Справа № 947/1077/26
Провадження № 1-кс/947/810/26
20.01.2026 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025163010000071 від 02.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,
Як вбачається з клопотання, слідчими слідчого відділу ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025163010000071 від 02.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Київською окружною прокуратурою міста Одеси.
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово у клопотанні.
Так, слідчий у клопотанні зазначає, що 10.10.2025 повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за кваліфікуючими ознаками: службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та відповідно до ч.3 ст. 128 КПК України планується подання цивільного позову в інтересах територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1 ) на праві власності належать: квартира загальною площею 56.2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2046975151101, а також машиномісце №1/37, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2046968751101.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса від 12.01.2026 клопотання про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернуто прокурору для усунення недоліків.
Слідчий у кримінальному провадженні повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна.
Прокурор та слідчій в судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином про дату та час розгляду клопотання.
Відповідно ч.1 ст.2 КПК України до Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Так, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно, ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні формально перелічено підстави арешту майна, однак клопотання не містить відповідного обгрунтування необхідності арешту зазначеного в клопотанні майна.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як вбачається, зі встановлених слідчим суддею обставин, будь-яких цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено, а лише планується подання цивільного позову в інтересах територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, санкцією ч. 1 ст. 367 КК України не передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, як зазначає слідчий у клопотанні.
Положенням ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Посилання сторони обвинувачення на той факт, що існує реальний ризик відчуження майна є формальним, без жодних обґрунтувань.
Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено наявності підстав та мети для арешту майна та в чому полягає необхідність в обмеженні прав ОСОБА_5 .
Таким чином, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 12.01.2026 про повернення клопотання прокурору не були усунуті. Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою конфіскації та забезпечення цивільного позову є недоведеним та необґрунтованим.
Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025163010000071 від 02.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1