Справа №752/4251/25
Провадження № 2/752/4086/26
Іменем України
14.11.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря Ільніцької І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (надалі за текстом також - позивач або ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач або позичальник), в якому просило суд, стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2033450 від 16.06.2021, в загальному розмірі 17970,00 гривень яка складається з:
-простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 гривень;
-простроченої заборгованості за процентами в розмірі 11970,00 гривень.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 16.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2033450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
24.12.2021 між ТОВ ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02- 24122001 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання як позичальник не виконав а тому ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Процесуальні дії у справі
18.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
З метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача суд звернувся із відповідним запитом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області.
Після отримання відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області суд, у відповідності до положень частини десятої статті 187 ЦПК України вирішив питання про відкриття провадження у справі.
Подальший виклик відповідача у справі здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.05.2025 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини встановлені судом
16.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2033450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 6000,00 гривень, дата надання кредиту: 16.06.2021, строк кредиту : 15 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредит надається ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», в межах дії Договору про надання коштів шляхом кредитування у безготівковій формі та перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта.
На підтвердження виконання ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» Кредитного договору позивач надав інформаційну довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» (ЄДРПОУ:37973023) від 04.03.2024 вих.№19967-0403 відповідно до якої вбачається, що 16.06.2021 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 було перераховано кредитні кошти в сумі 6 000,00 гривень, номер транзакції в системі iPay.ua - 93890405, призначення платежу: зарахування 6 000,00 гривень на карту НОМЕР_2 .
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму заборгованості 17 970,00 гривень, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 11970,00 гривень.
Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У відповідності до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за кредитними договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1,2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини першої статті 611 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За наявними матеріалами справи суд встановив, що 16.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2033450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 6000,00 гривень.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку позивача, відповідач суду не надав.
Суд також встановив, що 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 17 970,00 гривень, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 11970,00 гривень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , про стягнення із відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2033450 від 16.06.2021, в загальному розмірі 17970,00 гривень є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, тому такі виплати підлягають стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов'язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.
Суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданій позовній заяві позивач вказує, що орієнтовний розмір судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу під час розгляду справи становить 12 922,40 гривень.
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Пархомчука Сергія Валерійовича;
- копію довіреності на представництво від 30.12.2024;
- копію Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023;
- копію Додаткової угоди №1 від 27.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.
- копію Акт отримання правової допомоги від 14.07.2025 на загальну суму 10 500,00 гривень;
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд також бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пункту 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також врахувавши поведінку сторони під час розгляду справи та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі - у сумі 10 500,00 гривень, що у даній справі відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 200, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс.7; ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за Кредитним договором № 2033450 від 16.06.2021, в загальному розмірі 17 970 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс.7; ЄДРПОУ: 42228158) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс.7; ЄДРПОУ: 42228158)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )
Суддя: С.О. Чекулаєв