Справа № 197/1213/25
Провадження № 2/197/53/26
21 січня 2026 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гетьманенко О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник ТОВ "Українські фінансові операції" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42753492 від 24.01.2024 в розмірі 40 000 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 24.01.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 42753492, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 4000 грн строком на 360 днів, дата видачі кредиту - 24.01.2024, дата повернення кредиту - 18.01.2025. Договір підписаний електронним підписом позичальника.
23 вересня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції" укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 42753492 від 24.01.2024, укладеним з ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Українські фінансові операції" за кредитним договором №42753492 у розмірі 40000 грн, з яких 4000 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 24400 грн - заборгованість за процентами нараховані первісним кредитором, 11600 грн - заборгованість за процентами нараховані ТОВ "Українські фінансові операції".
Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явивсь, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив. Заяв, клопотань від нього не надходило.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 42753492. Відповідно до умов договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту 4 000 грн, надано позичальнику строком на 360 днів, дата видачі кредиту - 24.01.2024, дата повернення кредиту - 18.01.2025. Стандартна процента ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2,5 %. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом 76668.
Згідно листа, наданого ТОВ "Пейтек" за вих. № 20241003-488 від 03.10.2024, 24 січня 2024 року на картку номер НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти у розмірі 4000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 42753492 від 24.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Лінеура Україна" станом на 23.09.2024 становить 30400 грн, з яких 4000 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 24400 грн - заборгованість за процентами, 2000 - штрафні санкції.
23 вересня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції" укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги в тому числі за кредитним договором № 42753492 від 24.01.2024, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 23/09/2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Українські фінансові операції" становить 30400 грн, з яких 4000 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 24400 грн - заборгованість за процентами, 2000 - штрафні санкції. Станом на дату укладання договору факторингу від 23.09.2024 № 23/09/2024 строк дії кредитного договору №42753492 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "Українські фінансові операції" з дати факторингу донараховано відсотки (за 116 календарних днів) в сумі 11600 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Українські фінансові операції" за кредитним договором № 42753492 від 24.01.2024 загальною сумою 40000 грн, з яких 4000 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 24400 грн - заборгованість за процентами нараховані первісним кредитором, 11600 - заборгованість за процентами нараховані ТОВ "Українські фінансові операції".
Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-251128/37574-БТ від 30.11.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку номер НОМЕР_3 . По рахунку НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 4000 грн від 24.01.2024, платник: P2P_LI_CR, KYIV.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги", встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит у визначений договором строк.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Лінеура Україна" виконало належним чином, надававши відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000 грн.
Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості за відсотками суд враховує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Так, п. 1.3 договору № 4325961 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.01.2024 передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Згідно з п. 1.4.1 договору, стандартна процента ставка становить 2,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору. Як вбачається з п. 1.4.2. договору, знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується за умови, якщо Клієнт до 22.02.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Договір укладено 24.01.2024, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за договором № 4325961 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.01.2024 складає: 14400 грн за період користування кредитом з 24.01.2024 по 18.01.2025 (1*360*4000/100).
Отже, загальна сума заборгованості за договором № 4325961 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.01.2024, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4000 (тіло кредиту)+14400 (1% - денна процентна ставка) = 18400 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних на підставі ч. 10 ст. 265 ЦПК України у відповідності до ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
А відтак суд не вбачає підстав для зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення в порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Судом встановлено, що понесені ТОВ "Українські фінансові операції" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підтверджуються матеріалами справи а саме: договором про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024; заявкою №4325961 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; актом № 4325961 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; рахунком на оплату №4325961-2025 від 03 листопада 2025 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 40000 грн. Судом стягнуто 18400 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 46 % (18400/40000*100). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1114,30 грн (2422,40*46/100).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ:40966896) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованість за кредитним договором № 4325961 від 24 січня 2024 року в розмірі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 1114,30 гривень, а разом 11114 (одинадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень 30 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 21.01.2026.
Суддя М.В. Панчук