19 січня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 673/469/25
Провадження № 22-ц/820/244/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
за участю: заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Деражнянської міської ради Хмельницької області, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2025 року (суддя Грицишена Л.В., присяжні Шевчук Г.М., Ліхньовський О.Л.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, заінтересована особа Виконавчий комітет Деражнянської міської ради Хмельницької області.
В обґрунтування заяви зазначав, його сестра ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного захворювання. З врахуванням чого, вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому потребує визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки, яку бажає надавати заявник.
Звертаючись до суду, заявник просив суд визнати його сестру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 її опікуном.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2025 року заяву задоволено частково. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано під опіку Виконавчому комітету Деражнянської міської ради як органу опіки та піклування. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених вимог, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 . При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що звернення до суду з заявою про визнання сестри ОСОБА_3 недієздатною та призначенням його опікуном, зумовлено тим, що він є братом останньої та разом із батьками опікується сестрою протягом тривалого часу. Водночас, батьки внаслідок проблем зі здоров'ям не можуть опікуватись донькою, а ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, має окреме житло, може надавати належну матеріальну допомогу підопічній та опікуватись нею, має у власності автомобіль, що дозволяє йому перевозити ОСОБА_3 у її потребах. Також має достатній рівень доходів, що дозволяє забезпечувати свої потреби та потреби ОСОБА_3 .
Звертає увагу апеляційного суду на те, що відсутність у ОСОБА_1 статусу опікуна не дає йому права бути офіційним представником ОСОБА_3 .
Вказує, що не переслідує для себе встановлення опіки як спосіб уникнення від військового обов'язку, оскільки за станом здоров'я не може бути придатним до служби та потребує лікування.
Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні та суду не надано докази про те, що інші особи звертались до органу опіки та піклування із заявами про призначення їх опікунами.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє стійким хронічним психічним захворюванням. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0865676 від 20.12.2016, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи довічно.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №529 від 17.07.2025, ОСОБА_3 внаслідок психічного захворювання у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного типу перебігу зі стабільним дефектом, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними.
ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , є братом ОСОБА_3 , зареєстрованим місцем проживання якої є АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.01.1975; копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 14.07.1979.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в задоволенні заявлених вимог про призначення опікуна, суд першої інстанції мотивував недоведеністю підстав для призначення опікуном саме заявника та необгрунтованістю подання органу опіки та піклування, яке б відповідало вимогам законодавства та містило аналіз відносин з підопічною та можливість ОСОБА_1 виконувати опікунські обов'язки, а також не проаналізовано наявність інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_3 .
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до статті 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно зі статтею 58 ЦК України, опіка встановлюється, зокрема, над фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка та піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, як потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
При призначенні опікуна важливі та обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88.
Звертаючись до суду із заявою, заявник вказував, що він бажає доглядати за сестрою ОСОБА_3 та відповідає усім вимогам опікуна. Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази можливості заявника виконувати обов'язки опікуна, які б відповідали інтересам ОСОБА_3 , та доказів приязних взаємин між ним та сестрою.
Крім того, наявні інші споріднені члени сім'ї, зокрема, мати ОСОБА_3 , і належних та допустимих доказів про об'єктивну неможливість здійснення нею обов'язків опікуна щодо останньої до суду подано не було та не відображено це у поданні органу опіки та піклування.
Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Деражнянської міської ради не містить обґрунтувань щодо необхідності призначення опікуном саме ОСОБА_1 , щодо відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатної, не проаналізовано можливості виконувати обов'язки опікуна заявником.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_3 .
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом першої інстанції доказів у справі, оскільки, згідно з частинами другою, третьою статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Така оцінка доказам у справі, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, надана судом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні заявлених вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай