Справа № 712/16372/25
Провадження 1кп/712/495/26
20 січня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Соснівського районного суду м. Черкаси Черкаською окружною прокуратурою подано обвинувальний акт, який затверджено у кримінальному провадженні №12025250310003684 від 05.11.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити кримінальне провадження №12025250310003684 від 05.11.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до судового розгляду та звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 . В обґрунтування клопотань зазначено, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. Під час досудового розслідування ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25.01.2026 та визначено розмір застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 грн. Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 27.01.2026. При обранні запобіжних заходів слідчими суддями Соснівського районного суду м. Черкаси під час обрання вказаних запобіжних заходів було враховано наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування від органу досудового розслідування, ризик вчинити інші кримінального правопорушення та ризик незаконного впливу на свідків, експерта та потерпілу сторону у вказаному кримінальному провадженні. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
На даний час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчими суддями при обрання запобіжних заходів не зменшилися та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_4 на підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 на підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 на підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Соснівському районному суду м. Черкаси. Під час проведення досудового розслідування були дотримані вимоги Кримінального процесуального Кодексу України про забезпечення обвинуваченому права на захист. Угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості не надходило. Підстав для закриття обвинувального акту, його повернення не вбачається.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального Кодексу України. Порушень норм Кримінального процесуального кодексу України при проведенні досудового розслідування не вбачається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25.01.2026 та визначено розмір застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 грн. Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 27.01.2026.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 обумовлені продовженням існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчими суддями при обранні запобіжних заходів та які не зменшилися.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обраний до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Що стосується клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд зазначає наступне.
Згідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При продовженні строку тримання під вартою суд враховує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яким законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик передбачений, п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , розуміючи, тяжкість покарання, яке загрожує йому, у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення покарання, матиме реальну можливість переховуватися від правоохоронний органів та суду, а враховуючи те, що на частині території України ведуться активні бойові дії, в разі переховування особи це значно ускладнить розшук обвинуваченого. Крім того, обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має; ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на обвинуваченого, свідків та експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , може впливати на свідків, експерта та представника потерпілого шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності; ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення обвинуваченим обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 не будучи ізольованим від суспільства, може в подальшому вчиняти злочини так, як останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, останній раз 21.10.2025 вироком Соснівського районного суду м. Черкаси за ч. 4 ст. 185 КК України засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, та перебуваючи на іспитовому терміні, на шлях виправлення не став та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого, злочину проти власності, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності, в зв'язку з цим обвинувачений може вчинити злочин повторно.
Суд враховує, що обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, а також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним.
Суд також вважає. що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від правоохоронних органів та/або суду, усвідомлюючи про неминучість покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочину, крім цього обвинувачений може незаконно спливати на представника потерпілого, свідків та експерта у даному кримінальну провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Суд вважає. неможливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно обвинуваченого не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те, що майновий та сімейний стан обвинуваченого дає йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки обвинувачений, будучи раніше судимим, маючи не зняту і не погашену судимість, знову вчинив новий злочин на іспитовому терміні, що свідчить про можливість вчинення нових злочинів, у випадку обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 , строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з визначенням розміур застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_7 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором в судовому засіданні було доведено, що продовжують існувати ризики, а саме: ризик передбачений, п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , розуміючи, тяжкість покарання, яке загрожує йому, у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення покарання, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а враховуючи те, що на частині території України ведуться активні бойові дії, в разі переховування особи від органу досудового розслідування це значно ускладнить розшук обвинуваченого. Крім того, обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, офіційно не працевлаштований; ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на потерпілого, свідків та експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , може впливати на свідків, експерта та представника потерпілого шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності; ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення обвинуваченим обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може в подальшому вчиняти злочини так, як останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення, в тому числі, майнових злочинів, судимості за які не погашені, на шлях виправлення не став та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності, в зв'язку з цим підозрюваний може вчинити злочин повторно.
Суд також враховує, що наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Судом не встановлено можливості застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченим, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_7 не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те, що майновий та сімейний стан обвинуваченого дає йому можливість внести за себе заставу.
Згідно ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також те, що він може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на те, що не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася можливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам будь-яким іншим із передбачених у КПК України більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, тому суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 з покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_7 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Керуючись ст.ст. 31, 314 - 316, ст.ст.177-178, 183, 184, 331, 395 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в залі Соснівського районного суду м. Черкаси на 29 січня 2026 року о 12 год. 30 хв.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 20 березня 2026 року включно.
Визначити розмір застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої покласти зобов'язання на нього:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування з представником потерпілого, свідками та експертом у цьому кримінальному провадженні;
-не відлучатися із населенного пункту, де він проживає, без дозволу суду.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем свого постійного проживання на два місяці, тобто до 20 березня 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора і суду;
- повідомляти прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;
- заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з представником потерпілого, свідками та експертом у даному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_7 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що порушення покладених на нього обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Контроль за виконанням підозрюваним запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала в частині продовження строку запобіжних заходів може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20.01.2026 року.
Повний текст ухвали проголошено 22.01.2026 року о 11 годині 00 хвилин.
Головуючий: