Дата документу 20.01.2026 Справа № 334/2260/25
Єдиний унікальний №334/2260/25 Головуючий у 1-й інстанції: Коломаренко К.А.
Провадження № 22-ц/807/161/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
20 січня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
У березні 2025 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позову зазначив, що основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № XI площею 234,4 м2 за адресою АДРЕСА_1 . Отже, станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір №71205961 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення XI між Позивачем та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2022 - 31.08.2024 роки на загальну суму 122327,55 грн. Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 - 31.08.2024 роки не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим за у останнього виникла грошова заборгованість у розмірі 122327, 55 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення ОСОБА_1 підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 31.08.2024 рік в розмірі 122 327,55 грн та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року позов залишено без задоволення. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, Концерн «Міські теплові мережі» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що нежитлове приміщення відповідача було відключено від мереж централізованого опалення на підставі заяви директора кафе «Бородіно» до директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району від 10 березня 2009 року про припинення постачання теплової енергії та відключення від централізованого постачання тепла, що підтверджено укладеним між сторонами додаткової угоди № 3 від 01 квітня 2009 року згідно якої із договору з 01 квітня 2009 року виключено теплове навантаження на опалення нежитлового приміщення відповідача у зв'язку з відключенням від системи централізованого опалення з видимим розривом на підставі Акту обстеження, оскільки Концерн «Міські теплові мережі» не мав повноважень на відключення приміщення від централізованої системи опалення. Станом на 2009 рік існував єдиний законний спосіб відключитися від системи централізованого опалення, який був передбачений Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року, яким визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживача від таких послуг. Всі інші дії, які не передбачені зазначеним порядком, є незаконними. Відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Судом залишено поза увагою той факт, що 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 подав заяву технічному директору Концерну «Міські теплові мережі» щодо узгодження робочого проекту «Приєднання до теплових мереж кафе по АДРЕСА_2 ». У подальшому приміщення відповідача було підключено до системи опалення будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання від 09 квітня 2025 року в якому не зафіксовано видимий розрив, що свідчить, що після 05 грудня 2013 року приміщення відповідача було підключено до системи опалення. Таким чином, суд неповно дослідив обставини справи та, як наслідок, прийшов до висновку, які не відповідають обставинам справи.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Воронов О.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Концерн «Міські теплові мережі», будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», яка була доставлена в його електронний кабінет 12.12.2025 року о 17:41:46, що підтверджується довідкою відповідального працівника апеляційного суду (а.с. 206) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки Концерн «Міські теплові мережі», був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, останній реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що послуга з централізованого теплопостачання, яка мала надаватися позивачем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання до помешкання відповідача, з квітня 2009 року до теперішнього часу фактично відповідачу не надається, оскільки його нежитлове приміщення від'єднане від централізованої системи постачання тепла у спосіб, який виключає можливість подання тепла до нежитлового приміщення відповідача, про що складено між сторонами відповідні акти та укладено між ними відповідну додаткову угоду № 3 від 01 квітня 2009 року до договору від 01 листопада 2007 року № 101917 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, якою зафіксовано факт припинення постачання теплової енергії до приміщення відповідача, що виключає можливість споживання останнім централізованого теплопостачання. Місцевий суд вважав, що від'єднання нежитлового приміщення відповідача від системи централізованого постачання тепла є таким, що відповідає закону.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, ХІ першого поверху прибудови літ.А-9, загальною площею 234,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 395979744 від 23.09.2024 року (а.с. 10зворот-11).
01.11.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Концерном «Міські теплові мережі» було укладено договір №101917 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення для використання під кафе по АДРЕСА_2 (а.с. 57-60).
10.03.2009 року ОСОБА_1 звернувся до директора філіалу Концерну «МТМ» по Ленінському району Худолею В.Д. із заявою про відключення приміщення по АДРЕСА_2 від теплопостачання з видимим розривом (а.с. 105).
01.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №101917 від 01.11.2017 року, згідно якої із договору з 01.04.2009 виключено теплове навантаження на опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з відключенням від системи централізованого опалення з видимим розривом на підставі Акту обстеження (а.с. 62).
Згідно Акту від 22.04.2009 здійснено огляд врізки опалення в підвалі житлового будинку на приміщення кафе. В ході огляду встановлено, що в підвалі будинку на врізці кафе O 50 наявний видимий розрив довжиною 0,2 мм на трубопроводі будинку на врізці кафе після задвижки O 50 труба обрізана та заварена (а.с. 106).
Згідно Акту обстеження системи тепло споживання від 09.04.2025 за адресою АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення ХІ прибудоване до житлового будинку. Система опалення нежитлового приміщення відокремлена від систем опалення житлового будинку. Врізка на відокремлену систему опалення виконана в 3-му під'їзді житлового будинку після загального будинкового приладу обліку. В приміщенні ХІ розташований власний елеватор, засувка перед елеватором на подавальному трубопроводі перекрита з опломбуванням пломбою Концерну «МТМ» №8531832. Прилад обліку відсутній, встановлена проставка (а.с. 63).
Згідно із наданим представником позивача розрахунком, за період з 01.11.2022 по 31.08.2024 роки позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 122 327,55 грн (а.с.8).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії водопостачання», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії» затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 838, Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22. 11.2018 року № 315 про затвердження «Методики розполілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про жилово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № Х1 площею 234, 4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до зазначеного, станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 71205961 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення Х1 між позивачем та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача-номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з пунктом 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.
Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 209/4950/15-ц (провадження № 61-12661св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17 (провадження № 61-44982св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 215/1724/16-ц (провадження № 61-1632св18), від 01грудня 2021 року у справі № 607/25229/18 (провадження № 61-13855св19).
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.
Єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не дотримано правильно визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури та не надано як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживача від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не дотримався вказаних приписів при від'єднанні від централізованого опалення свого нежитлового приміщення, не можна вважати таке від'єднання вчиненим у законний спосіб, як помилково вважав суд першої інстанції. Таке самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.
Висновок суду першої інстанції, що нежитлове приміщення відповідача було відключено від мереж централізованого опалення на підставі заяви директора кафе «Бородіно» та директора ФК «МТМ» Ленінського району від 10 березня 2009 року про припинення постачання теплової енергії та відключення від централізованого постачання тепла, що підтверджується укладеним між сторонами додаткової угоди № 3 від 01 квітня 2009 року згідно якої із договору з 01.04.2009 року виключено теплове навантаження на опалення нежитлового приміщення відповідача у зв'язку з відключенням від системи централізованого опалення з видимим розривом на підставі акту обстеження, є помилковим, оскільки Концерн « МТМ» не мав повноважень на відключення приміщення від централізованої системи опалення, відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року.
При цьому слід зауважити, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази відключення системи опалення в нежитловому приміщенні відповідача з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури і того, що позивач зменшив загальнобудинкове теплове навантаження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (без урахування нежитлового приміщення Х1 відповідача). Без встановлення таких обставин неможливо дійти однозначного висновку про те, що позивач не надавав послуг з централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача.
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показниками засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 позивачем сформовані рахунки на оплату спожитої послуги та надавалися споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Як зазначалось вище, площа нежитлового приміщення № ХІ першого поверху прибудови літ.А-9, за адресою: АДРЕСА_1 , складає 234,4 кв.м.
Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01 листопада 2022 року по 31 серпня 2024 року на загальну суму 122327, 55 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
ОСОБА_1 не спростовано надані теплопостачальною організацією розрахунки заборгованості з надання послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2022 року по 31 серпня 2024 року.
Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що ОСОБА_1 здійснено самовільне відключення від мереж централізованого опалення, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
При цьому твердження ОСОБА_1 про фактичне неотримання послуги суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки відповідач здійснив відключення належного йому нежитлового приміщення від централізованої мережі теплопостачання із порушенням норм чинного законодавства, тому він і надалі є користувачем послуг з теплопостачання.
Крім того, з акту обстеження системи тепло споживання від 09 квітня 2025 року вбачається, що приміщення відповідача має відокремлену систему опалення, врізка виконана в 3 під'їзді житлового будинку після загальнобудинкового приладу обліку. Проте, у вказаному акті не зафіксовано видимий розрив ( а.с. 63), що свідчить про те, що приміщення відповідача підключено до системи опалення, що не було враховано судом першої інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Концерну «МТМ» підлягає задоволенню, а рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постання теплової енергії за період з 01 листопада 2022 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 122 327,55 гривень.
Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Згідно з п. п.б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою, Концерн «МТМ» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6961 від 11.06.2024 року (а.с.36).
При зверненні до суду з апеляційною скаргою, Концерн «МТМ» сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10066 від 12 травня 2025 року (а.с.149).
Оскільки у справі, що розглядається, апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, тому з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн (2422,40*150%), разом 6056, 00 гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року скасувати. Прийняти нове судове рішення.
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 122 327, 55 гривень на розрахунковий рахунок
№ НОМЕР_2 у Філії Акціонерного Товариства «Укрсімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6056, 00 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 21 січня 2026 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.