувавши положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції послався на те, що після 24 лютого 2022 року боржник (позичальник) звільнений від відповідальності, визначеної ч.2 статті 625 ЦК України.
Тому суд першої інстанції вважав, що нарахування обрахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період починаючи з 24 лютого 2022 року є невірним та вимоги щодо стягнення таких коштів є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти, рішення суду (частина друга статті 11 ЦК України).
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між суб'єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди.
Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 06 грудня 2023 року у справі № 522/12406/22.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов'язання, що підтверджується рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022, яке набрало законної сили 02.06.2022, про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 21461,38 грн, а також судових витрат у розмірі 4908,00 грн (а.с.4- 5).
Виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2022 - відкрито 01.05.2023 (а.с. 6).
Отже, відповідач не виконав грошове зобов'язання, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних недоговірних відносин норми статті 625 ЦК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц).
Відповідного висновку щодо того, що приписи статті 625 ЦК України застосовні до правовідносин, які виникають унаслідок порушення обов'язку з виплати відшкодування шкоди у визначеному в чинному рішенні суду розмірі, а саме у разі несвоєчасного виконання такого рішення, Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, провадження № 14-91цс22, хоча вона й стосувалась прострочення виконання грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, підтвердженого судовим рішенням.
Колегія суддів вважає, що у разі коли грошове зобов'язання з компенсації шкоди, визначене рішенням суду, не виконане, наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення його виконання.
Отже, у даному разі є підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням суду.
Разом з тим, визначаючи час прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів виходить з того, що обов'язок зі сплати заборгованості у відповідача виник з моменту набрання рішенням законної сили - 02 червня 2022 року, а не з наступного для після його ухвалення, як помилково вважає позивач та по день звернення із позовною заявою - 11.03.2025 (а.с.1).
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Здійснивши розрахунок за період з 02 червня 2022 року по 11 березня 2025 року інфляційні втрати складають - 7185,55 грн .
Розрахунок 3% здійснюється за формулою: сума санкції = С x 3% x Д : 365 (366), де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
3 % річних за період з 02.06.2025 до 11.03.2015 становить -1786,88 грн .
Таким чином, з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1786,88 грн та інфляційні втрати в розмірі 7185,55 грн.
Висновок суду першої інстанції, що відповідач звільнений від сплати 3% річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, на час воєнного стану на підставі пункту 18 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Визначене вказаним пунктом звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, стосується лише грошових зобов'язань, що виникли з договору кредиту (позики).
Натомість грошове зобов'язання в даній справі виникло з відшкодування шкоди (збитків) в порядку регресу, тобто є позадоговірним, а не позикою (кредитом), і до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегія суддів вбачає підстави, передбачені статтею 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції, в розмірі 1500,00 грн , враховуючи те, що позов подано особисто позивачем через його електронний кабінет в системі Електронний суд , у судових засіданнях представник позивача, адвокат Самойленко П.М. участь не брав.
Питання щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції не розглядається, оскільки в апеляційній скарзі вказано лише про орієнтовний розмір таких витрат без надання доказів щодо них, а також апеляційна скарга була подана особисто ОСОБА_1 , через його електронний кабінет, а не його адвокатом.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 02 червня 2022 року по 11 березня 2025 року 3% річних у розмірі 1786,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 7185,55 грн , а всього 8972,43 грн .
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі - 687,96 грн , та за подання апеляційної скарги в сумі - 825,00 грн , а також 1500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний