Справа № 297/2814/25
21.01.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/829/25 за апеляційною скаргою прокурора Берегівського окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року, задоволено клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025071060000378 від 21.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання.
Строк дії ухвали закінчується 02 січня 2026 року о 08:15 год.
Визначено ОСОБА_9 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначені в клопотанні ризики, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_9 незаконно впливати на свідків та понятих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя також вважає обґрунтованими.
Слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_9 необхідно встановити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_9 обрати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, захисника, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, що 05 вересня 2025 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України., а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Ухвалою слідчого судді від 03.11.2025 за клопотанням старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_8 , щодо ОСОБА_9 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_9 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років та яке відноситься до категорії тяжких, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_9 найсуворішого запобіжного заходу, обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора на предмет законності та вмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_9 у частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Що стосується питання визначення розміру застави, з яким не погоджується сторона обвинувачення, то слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому визначив заставу у межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 242240,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку колегії суддів, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Так при визначенні розміру застави стосовно підозрюваного, слідчим суддею було враховано обставини кримінального правопорушення, те що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, також враховано ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, та його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно визначив розмір застави, який з урахуванням наведених ризиків і особи підозрюваного, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів не вбачає, підстав для збільшення розміру застави, як про це просить сторона обвинувачення, з урахуванням того, що підозрюваний одружений та має на утриманні доньку, позитивно характеризується, тобто має міцні соціальні зв'язки, є не судимим.
На думку колегії суддів, запропонований прокурором розмір застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.
Сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув'язнення.
Розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, тяжкість покарання не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому апеляційний суд доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині відхиляє, як необґрунтовані і не мотивовані.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги те, що обвинувальний акт у кримінальному проваджені №12025071060000378 від 21.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, направлено для розгляду по суті до Берегівського районного суду.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Берегівського окружної прокуратури ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді