Номер провадження 1-кп/754/400/26
Справа№754/3264/25
Вирок
Іменем України
22 січня 2026 року
м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025100030000175 від 23.01.2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,солдата, раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої: ОСОБА_8 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_9 ,
І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)
ОСОБА_3 , 23.01.2025, приблизно о 18 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що належить ФОП « ОСОБА_8 », на тумбі, за торгівельним прилавком, де знаходилася потерпіла ОСОБА_8 , побачив білети державної грошової миттєвої лотереї «СУПЕР 200 000», номіналом 20 гривень кожен, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану, який введено з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався Указами Президента України, востаннє Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 строком на 90 діб відповідно.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 взяв з прилавку білети державної грошової миттєвої лотереї «СУПЕР 200 000», у кількості 56 шт., номіналом 20 гривень кожен, та не розрахувавшись за них направився до виходу із приміщення магазину, в цей момент потерпіла ОСОБА_8 висловила ОСОБА_3 вимогу негайно припинити злочині дії та повернути належне їй майно, однак ОСОБА_3 , ігноруючи вимогу потерпілої, продовжив рух в напрямку виходу з магазину, в цей момент потерпіла ОСОБА_8 з метою припинити злочині дії ОСОБА_3 лівою рукою схопила його за праву руку, однак ОСОБА_3 з метою продовження реалізації свого злочинного умислу, відштовхнув потерпілу ОСОБА_8 , через що вона, втративши рівновагу, впала, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому мізинця лівої руки закритої травми 5 пальця лівої кисті: перелом основи середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті (без зміщення уламків), що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1120 гривень 00 копійок.
ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Вищевказані протиправні дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
ІІІ. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Доводи сторони обвинувачення
Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 28 лютого 2025 року слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 та затверджений 28.02.2025 прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури міста Києва ОСОБА_4 .
В судових дебатах прокурор вважав, що ним надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності, а тому просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні та остаточно призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Доводи сторони захисту
Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_3 зауважила, що не погоджується з інкримінованим йому злочином та вважає, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження протиправних діянь сторона обвинувачення до суду не надала.
На думку захисника ОСОБА_9 обставини даного кримінального провадження свідчать про існування конфлікту між обвинуваченим та потерпілою, який безпосередньо впливає на її показання, правдивість яких сторона захисту заперечує.
Захисник вважає, що показання свідків обвинувачення не можуть визнаватись належними доказами, оскільки не містять інформації, що підлягає доказуванню у даному кримінальному провадженні. Так, свідки обвинувачення не були безпосередніми свідками інкримінованих подій та не бачили моменту заволодіння ОСОБА_3 лотерейними білетами, а також моменту отримання потерпілою тілесних ушкоджень, походження яких залишилось незрозумілим. Натомість, свідки захисту, на переконання адвоката, підтвердили, що розрахунок за лотерейні білети ОСОБА_3 здійснив.
Резюмуючи, захисник наголосив на недоведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, що є підставою для ухвалення судом виправдувального вироку.
ІV. ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення заперечував, стверджував, що за лотерейні білети розрахувався із потерпілою у повному обсязі. Насильства стосовно потерпілої також не застосовував, а лише злегка відсторонив її від себе у момент, коли потерпіла кинулась на нього з кулаками, щоб вона не подряпала йому обличчя.
Так, обвинувачений надавсуду показання, відповідно до яких 22 січня 2025 року він перебував в гостях у своїх знайомих за адресою: АДРЕСА_4 де вони відпочивали та вживали спиртні напої. Вранці 23.01.2025 обвинувачений вирішив піти похмелитися на ринок, що знаходився неподалік. На ринку зустрів свого знайомого ОСОБА_11 , який був разом із його знайомою ОСОБА_12 . ОСОБА_3 попросив ОСОБА_11 позичити йому 2000 гривень, оскільки не мав грошей і хотів купити продукти. ОСОБА_11 відповів, що може позичити лише 1500 гривень, на що ОСОБА_3 погодився та, узявши гроші, зайшов до магазинчика зоотоварів, поряд з яким вони знаходились, а ОСОБА_11 з ОСОБА_12 залишились надворі.
У магазині зоотоварів в цей час перебувала продавець ОСОБА_8 , з якою ОСОБА_3 був знайомий давно, оскільки ОСОБА_8 раніше проживала однією сім'єю, як чоловік і дружина, з другом ОСОБА_3 . Однак, коли друг пішов на фронт захищати Україну, ОСОБА_8 почала проживати разом з іншим чоловіком, що ОСОБА_3 дуже обурювало. На цьому ґрунті у нього й виник конфлікт з потерпілою.
Так, зайшовши до магазину, ОСОБА_3 привітався з ОСОБА_8 та попросив продати йому корм для тварин, оскільки вдома у знайомих, з якими він відпочивав, був собака. ОСОБА_3 хотів розрахуватися за корм банківською карткою, однак був не впевнений, що на ній є кошти, а тому попередив ОСОБА_8 про те, що якщо коштів на картці не вистачить, він не буде брати корм. Платіж по картці не пройшов, тому ОСОБА_3 відмовився від покупки корму. Далі обвинувачений, побачивши на прилавку лотерейні білети, запитав у ОСОБА_8 , скільки коштує пачка найдешевших білетів. ОСОБА_8 відповіла, що 1120 гривень (56 білетів по 20 гривень кожен). ОСОБА_3 дав ОСОБА_8 1200 гривень і сказав, що решта йому не потрібна. Узявши білети, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що завтра він їде на службу і прийшов попрощатися, після чого дорікнув їй за те, що зрадила його друга, та назвав ОСОБА_8 образливим словом. Після чого, зі слів обвинуваченого, ОСОБА_8 вибігла з-за прилавку і кинулась на ОСОБА_3 з кулаками, він злегка відштовхнув її і ОСОБА_8 присіла на підлогу, спершись на руки. Далі ОСОБА_3 залишив приміщення магазину. На той час ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надворі вже не було і обвинувачений попрямував до продовольчого магазину, де купив продуктів харчування, що саме, чітко не пам'ятає, здається: ковбасу, хліб, пляшку горілки, а також кістки для собаки. Потім повернувся додому до знайомих, де у подальшому і був затриманий працівниками поліції.
Не зважаючи на те, що обвинувачений вину не визнає, його винуватість повністю доводиться наданими стороною обвинувачення доказами, які досліджені та оцінені судом у чіткій відповідності із положеннями кримінального процесуального законодавства.
V. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Відповідно до положень ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.
Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №154/3213/16).
У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2 ст.84 КПК України).
В цій справі з'ясовано, що фактичні обставини цього кримінального провадження є дійсними з огляду на сукупність таких доказів з числа регламентованих ст.84 КПК України, як-то:
1. ПОКАЗАННЯ
Відповідно до ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
В цій справі, особи, вказані в ч.1 ст.95 КПК України, щодо обставин кримінального провадження навели такі відомості, як-то:
1.1. Показання потерпілої
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 повідомила, що з обвинуваченим знайома приблизно з 2014 року, познайомились у Полтаві через спільного знайомого - ОСОБА_13 , з яким потерпіла перебувала у цивільному шлюбі до 2022 року.
23.01.2025 приблизно о 19 годині до магазину, де працює потерпіла, прийшов ОСОБА_3 . Сказав, що від'їжджає і зайшов попрощатися. Потерпіла побажала йому щасливої дороги. Після чого ОСОБА_3 попросив продати йому корм для собаки, хотів сплатити карткою, але платіжний термінал дав відмову. Далі обвинувачений, перехилившись через прилавок, схопив пачку лотерейних білетів з тумбочки. На прохання потерпілої залишити товар ОСОБА_3 відповів відмовою та хотів вийти з магазину. Потерпіла кинулась до нього, схопила рукою, на що обвинувачений почав лаятись, штовхати потерпілу, яка впала на мішки з кормом та відчула біль у пальці руки. Після цього обвинувачений разом з лотерейними білетами втік з магазину. Далі ОСОБА_8 викликала поліцію, яка, у свою чергу, викликала швидку медичну допомогу, яка констатувала у потерпілої перелом мізинця.
На питання прокурора щодо лотерейних білетів потерпіла повідомила, що це білети Національної лотереї «Супер лото 200 000». Вартість одного білета складає 20 гривень, обвинувачений забрав 88 білетів. Білети перебували у потерпілої на реалізації за договором, укладеним з оператором лотереї. Білети є документами суворої звітності, які за їх серійними номерами закріплюються за конкретним магазином і конкретним (окремим від продажу інших товарів) терміналом для їх продажу. Для оформлення купівлі цих білетів необхідно спеціальним терміналом зісканувати їх серійний номер. В іншому місці їх продати неможливо.
На питання захисника, чи питав ОСОБА_3 про вартість білетів та чи розраховувався за них, потерпіла сказала, що ні. Будь-яких готівкових коштів вона у обвинуваченого не бачила. Вартість партії лотерейних білетів, які забрав обвинувачений, становить 1760 гривень. Потерпіла знає кількість викрадених білетів (88), оскільки представник оператора лотереї приходив у той день і вони провели звірку кількості білетів.
Потерпіла також повідомила, що мати ОСОБА_3 перерахувала їй 100 євро, як компенсацію шкоди, а цивільна дружина обвинуваченого приходила до неї та відшкодувала вартість розбитих ваг.
При повторному допиті, який проводився з метою з'ясування окремих обставин, а саме, чи розраховувався ОСОБА_3 за лотерейні білети, - потерпіла відповіла, що жодних грошей обвинувачений їй не давав і не залишав. Потерпіла також повідомила, що грошей (готівкових купюр) вона у обвинуваченого не бачила, він грошей не діставав. Безпосередньо у руки вона йому білетів не давала, а обвинувачений їх узяв сам, перехилившись через прилавок.
Показання свідків
Будучи допитаними у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки вказали наступне:
(і) свідки сторони обвинувачення:
- Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що працює продавцем на ринку «Казка», що по проспекту Лісовому, 25 у м. Києві. Потерпілу знає давно, оскільки працюють поруч.
Коли саме відбулись події, з приводу яких її допитують, точно не пам'ятає, але пам'ятає, що була зима і був вечір. Потім свідок побачила, як ОСОБА_15 (потерпіла) вибігла зі свого магазину, тримаючись за свою руку. Потерпіла кричала: «Я тебе засуджу!». Свідок ОСОБА_14 також бачила зі спини людину, яка тікала. Спереду цю людину свідок не бачила і впізнати не зможе. Потерпіла кричала, що цей чоловік щось вкрав, що конкретно свідок не зрозуміла, почула, що якісь «талончики».
-Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повідомили, що23.01.2025 ввечері вони перебував вдома за адресою: АДРЕСА_2 , коли до них прийшли працівники поліції і запропонували бути понятими при затриманні ОСОБА_3 і вилученні у нього лотерейних білетів, на що вони погодились. Всі дані, наведені у протоколі затримання, вважають вірними, протокол підписали без зауважень.
(іі) свідки сторони захисту:
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що є давнім другом обвинуваченого, товаришують років 10.
23.01.2025 приблизно о 19:00 годині свідок ОСОБА_11 зустрів ОСОБА_18 на базарі, що знаходиться на проспекті Лісовому у м. Києві. Обвинувачений був трохи нетверезий, попросив у свідка позичити йому гроші - дві тисячі гривень. Свідок повідомив, що може позичити лише 1500,00 гривень, після чого дав обвинуваченому грошові кошти у сумі 1500 гривень (2 купюри по 500 гривень, 2 - по 200 гривень і одну - 100 гривень).
Потім ОСОБА_18 пішов до магазинчика. Свідок перебував приблизно за 2 метри від магазину і через привідкриті скляні двері побачив, як посипалися коробки, ще якісь речі у магазині, обвинувачений за чимось нахилявся. Потім ОСОБА_18 штовхнув продавчиню і вискочив з магазину злий зі словами: «чоловік воює, а ця … жінка живе з іншим…». У ОСОБА_18 були в руках якісь папірці, схожі на білети. Потім свідок розпрощався із ОСОБА_18 .
На питання захисника, чи розраховувався ОСОБА_18 у магазині за лотерейні білети, свідок ОСОБА_11 відповів ствердно, сказавши, що бачив як обвинувачений клав гроші на стіл і брав білети. На питання суду, яку суму грошей клав обвинувачений і чи це точно були лотерейні білети, свідок не був упевнений, але сказав, що папірці схожі на білети. Щоб потерпіла сама давала ОСОБА_18 білети свідок не бачив, як білети опинилися у обвинуваченого свідок також не знає. Яку суму обвинувачений клав на стіл свідок також не бачив, як і точно не бачив, чи були це гроші. Але переконаний, що так, оскільки він сам йому перед цим дав гроші, при цьому обвинувачений діставав їх усі з кишені. На питання, чи розрахувався ОСОБА_18 за усі білети, свідок повідомив, що не знає. Не бачив свідок і самого процесу розрахунку за лотерейні білети через спеціальний термінал.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що 23.01.2025 приблизно о 19:00 годині вона була разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 на базарі, що знаходиться на проспекті Лісовому у м. Києві, де вони зустріли ОСОБА_18 . Коли обвинувачений зайшов до магазину, свідок бачила, що він хотів купити корм. Потім вона побачила у нього в руках білети. Як ОСОБА_18 клав на стіл гроші свідок бачила, але не бачила скільки саме. Чи залишились гроші в магазині, свідок також не знає, бачила лише, що ОСОБА_18 вийшов з білетами.
Свідок ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час допиту повідомив, що знайомий із ОСОБА_3 приблизно 2 роки: проживав поруч, іноді брав обвинуваченого із собою на роботу на ринку, іноді разом проводили дозвілля. У лютому 2025 року свідок ОСОБА_19 дізнався, що ОСОБА_3 під арештом. Потім приблизно у квітні 2025 зустрів ОСОБА_8 (знав її, бо іноді вони перебували в одній компанії під час відпочинку), яка повідомила свідку, що під час події, через яку ОСОБА_3 перебуває під вартою, він розраховувався з нею за лотерейні білети і гроші мав.
2. ДОКУМЕНТИ, ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТІВ
Згідно зі ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом досліджено наступні документи, у розумінні ст.99 КПК України, та висновки експерта, у розумінні ст. 101 КПК України, а саме:
- Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомила начальника СКП ВП № 1 Деснянського УЦП ГУНП в місті Києві про те, що 23.01.2025 о 18 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_5 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6» ФОП ОСОБА_20 невідома особа відкрито заволоділа товаром, при цьому, застосувавши фізичне насильство і нанісши тілесні ушкодження у вигляді перелому п'ятої фаланги лівої кисті. Потерпіла повідомила, що особу бачила і зможе впізнати (Том 1 а.с. 72,73).
- Протокол огляду місця події від 23.01.2025, відповідно до якого об'єктом огляду є приміщення кіоску із назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_5.Вхід до приміщення здійснюється через металопластикові двері із скляними вставками. З лівої та правої сторони від входу є два вікна, які закриті захисними ролетами. Зліва від входу розміщено товари для тварин, з правої сторони - торгівельна каса. Обстановка у приміщенні кіоску порушена, а саме: на підлозі лежить перевернутий пластиковий кейс із ласощами для тварин, розкидані іграшки для тварин, на підлозі лежать: електронні ваги, розбита кружка чорного кольору та інші дрібні речі.
За робочим місцем працівника кіоску виявлено тумбу сірого кольору, на якій розміщено лотерейні білети зеленого, синього та білого кольорів. З цієї тумби, за словами потерпілої ОСОБА_8 , невстановлена особа відкрито викрала лотерейні білети (Том 1 а.с. 74-82).
- В судовому засіданні досліджено Договір № 2307/02 купівлі-продажу державних лотерей від 15.08.2022 (Том 1 а.с. 88-92), за умовами якого підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея» - оператор державних лотерей, продає ФОП ОСОБА_8 (розповсюджувач) лотерейні білети державних лотерей з метою подальшого розповсюдження учасникам лотерейних білетів державних лотерей, які проводяться оператором, шляхом прийняття сплати участі у лотереї через електронну систему прийняття ставок, а розповсюджувач також зобов'язується здійснювати виплату переможцям належних їм виграшів. При цьому, згідно з п. 1.2. договору, єдиним засобом фіксації факту продажу лотерейного білету учаснику та його вартості є лотерейна система, а єдиним засобом зв'язку розповсюджувача з лотерейною системою є термінал, що встановлюється оператором у розповсюджувача.
Заяву-приєднання до договору доручення щодо розповсюдження державних лотерей, яка є Додатком № 1 до Договору приєднання для розповсюджувачів «Української Національної Лотереї» Договір доручення щодо розповсюдження державних лотерей (а.с. 93,94), відповідно до якої розповсюджувач (ФОП ОСОБА_8 ) зобов'язується за винагороду від імені, в інтересах та під контролем Оператора розповсюджувати лотерейні білети та здійснювати виплату переможцям належних їм виграшів. Додатком № 2 до Договору приєднання для розповсюджувачів «Української Національної Лотереї» Договір доручення щодо розповсюдження державних лотерей є Перелік державних лотерей Оператора, які розповсюджуються, а саме: державна грошова миттєва лотерея «ВІП МІЛЬЙОНЕР»; державна грошова миттєва лотерея «СУПЕР 200 000»; державна грошова миттєва лотерея «ТРИ СІМКИ»; державна грошова миттєва лотерея «ТВОЯ ГРА»(Том 1 а.с. 93, 94).
- Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.01.2025 (Том 1 а.с. 95-97), відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 у присутності двох понятих: ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , за такими ознаками, як: форма голови, форма носа, лінія губ, загальні риси обличчя, - впізнала на фотознімку № 4 чоловіка, який 23.01.2025 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою: АДРЕСА_5, штовхнув її та викрав лотерейні білети. Згідно з Довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками у кримінальному провадженні № 12025100030000175 від 23.01.2025, на фото № 4 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5
- Протокол проведення слідчого експерименту від 24.01.2025 (Том 1 а.с. 98-104) за участю потерпілої ОСОБА_8 , у присутності понятих: ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери Full HD з флешносієм пам'яті, під час якого за адресою: АДРЕСА_5, в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», потерпілій було запропоновано взяти участь у проведенні слідчого експерименту щодо уточнення обстановки та обставин вчинення грабежу, на що вона погодилась. Так, ОСОБА_8 розповіла, що 23.01. 2025 до вищезазначеного приміщення магазину зайшов знайомий їй чоловік на ім'я ОСОБА_25 , з яким вони певний період розмовляли, також ОСОБА_25 хотів купити товар, але не зміг за нього розрахуватись, оскільки не мав грошей на банківській картці. Через що він почав нервувати, та в подальшому, перехилився через прилавок з товарами та взяв упаковку лотерейних білетів (88 штук). Далі потерпіла схопила його за руку, вийшла з-за прилавка з товаром та висловила вимогу повернути товар на місце, на що останній не погодився. В подальшому в них стався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_25 її штовхнув, вона, падаючи, штовхнула електронні ваги та товар на прилавку. В цей час ОСОБА_25 тримав у лівій руці лотерейні білети та ще раз її штовхнув правою рукою, внаслідок падіння вона зламала палець лівої руки.
Далі, за участі статиста, потерпіла показала обставини вчинення правопорушення, а саме, як до приміщення магазину зайшов ОСОБА_25 , де він зупинився, правою рукою показала на місце, де вона сиділа - на стільчику, який розташований за прилавком з товарами. Після чого показала, як чоловік на ім'я ОСОБА_25 перехилився через прилавок та узяв пачку лотерейних білетів правою рукою. А також вказала на місце, де знаходились лотерейні білети. Також потерпіла показала, як ОСОБА_25 хотів вийти з магазину, але не зміг відчинити двері. Потерпіла також показала місце, куди вона вийшла з-за прилавка з метою зупинити ОСОБА_25 - на відстані приблизно 0,5 м від вхідних дверей. Далі за допомогою статиста потерпіла показала, як вона схопила ОСОБА_25 , а саме, за передню частину куртки в зоні грудей, та показала, як ОСОБА_25 відштовхнув її від себе. Потім потерпіла показала, як вона двома руками взяла ОСОБА_25 за куртку з метою зупинити його. Після чого, потерпіла показала, як ОСОБА_25 правою рукою відштовхнув її ліву руку, якою вона вдарилась об прилавок. Далі потерпіла показала на статистові, як вона знову схопила ОСОБА_25 за передню частину куртки, а він лівою рукою відштовхнув її, після чого вона впала на мішки з кормом для тварин, вказавши місце падіння. Потерпіла, за допомогою статиста, показала, як ОСОБА_25 наніс їй удар в праву сторону обличчя, після чого вона знову впала та зламала палець, а чоловік на ім'я ОСОБА_25 вийшов з магазину з лотерейними білетами в невідомому напрямку.
- Протокол огляду місця події від 25.01.2025 (Том 1 а.с. 105-111), а саме, приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою: АДРЕСА_5, проведений за участю потерпілої ОСОБА_8 та понятих: ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . Проведеним оглядом встановлено, що з правої сторони від входу до магазину розміщено дерев'яний стіл, на якому виявлено термінал чорно-помаранчевого кольору, на якому виявлено звіт про рух білетів станом на 23.01.2025, згідно з яким, лотерейних білетів із назвою «Супер 200 000» в залишку є 88 штук із 100 штук, які було отримано потерпілою для реалізації.
- Висновок експерта № 042-206-2025 (Том 1 а.с. 112-115), за яким експерту були поставлені такі питання на вирішення:
- Чи наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_8 .?
- Якщо так, то який час їх отримання, ступінь тяжкості, механізм утворення, локалізація?
- Чи були тілесні ушкодження небезпечними для життя і здоров'я в момент їх отримання?
- У результаті якого виду травматичної дії (предмета) могли бути отримані виявлені ушкодження?
- Чи могли утворитись виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_8 при обставинах, на які вказує остання при проведенні з нею слідчого експерименту від 24.01.2025?
Експертом зроблено висновок, що з урахуванням фактично наданої медичної документації, є підстави стверджувати, що під час первинного звернення по медичну допомогу 23.01.2025 о 19 годині 30 хвилин, з урахуванням даних, які віддзеркалюють послідуюче проведення інструментальних досліджень, є підстави стверджувати, що у ОСОБА_8 клінічними лікарями було виявлено таке тілесне ушкодження: закрита травма 5 пальця лівої кисті: перелом основи середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті (без зміщення уламків). Виявлене тілесне ушкодження є підстави відносити до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відповідно до п.п. 1.5.2, 2.2.1/в та 4.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995.
Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявленого тілесного ушкодження, є підстави вважати, що виявлене тілесне ушкодження утворилось за рахунок дії тупого твердого предмету, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто 23.01.2025. Враховуючи дані, здобуті органом досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту, можна вважати ймовірним утворення даного тілесного ушкодження внаслідок падіння на відведену ліву руку.
- Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.01.2025 (Том 1 а.с. 116-119), відповідно до якого фактичне затримання ОСОБА_18 відбулось о 19 годині 30 хвилин 23.01.2025 за адресою: АДРЕСА_6 за участю адвоката ОСОБА_9 . При обшуку затриманого у лівій кишені куртки, у яку затриманий був одягнутий, виявлено 9 розтертих лотерейних білетів та 47 цілих лотерейних білетів (загальною кількістю 56 штук) червоного кольору із написами «СУПЕР 200 000», 10 шансів на виграш, 20 грн., із штрих кодом та особистим номером, які було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ.
- Протокол огляду предметів від 26.01.2025 (Том 1 а.с.126-184), відповідно до якого об'єктом огляду є спеціальний пакет «Національна поліція України» № PSP2095549, в якому розміщено 9 розтертих та 47 цілих лотерейних білетів. При огляді було встановлено, що кожний лотерейний білет з нижньої правої сторони має штрих код та особистий номер. Далі у протоколі огляду перелічені номери 56 білетів та містяться їх фотозображення.
VІ. ОЦІНКА ДОКАЗІВ В РОЗРІЗІ ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕННЯ
Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.
Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.
У кримінальному провадженні відносно фізичної особи, підлягають доказуванню:
(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
(4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
(5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ст.91 КПК України).
Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч.1 ст.23 КПК України).
Водночас, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст.22 КПК України, адже вони, в силу ст.26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами та за наслідками оцінки доказів безпосередньо відображених у розділі V вироку.
а. Оцінка доказів за критерієм належності та допустимості
Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Наведені судом вище у розділі V вироку докази, згідно ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими.
Законодавець в ст.94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст.94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.
З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
На думку суду, в даному випадку, у порядку ч.1 ст.92 КПК України, прокурор, за наслідками розгляду провадження, довів обставини, визначені ч.1 ст.91 цього Кодексу.
Так, потерпіла ОСОБА_8 під час допиту у суді повністю підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони зазначені в обвинувальному акті, а також відтворені під час слідчого експерименту. Потерпіла підтвердила, що ОСОБА_3 , схопивши з прилавку лотерейні білети, не розрахувався за них і попрямував до виходу з магазину. Коли потерпіла намагалась зупинити його, обвинувачений відштовхнув потерпілу, яка впала та отримала тілесні ушкодження. Також потерпіла описала всю процедуру купівлі-продажу лотерейних білетів, а саме те, що білети є документами суворої звітності, які за їх серійними номерами закріплюються за конкретним магазином і конкретним (окремим від продажу інших товарів) терміналом для їх продажу, для оформлення купівлі цих білетів необхідно спеціальним терміналом (який потерпіла продемонструвала у судовому засіданні) зісканувати їх серійний номер, в іншому місці їх продати неможливо.
Жодних доказів того, що ОСОБА_3 у зазначеному порядку придбав лотерейні білети та оформив їх купівлю через термінал суду не надано.
Також суд зазначає, що під час судового розгляду не встановлено обставин, які б давали суду підстави сумніватися в правдивості показань потерпілої, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами. Так, свідок ОСОБА_14 підтвердила у суді, що бачила зі спини чоловіка, який біг від магазину зоотоварів, услід за яким вибігла потерпіла, яка трималась за ушкоджену руку і кричала, що в неї вкрали лотерейні білети.
Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що ОСОБА_3 , нібито, розраховувався за лотерейні білети, оскільки зазначені свідки не змогли чітко підтвердити суду, що вони бачили момент передачі обвинуваченим коштів та момент передачі потерпілою ОСОБА_8 лотерейних білетів ОСОБА_3 і оформлення через термінал покупки білетів. Не змогли вони вказати ні кількість куплених білетів, ні їхню вартість.
Натомість, свідок ОСОБА_11 бачив, як в магазині зоотоварів відбувся конфлікт між обвинуваченим і потерпілою, як падали речі та як обвинувачений штовхав потерпілу.
При цьому показання ОСОБА_3 та ОСОБА_11 не узгоджуються між собою, оскільки зі слів ОСОБА_3 , коли він вийшов з магазину, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 біля магазину вже не було. Натомість свідок ОСОБА_11 стверджував, що дочекався виходу обвинуваченого з магазину, який був злий і у нього в руках були якісь папірці, схожі на білети, потім свідок ОСОБА_11 розпрощався із ОСОБА_18 .
Крім того, зі слів обвинуваченого, після того, як він віддав ОСОБА_8 1200 гривень за білети із 2000 гривень, отриманих від ОСОБА_11 , він купував продукти харчування, алкогольні напої та їжу для тварини, що викликає у суду обґрунтований сумнів, оскільки придбати все це на 300 гривень, які залишались у ОСОБА_3 , малоймовірно.
Щодо показань свідка ОСОБА_19 , який повідомив, що потерпіла нібито казала йому, що ОСОБА_3 розрахувався з нею за білети, то суд також їх оцінює критично, оскільки ОСОБА_19 безпосереднім свідком події не був. Натомість, допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 не підтвердила факту розрахунку, що спростовує показання ОСОБА_19 .
Щодо твердження сторони захисту про недоведення обставин отримання потерпілою тілесних ушкоджень, які могли утворитися раніше, суд зазначає, що така позиція сторони захисту повністю спростовується дослідженими доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_14 , яка бачила, як потерпіла, вибігши з магазину, трималась за свою руку, а також висновком експерта, в якому зазначено: «Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявленого тілесного ушкодження, є підстави вважати, що виявлене тілесне ушкодження утворилось за рахунок дії тупого твердого предмету, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто 23.01.2025. Враховуючи дані, здобуті органом досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту, можна вважати ймовірним утворення даного тілесного ушкодження внаслідок падіння на відведену ліву руку». Свідок ОСОБА_11 також бачив, як обвинувачений штовхав потерпілу.
VІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ ДІЙ
За правилами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
За статтею 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, чи містить діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи є підстава для притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з приписами ст. 2 КК України.
Юридична оцінка інкримінованого діяння є обов'язком суду, який у цій частині не тільки перевіряє правильність кваліфікації дій стороною обвинувачення, а й констатує, з огляду на таку оцінку, наявність підстав для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.
Суд звертає увагу на те, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
У свою чергу суд зазначає, що з об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння майном.
Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.
Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Із суб'єктивної сторони розбій характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.
Диспозицією статті 187 Кримінального кодексу України передбачено кримінальне покарання за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
При цьому суд враховує, що при відмежуванні насильницького грабежу від розбою має місце конкуренція кримінально-правових норм, з яких лише одна відображає юридичні ознаки вчиненого злочину, й одночасному застосуванню щодо одного й того самого діяння відповідні статті Особливої частини КК не підлягають.
Критерієм такого розмежування є характер і тяжкість застосованого насильства як способу заволодіння чужим майном: при розбої воно є небезпечним для життя і здоров'я, а при грабежі такої небезпеки не несе.
Так, стала судова практика, зокрема положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», свідчить, що небезпечним для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності і взаємозв'язку, зокрема, висновку експерта, поза розумним сумнівом встановлено факт заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а саме: закрита травма 5 пальця лівої кисті: перелом основи середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті (без зміщення уламків), які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості та спричинили короткочасний розлад здоров'я, а отже застосоване щодо потерпілої зі сторони обвинуваченого насильство є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої у момент його застосування.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
Так, намір протиправно вилучити чуже майно й обраний спосіб його досягнення, який зазвичай включає в себе сукупність цілеспрямованих дій, становлять нерозривне ціле як елементи складу одного злочину. Якщо ж кілька послідових дій, об'єднаних єдиним умислом, містять ознаки різних злочинів, передбачених конкуруючими кримінально-правовими нормами, вчинене підлягає єдиній кваліфікації за ознаками більш тяжкого з них.
Виходячи з наведеного діяння, спрямоване на заволодіння чужим майном, яке було розпочато як грабіж, однак під час розвитку подій переросло у розбій, підлягає кваліфікації лише за статтею 187 КК.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин ОСОБА_3 , реалізуючи умисел на відкрите заволодіння майном потерпілої, у процесі сутички з нею перейшов від менш тяжкого насильства до більш тяжкого і в підсумку завдав тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та утворюють ознаку розбою.
VІІІ. ПОКАРАННЯ
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.
У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 : він раніше несудимий (том 1 а.с. 192), є військовослужбовцем, офіційно не одружений, інших осіб на утриманні не має, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11.09.2019 діагноз: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю Стан відміни (Том 1 а.с. 190), під наглядом лікаря психіатра не перебуває (Том 1 а.с. 191), згідно з характеристикою узятого під варту військовослужбовця, наданою начальником гауптвахти відділу охорони та конвоювання військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_28 , за період тримання під вартою на гауптвахті солдат ОСОБА_3 зарекомендував себе як порядний, дисциплінований та врівноважений військовослужбовець (том 2 а.с. 49).
З урахуванням наведеного, а також того, що обвинувачений свою вину не визнав, не розкаявся, потерпілій завдану шкоду не відшкодував, вибачення не просив, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України, із застосуванням конфіскації майна як додаткового покарання, передбаченого у санкції ч.4 ст. 187 КК України.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.
ІХ. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
Запобіжний захід
Відповідно до ст.1 Закону України від 30 червня 1993 року №3352-XII «Про попереднє ув'язнення» таке ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.01.2025 року ОСОБА_3 було затримано 23.01.2025 року о 19:30 годині.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2025 року відносно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено слідчим суддею.
За результатами проведення підготовчого судового засідання ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено судом, востаннє - ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів, тобто до 12 лютого 2026 року включно з визначенням застави у розмірі 242240 гривень, яку обвинувачений не вніс.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення, а саме з 23.01.2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, окрім житла.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 з моменту затримання, а саме: з 23.01.2025, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення - з 23.01.2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши у подальшому його тримання під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Речові докази:
9 розтертих лотерейних білетів червоного кольору, із написом «Супер 200 000, 10 шансів на виграш» номіналом 20 гривень із наявним штрих кодом на кожному білеті, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція 003328 - знищити.
47 цілих лотерейних білетів червоного кольору, із написом «Супер 200 000, 10 шансів на виграш» номіналом 20 гривень із наявним штрих кодом на кожному білеті, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція 003328 - повернути потерпілій ОСОБА_8 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення,а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_29