Справа № 167/1179/25 Провадження №33/802/112/26 Головуючий у 1 інстанції:Шептицька Н. В.
Доповідач: Клок О. М.
21 січня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань - Зубрицької А.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кібельника В.П., розглянувши подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 13 жовтня 2025 року о 19 год 33 хв, на вул. Тихій у с. Рудка - Козинська, Луцького району, Волинської області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ2109» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник Кібальник В.П. подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну через невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що розгляді даної справи у суді першої інстанції відбувся у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та за відсутності даних про його своєчасне та належне сповіщення про час та місце її розгляду. Також йому не було роз'яснено поліцейськими положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є безумовним порушенням права на захист останнього.
Покликаючись на викладене, просить постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений із поважних причин.
Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, вважаю їх поважними, а наведені у ньому мотиви достатніми для його поновлення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Кібельника В.П., доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посада особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Основні мотиви поданої захисником апеляційної скарги зводяться до твердження про порушення права на захист ОСОБА_1 , через розгляд даної справи у його відсутності у суді першої інстанції.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження.
Процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом, відповідно до вимог процесуального закону.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Змістом постанови судді першої інстанції стверджується, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи. Тому, суд ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки його особиста присутність не є обов'язковою, у відповідності до положень частини 2 статті 268 КУпАП.
У п. 12 «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи» протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 482424 стосовно ОСОБА_1 значиться: Рожищенський райсуд Волинської області 30 жовтня 2025 року 10 год 00 хв. і саме у цей день та час відбувся розгляд даної справи у суді.
З огляду на викладене, ураховуючи положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважаю, що останній був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду адміністративних матеріалів стосовно нього, і доводи захисника, викладені у апеляційній скарзі, таких висновків не спростовують.
Відтак, підстав стверджувати про порушення права першого на захист, при розгялді даної справи у суді, не установлено.
Окрім того, ОСОБА_1 не обмежений у реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі, права на захист, при розгляді даної справи у апеляційному суді, який фактично здійснюється за правилами розгляду справи у місцевому суді. Однак, таким своїм процесцуальним правом не скористався, до суду апеляційної інстанції не з'явився.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Так факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 482424 від 13 жовтня 2025 року,у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП; роздруківкою результату тесту спеціального технічного засобу «AlcotestDrager6810» - 1,86 %о; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у нього ознаки такого стану: різкий запах алкоголю з порожнини рота, а також результат тесту; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , у яких йдеться про створення ОСОБА_1 , як водієм, на проїздній частині, аварійної ситуації; даними довідки начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Юрія ПРИСЯЖНЮКА, якою стверджується факт видачі ОСОБА_1 , відповідно до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що цілком підставно було враховано суддею, при накладенні на нього безальтернативного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами;відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейських який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття доказом його вини.
Сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення підпису особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП, не свідчить про не роз'яснення таких прав в усному порядку поліцейським. А захисником не конкретизовано, яким чином зазначена обставина впливає на устанволення факту вини ОСОБА_1 у вчиненому.
Аналізуючи вищевикладене, доходжу висновку, що оскаржена постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування та закриття провадження з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не убачається, а тому, така скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року - без зміни.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити адвокату Кібельнику В.П. строк апеляційного оскарження постанови судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року.
Подану ним в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року стосовно останнього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: