Справа № 724/4164/25
Провадження № 2/724/111/26
22 січня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Гураль Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання: Шуть Х.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначає, 15 травня 1986 року уклав шлюб з відповідачем, який був зареєстрований виконавчим комітетом Малинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 2.
Повідомляє, що від шлюбу є повнолітні діти, які на даний час ведуть самостійне життя.
Зазначає, що на даний час їхня сім'я розпалась. В них немає взаєморозуміння щодо багатьох принципових життєвих позицій, мають різні погляди на життя. Причинами розпаду сім'ї є конфліктні ситуації, побутові сварки. В результаті цього, між ними втрачено кохання та взаємоповагу. Спроби примирення, які ними вживалися призвели ще до більшого віддалення один від одного.
Починаючи з жовтня 2024 року і по даний час сторони вже не є однією сім'єю, кожен з них веде життя, ніяким чином не пов'язане з сімейними відносинами. Таким чином їх шлюб набув лише формального змісту.
Добровільно в досудовому порядку відповідач не погоджується розірвати шлюб.
Підтримуючи вищевикладене, просить розірвати шлюб, так як подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, неможливе. Збереження шлюбу суперечитиме його інтересам. Рішення про розірвання шлюбу є остаточним, тому строк на примирення просить не надавати.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 27.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз'яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Ухвалу суду від 27.11.2025 року. та копію позовної заяви відповідач отримала 07.12.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення кореспонденції. 05.12.2025 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 , де вона позовні вимоги визнає в повній мірі, на примирення не погоджується та просить справу розглядати без її участі.
Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який між ними зареєстровано 15.05.1986 року виконавчим комітетом Малинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 02 (а.с. 5).
Неповнолітніх дітей у сторін від даного шлюбу немає..
Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, на примирення позивач не погоджується, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки його збереження суперечитиме його інтересам, відповідачка визнала позов у повному обсязі.
Застосовані норми права.
Відповідно до п 1ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Частиною 1 ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Мотиви та висновки суду.
Суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, оскільки сім'я сторін розпалася остаточно, на даний час їх шлюб носить формальний характер. Шлюбні відносини між ними фактично припинені і вони не бажають зберегти сім'ю.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивача, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити.
Розподіл судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що у позовній заяві позивач просить не стягувати з відповідача судові витрати, тому такі витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 141, 258-259, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: с. Малинці, Дністровський район Чернівецька область, РНОКПП: НОМЕР_2 ), який був зареєстрований 15 травня 1986 року виконавчим комітетом Малинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 02- розірвати.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: с. Малинці, Дністровський район Чернівецька область, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 22 січня 2026 року.
Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ