печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56294/25-ц
пр. 2-10473/25
21 січня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко О.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та зобов'язати вчинити певні дії, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо відновлення залишку коштів на його картковому рахунку № НОМЕР_1 протиправною; зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на його картковому рахунку № НОМЕР_1 , шляхом зарахування на зазначений рахунок грошових коштів у сумі 50 375,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 1 листопада 2023 року став жертвою шахрайських дій, організованих з використанням недоліків системи безпеки банку-відповідача. Вказує, що невстановлена особа, зателефонувавши з номера НОМЕР_2 та представившись працівником АТ КБ «Приватбанк», повідомила позивачу про нібито здійснене несанкціоноване списання коштів з його карткового рахунку № НОМЕР_1 .
Використовуючи психологічний тиск та створюючи штучну атмосферу терміновості, зловмисник переконав його у необхідності негайного переведення коштів на інші рахунки для їх захисту. Внаслідок зазначених протиправних дій з його карткового рахунку було безпідставно списано грошові кошти у розмірі 50 375,00 грн., включаючи переказ у розмірі 25 000, 00 грн. на користь ОСОБА_2 , та у розмірі 25 000,00 грн. на користь ОСОБА_3 і комісію банку у розмірі 375,00 грн.
Зазначені операції були проведені без належної ідентифікації клієнта та в обхід встановлених банком процедур верифікації, що свідчить про системні недоліки у забезпеченні безпеки банківських послуг. Після виявлення факту безпідставного списання коштів, позивач як добросовісний споживач банківських послуг негайно повідомив про інцидент керівника відділення банку відповідача ОСОБА_4 , подавши відповідну письмову заяву, зареєстровану під номером 274-ВБ від 18 квітня 2025 року.
Банк-відповідач, розглянувши звернення клієнта, у своїй відповіді № 20.1.0.0.0/7-250418/50121 від 18 квітня 2025 року безпідставно відмовився від відшкодування завданих збитків та відновлення початкового залишку коштів на рахунку, порушивши тим самим права позивача як споживача фінансових послуг.
Зазначає, що Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві було розпочато кримінальне провадження № 12023100020004428 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вважає, що банк-відповідач як професійний надавач фінансових послуг, зобов'язаний забезпечувати належний рівень захисту коштів споживачів та гарантувати безпеку проведення банківських операцій. Відмова від відновлення залишку коштів на картковому рахунку клієнта після безпідставного їх списання є порушенням прав споживача та свідчить про неналежне виконання банком своїх професійних обов'язків. Така поведінка фінансової установи позбавляє позивача права розпоряджатися власними коштами та завдає йому матеріальної шкоди.
Вказує, що безпідставне утримання банком-відповідачем коштів позивача, списаних внаслідок недоліків системи безпеки банківських операцій, є протиправним та потребує судового захисту для відновлення порушених прав споживача фінансових послуг та стягнення необґрунтовано списаних з його карткового рахунку грошових коштів.
Ухвалою судді від 14 листопада 2025 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що клієнт ОСОБА_1 , будучи введений в оману та під впливом шахраїв, самостійно переказав кошти 01.11.2023 через Приват24. Авторизацію на вхід до Приват24 підтверджено через фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ід НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 . Претензійна робота не проводилась, так як зазначена транзакція класифікується як переказ коштів. Послуга переказу надана. Операція з 3-D Secure не може бути оскаржена, як помилка або ненадання товару або шахрайство. Вказує, що саме дії позивача призвели до втрати індивідуальної облікової інформації, яка була достатньою та дала змогу здійснити спірні транзакції по рахунку, що виключає відповідальність банку та покладає відповідальність за здійснення платіжних операцій саме на користувача. Вважає, що втрата грошових коштів сталася через власну недбалість позивача по захисту власних коштів. Саме позивач своїми діями сприяв втраті грошових коштів з рахунку так як самостійно перевів кошти на рахунки шахраїв. Позивач не виконав обов'язку з негайного повідомлення Банку про спірні транзакції, а вже звернувся до Банку після вчинення оспорюваних операцій. Вказує, що покладення на Банк відповідальності за дії позивача є безпідставним, так як вина банку відсутня. Звернення позивача до банку з повідомлення про викрадення грошових коштів, а також звернення до правоохоронних органів не звільняють позивача від обов'язку належного контролю за фінансовим телефоном та платіжними картками. Відповідальність за контроль над фінансовим номером телефону та платіжними картками повністю лежить на стороні позивача. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів - задоволено, витребувано у Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві (вулиця Олександра Кошиця, 3А, Київ, 02000) копію письмових пояснень від 04.11.2023 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) в кримінальному провадженні № 12023100020004428 щодо обставин вчинення шахрайських дій з його рахунками.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» діють правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткового рахунку, його функціонування та кредитування на підставі підписаної сторонами Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12023100020004428 від 05.11.2023 встановлено, що 04.11.2023 до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 та повідомив про те, що 01.11.2023 о 14:03 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа, представившись працівником банку, зателефонувала з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 та повідомила про здійснення несанкціонованого знаття грошових коштів з рахунку потерпілого «Приватбанк» № НОМЕР_1 та повідомила про те, що необхідно перевести кошти на новий рахунок, після чого потерпілий повідомив данні свого рахунку. В подальшому, після надання інформації представнику банку, останній виявив відсутність грошових коштів у розмірі 50 375,00 грн. Транзакції здійснювалися на ім'я ОСОБА_2 у розмірі 25 000,00 грн., ОСОБА_3 у розмір 25 000,00 грн. та комісія банку у розмірі 375,00 грн. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
АТ «КБ «Приватбанк» у відповіді від 23 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250312/41837 повідомило позивача про те, що переказ коштів з картки № НОМЕР_6 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації. Банк буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Для безпечного використання послуг Банку радимо змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Банк постійно працює над вдосконаленням своїх послуг, в тому числі, у сфері захисту своїх клієнтів від шахрайських дій.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі-Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування.
Відповідно п. 1.1.2.1.6. Умов і правил надання банківських послу, зобов'язання про нерозголошення інформації з обмеженим доступом. У випадку, якщо Клієнт Банку прямо чи опосередковано отримав відомості (або доступ до відомостей), що відносяться до інформації з обмеженим доступом, зокрема банківську таємницю та інформацію, отриману від Банку у будь-якій формі в процесі укладення чи реалізації укладених угод, включаючи зміст таких угод, він зобов'язаний не поширювати і не передавати цю інформацію третім особам (за винятком випадків, коли поширення або передача такої інформації є обов'язковим для Клієнта згідно із законодавством або коли Клієнтом було отримано попередню письмову згоду Банку на це) та не використовувати таку інформацію на свою користь чи на користь третіх осіб.
Пунктом 1.1.2.1.10. Умов і правил надання банківських послу визначено, що для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов'язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку. В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку. На підставі звернення Клієнта про зазначений факт Банк знімає з номера телефону Клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт Клієнта в Системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта.
Згідно з п 1.1.10.10.1. Умов і правил надання банківських послу, Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту.
Як визначено у п 1.1.10.10.2. Умов і правил надання банківських послу, Клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними картками, у тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.
Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою (п.1.1.10.10.3 Умов і правил надання банківських послу).
Пунктом 1.1.10.10.4. Умов і правил надання банківських послу визначено, що Клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в межах лімітів, збільшених за розпорядженням Клієнта (за зверненням до Служби підтримки Банку).
Згідно п.1.1.10.10.5. Умов і правил надання банківських послу, Клієнт несе відповідальність за виконання грошових зобов'язань за операціями, що здійснені з використанням Платіжної картки, до часу отримання Банком заяви Клієнта (Держателя Платіжної картки) або Довіреної особи Клієнта про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і постановки платіжної картки в Стоп-лист. При отриманні такої заяви Банк має верифікувати Клієнта (Держателя Платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення. Клієнт зобов'язаний заблокувати Платіжну картку перед подачею претензії до Банку щодо несанкціонованих операцій по ній.
Як визначено у п. 1.1.10.10.6. Умов і правил надання банківських послу, у разі втрати Платіжної картки Клієнт (Держатель Платіжної картки) зобов'язаний негайно повідомити про це Банк. В іншому разі Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, ініційованих за допомогою цієї Платіжної картки, до отримання такого повідомлення. До моменту повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку про втрату Платіжної картки ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе Клієнт (Держатель картки), а з часу повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом Держателя несе Банк.
Пунктом 1.1.3.1.6. Умов і правил надання банківських послу визначено, що Банк зобов'язаний виконувати платіжні інструкції Клієнта в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством та цим Договором.
Як визначено у п. 1.1.10.10.9. Умов і правил надання банківських послу зазначено, що Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.
У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Отже, після виявлення помилкового або неналежного переказу, користувач зобов'язаний негайно повідомити банк-емітент про такі операції у спосіб, що передбачений договором.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) та від 28.08.2019 у справі № 127/9899/17-ц (провадження № 61-28261св18) зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.09.2018у справі № 462/1343/17, від 05.06.2019 у справі № 712/4463/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 161/6089/17, від 10.07.2019 у справі № 522/22780/15-ц.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що йому зателефонували співробітники «Приватбанку» і повідомили про нібито несанкціоноване списання коштів з його кредитного рахунку № НОМЕР_1 та переконали позивача перерахувати кошти на інші рахунки для їх захисту.
Разом з цим, відповідно до проведеної АТ «КБ «Приватбанк» службової перевірки встановлено, що 01.11.2023 ОСОБА_1 самостійно переказав грошові кошти через Приват24. Авторизацію на вхід до Приват24 підтверджено через фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ід НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 .
Суд погоджується з доводами представника відповідача, про те, що саме дії позивача призвели до втрати індивідуальної облікової інформації, яка була достатньою та дала змогу здійснити спірні транзакції по рахунку, що виключає відповідальність банку та покладає відповідальність за здійснення платіжних операцій саме на користувача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що саме клієнт зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З наведеної норми вбачається, що лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Отже, факт порушення кримінального провадження № 12023100020004428 від 05.11.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не є належним та допустимим доказом неправомірного заволодіння коштами позивача третіми особами.
Відтак, позивачем не доведено факт списання грошових коштів з його рахунку саме з вини банку, оскільки такі транзакції були ініційовані позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та зобов'язати вчинити певні дії, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22 січня 2026 року.
Суддя О.Л. Бусик