20 січня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 674/264/21
Провадження № 22-ц/820/242/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю: відповідача ОСОБА_1 та її представника
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 674/264/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року у складі судді Шафікової Ю.Е. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання, встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, її представника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому після зміни предмета позову, просив:
-встановити факт, постійного проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 станом із 1962 року народження по дату смерті ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області;
-встановити факт вступу в управління та володіння спадковим майном, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області (правонаступник Дунаєвецька міська рада Хмельницької області) № 43 від 28.11.2006 року «Про оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_1 ;
-визнати недійним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області) від 15.01.2007 року, видане на ім?я ОСОБА_1 ;
-витребувати із чужого незаконного володіння, гр. ОСОБА_1 , нерухоме майно, а саме: житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області).
На підтримання заявлених позовних вимог посилався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 , яка була головою двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті мами з нею були прописані покійний брат ОСОБА_5 разом зі своєю родиною, але фактично вони там не проживали. В той час позивач був прописаний в м. Кам'янець-Подільський, але фактично проживав з матір'ю.
В 1964 році батьки позивача збудували житловий будинок на території домоволодіння баби, тобто в домоволодінні було два житлових будинки, старий будинок до 1918 року побудови був в аварійному стані, з 2005 року його фактично не існує.
У 1985 році частину земельної ділянки, що була у користуванні матері надано в користування позивачу, оскільки він учасник бойових дій. Позивач зазначав, що ст.ст. 529-530 ЦК УРСР було передбачено 2 черги спадкування, дружина ОСОБА_1 до кола спадкоємців після смерті баби позивача та батьків не належить. Однак, ОСОБА_1 не зрозуміло з яких підстав отримала рішення виконавчого комітету про те, що вона є власником будинку, чим було порушено право на володіння та користування спірним житловим будинком. Орган місцевого самоврядування за попередньою злочинною змовою з дружиною «вивели» із власності власників житловий будинок, в рішенні вказали його видуманий номер «7А». Батьки позивача та їхні спадкодавці реальні власники, ніколи не звертались в жодні органи влади із проханням визначити адресу житловому будинку АДРЕСА_1 , а також із заявами про розподіл будинків.
Відтак зазначав позивач, що його дружина не є спадкоємицею його матері, тому вважає, що рішення виконавчого комітету № 43 від 28.11.2006 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» є незаконним та підлягає скасуванню. У відповідача не було ніяких підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо оформлення за нею права власності на житловий будинок. Про те, що дружина офіційно є власником нерухомого майна, позивач дізнався тоді, коли нині покійний брат позивача, звернувся до суду, справа № 674/1465/16-ц. Тому, вважав, що строк давності для звернення до суду із позовом про захист свого права позивач не пропустив.
Ухвалами Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поновлення строку та залучення як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору відмовлено.
Ухвалами Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 травня 2023 року постановлено поновити процесуальний строк для подання заяви про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.
Ухвалами Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині поновлення строку залишено без розгляду та відмовлено у задоволенні заяв про залучення як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки можливе існування спору про право у зазначеному процесі.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року поновлено процесуальний строк для подання заяви про зміну предмету позову позивачу, прийнято до провадження суду заяву позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку та залучення до справи третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відмовлено, оскільки майновий інтерес ОСОБА_6 та ОСОБА_7 може існувати на час розгляду даної справи, такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Вирішення спорів різних спадкоємців щодо одного і того ж майна має відбуватись в одному провадженні.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається, що право власності на спірний будинок відповідачка не могла успадкувати, адже не належала до жодної із черг спадкування, інших документів, які б підтверджували законне набуття нею у власність спірного майна суду надано не було, що підтверджує незаконність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, виданих на ім'я відповідачки. Покази свідків на які послався суд в своєму рішенні, також не підтвердили таких обставин, крім того навіть їх спільна донька підтвердила, що після смерті бабусі, матері позивача, наша сім'я перейшла жити в спірний будинок, який вважався спадщиною після смерті бабусі тата. Також апелянт вказує, що йому, про те, що будинок йому не належить стало відомо після припинення шлюбних стосунків, своє право власності на будинок відповідачка оформила незаконно, шляхом сплати хабаря посадовим особам, про що сама ж і розповідала.
Дунаєвецькою міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, вважають що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінив докази, що мають істотне значення для її розгляду, правомірно застосував норми матеріального та процесуального права та виніс по суті спору справедливе та законне рішення. Так, судом досліджено, що, на день смерті ОСОБА_4 , тобто на день відкриття спадщини своєї матері, ОСОБА_2 не був зареєстрований та не проживав разом зі спадкодавцем у житловому будинку в с. Великий Жванчик 1964 року побудови (на той час без точної адреси), не проживав там і протягом 6 місяців після смерті матері. Це підтверджується письмовими доказами у справі та показаннями свідків. Отже, судом встановлено, що позивачем не відбулось фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Також судом першої інстанції у вказаній справі досліджено та встановлено, що позивач ОСОБА_8 у строк, передбачений законом, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він проживав з матір'ю на день її смерті продовж певного часу, а також, що впродовж шести місяців після смерті матері фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Щодо позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання, суд встановив, що станом на 1962 рік та на дату смерті ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_1 не існувало, а існував лише будинок без адреси, побудований у 1964 році. Категорично не погоджується та вважає надуманим обгрунтування апелянта щодо набуття спірного будинку відповідачкою ОСОБА_1 із застосуванням схем «чорного рейдерства» шляхом сплати хабаря посадовим особам, адже суду не надано жодних рішень про встановлені факти протиправних дій посадових осіб Великожваньчицької сільської ради чи інших органів при прийнятті рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості» за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Баблонюк О.В. подали відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідачки зазначила, що позивач не вказав для чого йому потрібно встановити факт управління та володіння спадковим майном. Матеріали справи не містять доказів, що позивач ОСОБА_2 звертався до нотаріуса із заявою про вступ в право спадку після смерті ОСОБА_4 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Позивач не навів підстави навіщо йому встановлювати факт постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по дату смерті ОСОБА_4 .. Позивач стверджує, що його мати ОСОБА_4 була головою двору, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , однак дане твердження спростовується довідками - виписками з погосподарської книги за 1983-1985, 1986-1990 рік, оскільки ОСОБА_4 вказана як голова сім'ї, а не голова двору, довідки не містять адреси будинку і року забудови. ОСОБА_4 ніколи не отримувала права власності ні на будинок АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким своє майно заповідала синам ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому ніхто з її дітей, в тому числі позивач, ніколи не звертався із заявою про відкриття спадщини та нічого не успадковував. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом нікому ніколи не видавалось.
Позивач стверджує, що він на час смерті мами був прописаний у місті Кам'янець - Подільському, але фактично проживав разом з матір'ю ОСОБА_4 . Натомість згідно записів з погосподарської книги № 4 в 1980 році ОСОБА_2 вибув в м. Кам'янець - Подільський. Тобто з 1980 року позивач ОСОБА_2 не був прописаний у спірному будинковолодінні та там не проживав. Жодна із довідок - виписок з погосподарської книги з 1980 року і по день смерті ОСОБА_4 .(25.06. 1990 рік ) не містить інформації, що ОСОБА_2 проживав у будинковолодінні АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_1 без прописки чи реєстрації. Вже після смерті ОСОБА_4 заднім числом у будинковолодіння були незаконно зареєстровані ОСОБА_10 з сім'єю.
Відповідач ОСОБА_1 сама за свої кошти відбудувала хату, перекрила її, вставила вікна, двері, підлогу, встановила кафельну грубку, пошпаклювала та поклеїла шпалери, встановила паркан, браму, побудувала хліви та сараї. Відповідач ОСОБА_1 є головою двору з 1993 року і по даний час, що підтверджується виписками з погосподарських книг. Рішенням виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 оформлено право власності на житловий будинок за ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 . 15 січня 2007 року ОСОБА_1 виконавчим комітетом Великожванчицької сільської ради видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення від 28 листопада 2006 року № 43. Будь - яких грунтованих на законі підстав для відмови відповідачу ОСОБА_1 у оформленні права власності на спірне будинковолодіння у виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради не було. Позивач не лише знав, що дружина звернулась із відповідною заявою про оформлення права власності, а і ініціював дане звернення оскільки отримання права власності на землю могло бути виключно після отримання права власності на будинковолодіння, тому висновки суду про пропуск позивачем строку позовної давності є законними
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_4 проживала в житловому будинку в с. Великий Жванчик Дунаєвецького району та відповідно до виписки з погосподарських книг до 1986 була головою двору, суспільна група господарства: службова. точна адреса та рік побудови будинку відсутні
Згідно довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 26.08.2020 року за 1986-1990 роки ОСОБА_4 проживала в с. Великий Жванчик Дунаєвецького району разом з сином ОСОБА_9 , невісткою ОСОБА_11 , онуком ОСОБА_3 та головою двору був її син ОСОБА_9 . Точна адреса відсутня, рік побудови 1964, вказано суспільну групу господарства службова.
За змістом заповіту 14.04.1988 року ОСОБА_4 заповіла трьом своїм синам порівну все своє майно: ОСОБА_2 (позивачу у справі), ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Спадкова справа до майна померлої після її смерті не заводилась.
Згідно довідки Дунаєвецької міської ради від 12.09.2016 року ОСОБА_4 на день смерті постійно проживала за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області. Разом з нею постійно проживали та були зареєстровані син ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_11 , онук ОСОБА_3 . Інших зареєстрованих осіб немає.
Відповідно до земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1991-1995 роки, 1996 - 2000 роки в домогосподарстві в с.Великий Жванчик ОСОБА_9 є головою двору, з ним проживають ОСОБА_11 дружина, ОСОБА_3 син, точна адреса відсутня, рік побудови будинку 1964, вказано суспільну групу господарства службова.
За відомостями книги погосподарського обліку за 2006-2010, 2016-2020 роки за ОСОБА_9 як головою двору значиться домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 .
Також, за відомостями довідок - виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1983-1985, 1986-1990 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житловому будинку 1918 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: позивач ОСОБА_2 голова сім'ї, вибув з домогосподарства в 1980 році в м. Кам'янець-Подільський, дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_12 .
Тобто, станом на 1990 рік, коли померла мати позивача, за сім'єю ОСОБА_2 значився житловий будинок 1918 року побудови в с. Великий Жванчик. Вказаний будинок на даний час знесено, що не заперечувалось сторонами та встановлено судами у справі №674/1465/16-ц.
Також згідно постанови Верховного Суду у справі №674/1465/16-ц брат позивача ОСОБА_9 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 щодо будинку за адресою АДРЕСА_1 для захисту своїх спадкових прав, зазначив, що він один прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 .. Третьою особою у справі був залучений позивач ОСОБА_2 . У задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено з мотивів пред'явлення позову до неналежного відповідача.
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1991-1995 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житлового будинку 1964 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова двору, ОСОБА_2 голова сім'ї, вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дочка ОСОБА_12 .
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1996-2000 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житлового будинку 1964 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова двору, ОСОБА_2 вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дочка ОСОБА_12 вибула 23.11.2000 року в м.Кам'янець-Подільський.
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 2001-2005 роки за адресою АДРЕСА_1 , у житлового будинку 1964 року побудови, значилась лише як члени господарства ОСОБА_1 голова двору.
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 2006-2010 роки, 2011-2015 роки, 2016-2020 рік ОСОБА_1 є головою двору за адресою АДРЕСА_1 у житлового будинку 1964 року побудови, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова двору.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Великожванчинецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області від 28.11.2006 №43 та архівного витягу з нього, вирішено оформити право власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будинок в АДРЕСА_1 , також право власності зареєстровано бюро технічної інвентаризації (т.1. а.п. 25), в Реєстрі права власності на нерухоме майно.
Правонаступником Великожванчинецької сільської ради у справі у спірних правовідносинах є Дунаєвецька міська рада, що підтверджується рішенням першої сесії від 03.12.2015 №7-1/2015р.
Таким чином за наявною в матеріалах справи інформацією з погосподарського обліку вбачається, що і брат позивача ОСОБА_9 і відповідачка ОСОБА_1 значились головами двору у будинку розташованому в с.Великий Жванчик 1964 року побудови по (з 2001 року АДРЕСА_1 голова двору ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 голова двору ОСОБА_1 ).
Разом з цим, за інформацією архівного відділу Дунаєвецької районної державної адміністрації в документах Великожванчинецької сільської ради за 1983-2015 роки запису щодо просвоєння адреси домоволодіння по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 не зазначається.
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 , сестра позивача, повідомила суду, що брат ОСОБА_13 не жив з мамою, а жив у ОСОБА_14 та в її мами. Мама також не проживала у ОСОБА_15 . Також свідок вважає, що позивач не є спадкоємцем на ціле майно, вона теж претендує на хату, для оформлення спадщини не зверталась.
Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що є братом позивача. Не знає як хата опинилась на відповідачці, там було два номера, бабчина хата, яку вона переписала на ОСОБА_16 , відповідачка хату розвалила. Чи вступав ОСОБА_13 у спадок не знає. Мама проживала у своїх хаті, тоді не було ні вулиць, ні номерів.
Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що є рідною сестрою відповідачки. На території спірного домогосподарства було 2 будинки. Стара хата була глиняна, не придатна для проживання. ОСОБА_18 не проживав до смерті з мамою. ОСОБА_19 і ОСОБА_18 стару хату розвалили.
Свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що є рідною дочкою сторін. Вказала, що спірний будинок був поділений на 2 половини, в 2-й половині мав жити ОСОБА_21 , і ще був старий будинок, батьки його знесли побудували новий. Батько був прописаний в м.Кам'янець-Подільський.
Свідок ОСОБА_22 повідомила суду, що з 1996 року працювала на посаді секретаря Великожванчицької сільської ради. Вказала, що спірний будинок 1964 року побудови поділений на 2 половини, так написано у погосподарській книзі. В 2001 році будинкам присвоїлись адреси. Коли проводилась приватизація будинку, ОСОБА_18 казав, що на ньому квартира, то будинок нехай буде на ОСОБА_1 , так повідомляли працівники БТІ.
У відповідності до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Оскільки спадщина після смерті матері позивача відкрилася у 1990 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у ст. 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини від умовою або з застереженням .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 293/349/22 (зазначено, що «висновок про вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном слід робити, перш за все, на основі відповідних письмових документів, будь-які зовнішні обставини (показання свідків) мають лише побічне значення для встановлення того, чи особа прийняла спадщину».
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 , тобто, на день відкриття спадщини, місце проживання ОСОБА_2 разом з своєї матері не було зареєстровано та він не проживав разом зі спадкодавцем у житловому будинку в с.Великий Жванчик (на той час без точної адреси), у встановлений законом строк не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , не надав суду жодних доказів, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Крім того, на час розгляду справи, тобто більше 30 років після смерті матері, позивач ОСОБА_2 не звертався до органів нотаріату щодо оформлення своїх спадкових прав.
З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 та факту постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.
При цьому колегія суддів зауважує, що судом не здобуто жодних доказів, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві одноособової власності саме спадкодавцю ОСОБА_4 .
Як встановлено судом на час смерті ОСОБА_4 в 1990 році головою двору у селі Великий Жванчик Дунаєвецького району, де проживала ОСОБА_4 , був її інший син ОСОБА_9 , з яким вона проживала. При цьому відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок.
З цих підстав позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області N43 від 28.11.2006 року не можуть бути задоволенні, так як жодним чином не порушують права позивача.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , витребування із чужого незаконного, то, оскільки позивачем не доведено факту належності даного будинку спадкодавцю на праві власності, факту набуття ним права власності на спірний будинок шляхом спадкування, він не набув прав на його витребування чи припинення прав власності відповідача на даний будинок, таке право належить виключно власнику майна.
Доводи апеляційної скарги, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 слід відхилити, так як такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Також суд не приймає до уваги твердження апелянта, що право власності на спірний будинок відповідачка не могла успадкувати, адже не належала до жодної із черг спадкування, інших документів, які б підтверджували законне набуття нею у власність спірного майна, суду надано не було, що підтверджує незаконність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, виданих на ім'я відповідачки.
Як вказано вище суду не надано жодних доказів, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві одноособової власності саме спадкодавцю ОСОБА_4 , позивач прийняв спадщину після її смерті і сам набув право власності на спірний будинок в порядку спадкування.
Інші доводи апелянта жодним чином не спростовують висновки суду про недоведеність його вимог та не містять достатніх та переконливих аргументів, доказів щодо доведеності позивачем своїх вимог про прийняття спадщини після смерті матері і належності спадкодавцю спірного житлового будинку.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.
Суддя А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова