Справа № 646/15/26
Провадження № 2/646/22/2026
про повернення позовної заяви
21 січня 2026 року м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Каніщевої В.С. до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Кегичівської селищної ради Топов Я.В., про визнання права власності на нерухоме майно,
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Каніщевої В.С. до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Кегичівської селищної ради Топов Я.В., про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 08 січня 2026 року позовну заяву - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 3 (трьох) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз'яснено в самому тексті ухвали від 08.01.2026 року.
12.01.2026 на адресу суду надійшла заява (від 10.01.2026 р.) про усунення недоліків.
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 08.01.2026 суд вказав, що позивачу необхідно визначити ціну позову, та виходячи з дійсної вартості нерухомого майна сплатити в випадку різниці необхідний судовий збір, уточнити позовні вимоги, а саме уточнити які саме «господарські споруди від 30.04.1985 року», та сканкопії документів, долучених до позовної заяви є неналежної якості, а саме є нечитабельними.
В заяві про усунення недоліків позивачем усунуто недоліки не в повній мірі, зокрема повторно додано квитанцію про сплату судового збору, однак вказана квитанція є нечитабельною (сканкопія квитанції є аналогічною тій, що була подано разом з первинною позовною заявою, та у зв'язку з неналежністю якої було надано строк на усунення недоліків), у зв'язку з чим, суд самостійно позбавлений можливості перевірити надходження до Казначейства.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.
Відповідно до Акту складеного комісією Основ'янського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 року вказано, що 10.01.2026 року до Електронного суду надійшла заява від представника заявника Каніщевої В.С. про усунення недоліків по справі 646/15/26, в якій додаток №6 та №26, а саме сканкопії квитанцій зовсім не видні.
Оскільки представник позивача є користувачем Електронного суду, вона була ознайомлена з вказаним актом, однак не виправила зазначеного недоліку та не долучила квитанцію про сплату судового збору належної якості.
Так, учасники справи в «Електронному суді» мають можливість ознайомлюватися та переглядати усі документи, долучені до провадження в їхніх електронних кабінетах у розділах «Документи сторін» або «Мої справи» після реєстрації справи та отримання відповідних повідомлень, що підтверджує їхню обізнаність із матеріалами, а це робить їх відповідальними за перевірку надходжень.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не в повній мірі виконаним позивачем, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
З огляду на те, що позивачкою недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова від 08.01.2026, за таких обставин вбачається, що матеріали заяви підлягають поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суд
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Каніщевої В.С. до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Кегичівської селищної ради Топов Я.В., про визнання права власності на нерухоме майно - визнати неподаними та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cz.hr.court.gov.ua/sud2035/ .
Суддя Б.М.Чорна