Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1270/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/304/26
Категорія ч.1 ст.155 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
представника н/літньої потерпілої-адвоката: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
розглянула у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12024060460000130 від 24.04.2024 за апеляційною скаргою прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Пулинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Старий Майдан Червоноармійського району Житомирської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- за ч.1 ст. 155 КК України визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27.04.2023, за яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185 КК України на п'ять років позбавлення волі та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вирішено обчислювати з 03 листопада 2025 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк тримання ОСОБА_6 під вартою з 03 листопада 2025 по день набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на автомобіль марки «ВАЗ» моделі "2107" р.н. НОМЕР_1 та змиви зі слідів біологічного походження на стерильній серветці із сидіння автомобіля, джинсові штани синього кольору, кофта білого кольору та труси темно-рожевого кольору, які упаковано згідно правил пакування речових доказів до трьох окремих паперових пакетів, позбавивши власників володільців та користувачів права відчуження, розпорядження та/або користування цим майном, згідно ухвали слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30.04.2025, скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової портретної експертизи №СЕ-19/106-24/13233-ФП від 04.03.2025, у розмірі 3979 грн. 50 коп. (Отримувач:ГУК у Жит.Обл/ТГ м.Житомир/24060300. Банк отримувача: Казначейство України; Код ЄДРПОУ: 37976485; IBAN р/рахунок: UA448999980313010115000006797, Код класифікації доходів:24060300).
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України та в апеляційній скарзі не оскаржується.
Як встановив суд, ОСОБА_6 , будучи повнолітньою особою, 17.04.2024 року, о 17 год.36 хв., з метою досягнення статевого задоволення, з сексуальних мотивів, через соціальну мережу "Інстаграм" запропонував неповнолітній ОСОБА_11 зустрітися в той же день близько 19-ї години поблизу Великолугівського ліцею в с.Великий Луг Житомирського району Житомирської області.
У подальшому, з вище вказаною метою та мотивом, у невстановлений досудовим слідством час, 17.04.2024 ОСОБА_6 на автомобілі марки ВАЗ, моделі "2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 прибув до Великолугівського ліцею, розташованого за адресою: вул. Миру,3 с.Великий Луг Житомирського району Житомирської області, де реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, запросив ОСОБА_11 до салону вище зазначеного легкового автомобіля та разом з потерпілою поїхав за межі с.Новини Житомирського району.
Надалі, перебуваючи у салоні легкового автомобіля марки ВАЗ, моделі "2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, спрямованим на вступ у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, достовірно знаючи про її вік та незважаючи на це, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та свідомо допускаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості неповнолітньої особи, за взаємною згодою з потерпілою, з метою задоволення статевої пристрасті, вчинив відносно неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням геніталій без застосування фізичного та психологічного насильства, а також погрози застосування до неї такого насильства.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст.155 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Червоноармійського районного суду від 27.04.2023, за яким ОСОБА_6 , засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судом, кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що призначаючи остаточне покарання ОСОБА_6 , у виді 5 років позбавлення волі суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому менше за невідбуте покарання визначене вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27.04.2023, оскільки 5 років позбавлення волі є невідбутою частиною покарання за вказаним вироком.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника потерпілої які підтримали апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисника які заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення апелянтами не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 155 КК України.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то такі доводи колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
У частині 3 ст.78 КК України зазначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18), якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинене кримінальне правопорушення, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням наст.71 КК України, з дотриманням норм частини 4 цієї статті. При цьому слід точно встановлювати вид та розмір невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати - покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75,79, 104 КК за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо.
У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно - дострокового звільнення вчинила нове кримінальне правопорушення, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше судимий вироком Червоноармійського районного суду від 27.04.2023 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням та йому встановлено іспитовий строк терміном 1 рік 6 місяців.
Кримінальне правопорушення у даній справі, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив 17 квітня 2024 року, тобто в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 не відбув покарання за попереднім вироком від 27.04.2023 року.
При цьому, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком від 27.04.2023 є покарання від відбування якого він був звільнений з випробуванням, а саме: 5 років позбавлення волі.
Відповідно до попереднього вироку від 27.04.2023, ОСОБА_6 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. За новим вироком обвинуваченому призначено покарання 2 (два) роки позбавлення воді. Таким чином, враховуючи положення ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання має бути більшим ніж 5 років позбавлення волі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильного застосування судом положень ст. 71 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Пулинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст.155 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1,4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27.04.2023 у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 - 5 (п'ять) років 1(один ) місяць позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 03 листопада 2025 року.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: