Справа № 303/2755/25
21.01.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рега Є.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2025 року про притягненняо ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн.60 коп.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 10.04.2025 року о 01 год. 25 хв. в м. Мукачево по вул. Росвигівська, біля буд. 7 А, керував транспортним засобом марки «Audi A4», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродно бліде обличчя та поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимогу п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Рега Є.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що працівниками поліції в порушення вимог ст.266-1 КУпАП, ігноруючи те, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що він військовослужбовець, було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст.266-1 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рега Є.Є., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за клопотанням захисника вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рега Є.Є., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №295883 від 10 квітня 2025 року слідує, що 10.04.2025 о 01 год. 25 хв. в м. Мукачево по вул. Росвигівська, біля буд. 7 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi A4», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродно бліде обличчя та поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимогу п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак від підпису та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.
Зазначений протокол складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а також з урахуванням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення відображає всі істотні ознаки складу правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Щодо твердження захисника про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 , який згідно протоколу про адміністративне правопорушення перебував за кермом із ознаками наркотичного сп'яніння, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
З матеріалів справи слідує, зокрема протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №295883 від 10.04.2025, що водій ОСОБА_1 10.04.2025 о 01 год. 25 хв. керував транспортним засобом марки «Audi A4», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння в м. Мукачево по вул. Росвигівська, біля буд. 7 А, тобто поза межами території будь-якої військової частини. При цьому будь-яких доказів про те, що на цей час ОСОБА_1 виконував бойове завдання не надано і з пояснень останнього, які зафіксовані на відеозаписі, також не вбачається, що він в цей час виконував бойове завдання.
За обставинами даної справи відомості щодо виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби (перебування у відрядженні, виконання наказу, виконання державних обов'язків тощо) або ж прямування зі служби/на службу або повернення до місця служби за обставин, викладених у протоколі, не встановлені.
Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 та його захисником не було надано, в тому числі й під час складення протоколу щодо нього.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є водієм, а тому огляд на стан сп'яніння вірно проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Натомість факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Відтак, працівники поліції виконали всі вимоги чинного законодавства і вжили всі можливі дії в межах закону, порушень з їх боку встановлено не було, разом з тим водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 Правил дорожнього руху України не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
У той же час, ст. 266-1 КУпАП регулює порядок огляду на стан сп'яніння військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, визначених главою 13 Б КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 , чи його захисник-адвокат Рега Є.Є. оскаржували дії працівників поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 зазначеного протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Отже, фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №295883 від 10.04.2025, складеного щодо ОСОБА_1 відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апелянта про протилежне є необґрунтованими.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: вище вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4465072 від 10.04.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу марки «Audi A4», н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Мукачево, вул. Лінтура, 2; а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп'яніння та іншими матеріалами справи.
Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді першої інстанції від 13 травня 2025 року, чим було порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стороною захисту в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості його у вчиненні вказаного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов'язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній не звертався зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Рега Є.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага