Ухвала від 22.01.2026 по справі 759/1186/26

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/412/26

ун. № 759/1186/26

22 січня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання власника майна ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2026 року по справі №759/31507/25 в рамках кримінального провадження № 42025110000000396 внесеного до ЄРДР 12.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва 19.01.2026 року надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2026 року по справі №759/31507/25 в рамках кримінального провадження № 42025110000000396 внесеного до ЄРДР 12.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання заявником зазначено, що 24.12.2025 року прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 проведено обшук транспортного засобу VOLVO XC 40, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , за результатами якого зазначений транспортний засіб був вилучений.

Відповідно до протоколу обшуку складеного 24.12.2025 року проведеним обшуком транспортного засобу VOLVO XC 40, д.н.з. НОМЕР_1 , речей та документів, що містять значення для досудового розслідування - не виявлено.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ( ОСОБА_6 ) у справі ун.№759/31507/25 накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 42025110000000396 від 12.11.2025, які вилучено в ході проведення обшуку транспортного засобу марки VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 та який відповідно до інформаційної довідки № 2485195754 з національної автоматизованої інформаційної системи головного сервісного центру МВС належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та використовується ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме:

- транспортний засіб марки VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 ;

- ключі від транспортного засобу моделі VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 .

Власником майна - ОСОБА_3 наголошено, що арешт накладений на транспортний засіб VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 - є необґрунтований, вчинений за відсутності власника майна та її представника.

Відповідно із Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 12.11.2025 p., долученим прокурором до клопотання про арешт майна, зареєстровано кримінальне провадження за №42025110000000396 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. У короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення у вказаному витягу зазначено наступне: «Встановлено, що на території м. Ірпінь, Бучанського р-ну Київської області громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян України та інших осіб з використанням електронно-обчислюваної техніки створено та адмініструється телеграм канали та веб-ресурси під виглядом надання інвестиційних послуг тощо.».

Однак, власниця арештованого транспортного засобу ОСОБА_3 не входить до кола встановлених досудовим слідством осіб, які можуть бути причетні до можливого заволодіння у шахрайський спосіб грошовими коштами громадян України. Крім того, як зазначено у наведеному Витягу предметом можливого заволодіння є грошові кошти громадян, а не транспортні засоби цих громадян. За таких обставин, прокурором необґрунтовано, яким чином автомобіль VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 , або будь-який інший транспортний засіб, може бути речовим доказом у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України за такою фабулою кримінального провадження.

Натомість автомобіль VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 був набутий ОСОБА_3 у 2024 році та у законний спосіб на підставі Договору купівлі-продажу 8043/2024/4841776 транспортного засобу від 23.08.2024 р. про що було повідомлено прокурора під час обшуку.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на транспортний засіб VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , прокурор обмежився лише зазначенням припущення існування загрози втрати, шляхом продажу третім особам, вказаного транспортного засобу. Натомість, жодного обґрунтування та доказів, що транспортний засіб VOLVO ХС40 придбаний власницею у незаконний спосіб, або відповідає ознакам передбаченими ч. 1 ст. 98 КПК України та мають значення для кримінального провадження, прокурором не наведено, що свідчить про необґрунтованість та недоцільність арешту майна за відсутністю вмотивованого обґрунтування правової підстави для такого арешту.

На переконання власника майна, за недоведеністю необхідності арешту майна відповідно із вимогами КПК України, викладених у клопотанні прокурора обставинах, порушує справедливий баланс між правами власника гарантованих законодавством, та цілей та завданням кримінального провадження. В свою чергу, зазначене призвело до безпідставного обмеження прав власності ОСОБА_3 на належний їй транспортний засіб VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 , що є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном.

У судове засідання власник майна та її адвокат не з'явились та подали до суду заяву про розгляд клопотання без їх участі.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Враховуючи, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя не пізніше трьох днів після його надходження до суду, а неявка учасників судового процесу в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали клопотання, наявні докази, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи Головним слідчим управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000396 від 12.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Київської обласної прокуратури.

24.12.2025 року прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 проведено обшук транспортного засобу VOLVO XC 40, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , за результатами якого зазначений транспортний засіб був вилучений.

Відповідно до протоколу обшуку складеного 24.12.2025 року проведеним обшуком транспортного засобу VOLVO XC 40, д.н.з. НОМЕР_1 , речей та документів, що містять значення для досудового розслідування - не виявлено.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ( ОСОБА_6 ) у справі ун.№759/31507/25 накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 42025110000000396 від 12.11.2025, які вилучено в ході проведення обшуку транспортного засобу марки VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 та який відповідно до інформаційної довідки № 2485195754 з національної автоматизованої інформаційної системи головного сервісного центру МВС належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та використовується ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме:

- транспортний засіб марки VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 ;

- ключі від транспортного засобу моделі VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 .

Арешт накладений на транспортний засіб VOLVO XC40 д.н.з. НОМЕР_2 - був вчинений за відсутності власника майна та її представника.

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді про арешт майна, метою накладення арешту на майно є існування загрози його втрати, шляхом продажу третім особам, вказаного транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені клопотання. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приписами ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 року та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, учасником яких є Україна.

Приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (ВгопіоУзкі) проти Польщі» від 22.06.2004).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно із Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 12.11.2025 p., зареєстровано кримінальне провадження за №42025110000000396 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. У короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення у вказаному витягу зазначено наступне: «Встановлено, що на території м. Ірпінь, Бучанського р-ну Київської області громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян України та інших осіб з використанням електронно-обчислюваної техніки створено та адмініструється телеграм канали та веб-ресурси під виглядом надання інвестиційних послуг тощо.».

Поряд з цим, власниця арештованого транспортного засобу ОСОБА_3 не входить до кола встановлених досудовим слідством осіб, які можуть бути причетні до можливого заволодіння у шахрайський спосіб грошовими коштами громадян України. Крім того, як зазначено у наведеному Витягу предметом можливого заволодіння є грошові кошти громадян, а не транспортні засоби цих громадян.

Отже, прокурором необґрунтовано, яким чином автомобіль VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 , або будь-який інший транспортний засіб, може бути речовим доказом у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України за такою фабулою кримінального провадження.

Натомість автомобіль VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 був набутий ОСОБА_3 у 2024 році у законний спосіб на підставі Договору купівлі-продажу 8043/2024/4841776 транспортного засобу від 23.08.2024 р. про що було повідомлено прокурора під час обшуку.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає, що арешт було накладено необґрунтовано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, органом досудового розслідування не надано.

У відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчими органами, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання власника майна та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 3, 7, 131, 132, 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання власника майна ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2026 року по справі №759/31507/25 в рамках кримінального провадження № 42025110000000396 внесеного до ЄРДР 12.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2026 р. у справі № 759/31507/25, провадження № 1-кс/759/82/26 на транспортний засіб марки VOLVO ХС40 д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), яке вилучене в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні №42025110000000396 від 12.11.2025 року, за результатами проведеного 24.12.2025 року обшуку транспортного засобу VOLVOХС40 д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
133496434
Наступний документ
133496438
Інформація про рішення:
№ рішення: 133496437
№ справи: 759/1186/26
Дата рішення: 22.01.2026
Дата публікації: 26.01.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Святошинський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (22.01.2026)
Дата надходження: 19.01.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
21.01.2026 12:00 Святошинський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
КЛЮЧНИК АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ
суддя-доповідач:
КЛЮЧНИК АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ